Неземна любов

Твоє благочестя не може заслужити Божу любов. Так само, як і твоя нечестивість не може загубити її. Але ти можеш відмовитися від цієї любові.

Ми намагаємося бути такими чесними. Після багатьох випадків, коли ми відмовляємо комусь в чомусь, або відмовляють нам, ми боїмося, що нам можуть відмовляти й далі.

Неприйняття або відмови породжують в нас почуття тривоги та страху. Точно так само, як це відбувається з моїм псом Солті. Коли я пишу ці рядки, він спить поряд зі мною на дивані. Він невиправний хитрюга, але я його люблю. Ми разом провели останні п'ятнадцять років, і здається, що роки невесело пожартували над ним. Від природи у нього жорстка шерсть і якщо його побрити, то він буде схожий на дуже худу чау-чау.

Все починалось з малого, але з часом роки забрали у нього сили, зуби, слух і все інше. Поклич його, і він просто впреться поглядом в підлогу через туманні катаракти своїх очей. Він занепокоєний і завжди дратівливий, швидкий на голосне ричання і повільний на довіру. Коли я намагаюсь його погладити, він сахається від мене. Але я все одно люблю його. Я знаю, що він не бачить, і тільки можу уявити, якою темрявою покрився його світ.

Ми багато в чому схожі на Солті. Я думаю, що більшість людей, які відкидають Бога і нехтують Ним, чинять так через страх, а не через переконання. Всі ті з нас, хто самовпевнено б'є кулаком себе в груди – занепокоєні люди, які не можуть й одного кроку зробити в майбутнє й почути Того, Кому ми належимо. І не дивно, що ми намагаємось вкусити руку, яка нас годує.

Але Бог досягає і торкається нас. Він промовляє до нас через безмежну тайгу Росії й ліси Амазонки; через руку лікарів в Африці і тарілку рису в Індії; через вітальні поклони японців й просте звичне потискання рук.

Також відомо, що Він досягає багатьох людей через подібні рядки, котрі ви читаєте зараз. Це Він до Вас доторкається, дозвольте Йому.

На замітку: Бог любить вас неземною любов'ю. Ви не можете її отримати своєю привабливістю. Також і не можете загубити через свої невдачі. Але ви можете бути достатньо сліпою людиною, щоб її не приймати і відкидати.

Не робіть цього! Ради всього святого, не робіть цього! Ради себе самого, не роби цього!

Щоб «змогли зрозуміти зо всіма святими, що то ширина й довжина, і глибина й вишина, пізнати Христову любов, яка перевищує знання, щоб були ви наповнені всякою повнотою Божою» (Ефес. 3:18-19).

Макс Лукадо

- - - - -

Пожертва

Я чув одну історію, як двоє заможних християн (юрист і бізнесмен), знаходились в навколосвітній подорожі разом з групою інших мандрівників. Під час їхнього візиту в Корею, вони помітили, як в полі біля дороги хлопчик тягнув плуг на собі, а літнього віку чоловік тримав цей плуг і керував ним. Юрист був вражений побаченим і сфотографував те, що відбувалося. Він звернувся до місцевого місіонера, який виконував функції перекладача й гіда із запитанням: "Дивна картина. Напевне вони дуже бідні?" Гід відповів: "Так, це сім'я Чи Ноу. Коли будувалось місце для поклоніння, вони дуже хотіли віддати що не будь для цього, але в них не було грошей. Тому вони продали свого єдиного вола і віддали гроші в церкву. А цією весною вони тягнуть плуг самі". Обоє туристів на деякий час затихли. Потім бізнесмен сказав:"Напевне, це справжня жертва для них". Гід відповів: "Вони так це не називають. Вони розцінили як великий привілей можливість продати свого вола".

Я згадав притчу Ісуса: "Царство Небесне подібне ще до захованого в полі скарбу, що людина, знайшовши, ховає його, і з радости з того йде, та й усе, що має, продає та купує те поле" (Матв. 13:44). Зауважте, будь ласка, слова «з радости». Людина не просто продає все, що має, але робить це з радістю. Без суму. Не виявляючи невдоволення щодо необхідності пожертви. І насправді навіть не вважає це жертвою. Людина багато віддає за поле, але так багато отримує взамін.

Коли я проводжу весільні церемонії, я часто завершую їх такими словами: "Яку б жертву ви не приносили у цьому житті, робіть це з щедрістю. Жертвувати – це нелегка справа. Тільки любов може її полегшити, а досконала любов може привнести в неї радість".

Те саме відбувається і на нашій дорозі з Христом. Жертви будуть необхідні, і тільки глибока любов до Христа привнесе в них радість. Справжнє випробування нашої вірності не в тому, чи бажаємо ми жертвувати Господу, а в тому, чи зможемо ми здійснювати ці жертви з радістю.

Алан Сміт

Життєві грози

Цей випадок був описаний Кімом Шерером.

"Одного разу ввечері, коли мій маленький син Раян спав, почалася гроза. Після голосних звуків грому я почув, як він прокинувся, і пішов до нього, щоб заспокоїти його. Він попросив мене залишитись з ним до тих пір, поки він не засне. І коли я лягав з ним, раптом зрозумів, що він не просив мене зробити так, щоб гроза перестала, але просив мене залишитися з ним. Я подумав: "Як часто я просив Бога, щоб Він забрав від мене мої життєві "грози". Замість цього мені потрібно було просити Його бути зі мною і допомогти мені переносити їх більш спокійно". Яка чудова думка!

"Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя й Бог потіхи всілякої, що в усякій скорботі Він нас потішає, щоб змогли потішати й ми тих, що в усякій скорботі знаходяться, тією потіхою, якою потішує Бог нас самих" (2 Кор. 1:3,4).

Алан Сміт

Влучне слово

«Умеренность – это богатство бедняков; алчность – это нищета богачей».

“Сердце алчного человека – это океан, ожидающий дождя”.

“Мухи чуют раны, пчёлы - цветы, люди низкие – недостатки, благородные – достоинства”.

“Искушения нам даются не для того, чтобы нас погубить, а для того, чтобы сделать сильнее”.

Поетичний куток

Церква Христова м. Чернівці