Ісус дасть вам спокій

Я чув про такий випадок. Жінці, матері трьох дітей, подзвонили. Голос на другому кінці проводу сказав:

- Мила, це телефонує твоя мати. Я дзвоню, тому що знаю, як ти постійно зайнята з дітьми, і хочу запропонувати свою допомогу. Хочу заїхати до тебе, щоб прибрати у твоєму домі, посидіти з маленьким, і приготувати обід, поки хлопці прийдуть зі школи. Також зайди до мого косметолога. Я вже за все заплатила, вона чекає тебе на першу годину дня, щоб все в тобі змінити. Подзвони Степану на роботу й скажи йому, що ти будеш чекати його в ресторані біля парку, я вже за все...».

В цей момент молода мама перервала її запитанням:

- Степан? Який Степан?!

- Твій чоловік!

- Але мого чоловіка звуть Петро!

- Ой! А це номер 365-32-12?

- Ні, це 365-32-13.

- Ой, вибачте! Я помилилась номером.

Після невеликої паузи молода мама запитала:

- Значить, ви не приїдете мені допомогти?

Чи не хотілось і вам, щоб колись хто-небудь просто прийшов і допоміг вам у ваших справах, щоб і ви відпочили?

Пам'ятаю як ще в 70-ті роки було багато шуму про те, що комп'ютери й нові технології в корені зменшать кількість робочих годин на тиждень. Навіть було таке, що в одному з комітетів сенату США приймалась постанова про те, що через 20 років середній американець буде працювати тільки 22 години на тиждень. Це звучало так: «Складним залишається питання як розпорядитися з усім вивільненим часом після». Ну ось пройшло вже 30 років і після всіх останніх технологічних досягнень скільком з нас важко розпорядитись надлишковим вільним часом?

Наш світ стає схожим на світ карткової Королеви з книги «Аліса в країні чудес». Вона говорила: «Приходиться бігти з усіх ніг, щоб тільки залишатись на тому самому місці! Якщо ж хочеш дістатись іншого місця, в такому разі потрібно бігти щонайменше в два рази швидше».

Ось чому те, що пропонує Ісус, є таким цінним: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм.» (Матвія 11:28-29).

Це одна з найцінніших обітниць в усій Біблії. Вона була дана Ізраїльтянам, коли вони йшли в країну Ханаанську. Сорок років вони йшли і йшли по пустелі, аж поки, врешті-решт, не дійшли до землі покою. Така ж обітниця дається нам, християнам, в той час як ми спрямовуємо наш погляд на небеса. Автор послання до Євреїв написав: «Отож, людові Божому залишається суботство, спочинок.» (Євр. 4:9).

Не знаю як ви, але єдине чого я очікую коли попаду на небеса – це спокій. Не спокій в тому сенсі, щоб розвалитися в м'якому та зручному кріслі, закинувши ноги й затиснувши в руках пульт дистанційного керування телевізора з великим екраном. Ні, не це небеса. Я просто знаю, що небеса будуть тим місцем, де ми не будемо знати втоми, знемоги.

Іноді, коли люди питають мене про мої справи, я відповідаю їм: «Я стомився. Я так стомився». Небеса будуть місцем спокою. «Блаженні ті мертві, хто з цього часу вмирає в Господі! Так, каже Дух, вони від праць своїх заспокояться, бо їхні діла йдуть за ними слідом.» (Об'явл. 14:13).

Але коли Ісус сказав, що «Я вас заспокою», думаю, що він говорив більше, ніж просто про небеса...

В 1930 році сталась незвичайна подія. ФБР до цих пір не може завершити своє розслідування про безвісти зниклого чоловіка. 15 серпня 1930 року після обіду разом зі своєю сім'єю, нью-йоркський верховний суддя Джозеф Картер спіймав таксі й зник, більше про нього нічого не було чутно. Служба ФБР вважала, що його зникнення могло бути пов'язане з великою кількістю колективних позовів, якими він займався останнім часом. Але очевидних доказів на підтвердження цієї гіпотези знайдено не було. Усі спроби розслідувати цю справу заходили в глухий кут. Єдиною зачіпкою була лише записка Джозефа Картера, яку він залишив своїй дружині та сім'ї. В ній були написані наступні слова: «Я дуже, дуже стомився. З любов'ю, Джо».

Нічого іншого не можу сказати, як тільки уявити, що багато з нас переживають схожі почуття. І в Ісуса є слова, які звернені до стомленої та знеможеної людини, розчарованої та стривоженої. Він пропонує їй спокій (Матв. 11:28,29).

Як я вже казав, ми очікуємо спокою, який буде для нас на небесах. Але я не думаю, що Ісус говорить тут, в 11 розділі євангелії від Матвія, про спокій на небесах. Я думаю, що він пропонує спокій нам тут і зараз. В посланні до Галатів 6:2, Павло каже: «Носіть тягарі один одного», і ми можемо так чинити стосовно одне до одного. В моєму житті бували моменти, коли мені здавалося, що я вже не зможу витримати жодних труднощів, якби не допомога моїх братів та сестер у Христі.

Але те, що ми робимо один щодо одного, лише малесенька частка у порівнянні з тим, що робить Ісус.

Яким би не був ваш тягар зараз, Христос звертається до вас і каже, що він допоможе. Може, це проблеми в сімейному житті або у ваших дітей не все добре в школі, чи вони мають проблеми із Законом. Можливо, це тягар самотності, тягар піклування про хвору людину, тягар розчарування, неприйняття, пристрасті. Можливо тягар незнання того, в який бік зробити наступний крок. Життя наповнене переживаннями, турботами та хвилюваннями. Реальність така, що життя може бути дуже важким. Але Ісус хоче, щоб саме такі тягарі приносили Йому. Ісус ніби каже: «Прийдіть до мене всі, хто страждає в житті й не може один нести свою ношу, Я допоможу вам».

Декілька років тому ми разом з моєю дочкою опинились в аеропорту. Вона наповнила два свої чемодани речами повністю як змогла тому, що збиралась переїхати до Германії. Один з них важив 30 кг, а другий 37 кг. На щастя, у цих чемоданів були коліщата, бо інакше я не міг собі уявити як ми будемо тягнути їх через весь аеропорт в пошуках потрібного пропускного пункту. І хочу вам зізнатися, що коли чоловік, який перевіряв наші білети, забрав ці чемодани, і нам вже не потрібно було їх з собою тягати, це почуття було просто чудовим. Тягаря більше немає!

Це те, що Ісус робить для нас. Ісус завжди бачить людей, які страждають. Людей, котрі готові визнати: «Господи, мені потрібна допомога. Я не можу нести ці тягарі сам». І Він дав обіцянку допомогти нам. Він сказав: «Я вас заспокою!». Він чекає. Віддайте Йому ваше серце і ваші тягарі.

Алан Сміт

Поетичний куток

ДЕТДОМ

Серые стены,

мрачный забор,

детства поруганного позор.

Окна ослепли от пролитых слез –

вот он,

тот страшный детдом,

где я рос.

Голод в душе,

казарма,

муштра…

К замку сиротства привыкнуть пора.

Нам говорят,

что отца у нас нет,

он-де легенда и выдумка, бред…

Стопы бумажных дел

перерыв,

я обращаюсь

в библейский архив.

С дрожью

несу я страницы

к лицу –

кто мне поможет вернуться к Отцу?

…Наша Земля – огромный детдом.

Пустые глазницы

озонных окон.

В этом детдоме разбитых сердец

ищет тебя

твой Небесный Отец.

Юрий Каминский

Влучне слово

"Пути к счастью находятся не в выполнении ваших желаний, а в безусловном желании выполнять ваше назначение".

Церква Христова м. Чернівці