Мир вам и дому вашему
Поиск по сайту:
Зміцнюй віру 299 01.07.2010
зміцнюй віру

Йдучи за зорею

Уявіть, що ви можете зробити подарунок Христу, яким би він був? Невже можна вибрати дарунок Тому, Хто не тільки все має, але й створив це все?

Мудрецям це вдалося (Матвія 2). І це може бути прикладом для нас. Разом із золотом, ладаном та смирною вони піднесли Спасителю ті дари, які і ми можемо принести сьогодні: їх надію, їх час, їх поклоніння.

Мудреці, які подорожували, принесли Ісусу свою надію. Коли усі навколо бачили темне нічне небо, ця невеличка група людей побачила світло. Світло зорі запалило бажання в їх серцях для цієї подорожі. Вони пішли на пошуки Ісуса.

Коли ніч приходить у ваш світ, що ви бачите? Темряву чи зорі? Відчай чи надію? Іноді, як це було вже дуже давно, Бог використовує темряву, для того, щоб відкрити Його зорю – «А Світло у темряві світить, і темрява не обгорнула його.» (Івана 1:5).

Віддайте Богові вашу надію.

В той час, коли ви щось віддаєте Богу, віддайте Йому ваш час. Мудреці саме так і вчинили. Перед тим, як вони змогли віддати свої дари, вони проявили свою присутність. Можна уявити, що вони знаходились в дорозі два роки, поки не знайшли Правителя небес. Мудреці провели багато часу, можливо місяці, можливо роки, в пошуках та очікуванні зустрічі, коли вони, нарешті, зможуть схилити коліна перед Ісусом.

Точно так як мудреці присвятили себе на пошуки Спасителя, так само і ви: «Та коли ви будете шукати звідти Господа, Бога свого, то знайдете, якщо будете шукати Його всім серцем своїм та всією душею своєю.» (Повт. Закону 4:29)

І коли вони знайшли Його, мудреці піднесли ще один дарунок: їх поклоніння. Мужі, які мали багатство, вплив і мудрість, що ж вони зробили, коли побачили Ісуса? «...І вони впали ницьма, і вклонились Йому» (Матвія 2:11).

Поклоніння. Це той дар, який розповсюджується і на того, хто дає його. Через поклоніння ми приходимо, щоб краще бачити Бога. Через поклоніння Бог запрошує нас, щоб ми могли побачити Його лице, щоб ми могли змінити своє. В поклонінні ми просто стаємо перед Богом з підготовленим і прагнучим серцем, і даємо Богу можливість творити. І Він творить. Він витирає сльози. Він витирає наш піт. Він розгладжує наші насуплені брови. Він доторкається до наших щік. Він змінює наші обличчя під час поклоніння. Мудреці знайшли Сина Божого, Якого прагнули знайти. Так само Бог шукає Своїх дітей, прагнучи їхньої присутності: «бо Отець Собі прагне таких богомільців» (Івана 4:23).

Дар надії, дар часу і поклоніння. Мудрі продовжують підносити ці дари.

Макс Лукадо

- - - - -

Злоупотребление божьим именем в речи

Есть несколько видов злоупотребления речью. Святотатством называется выражение, низводящее святыню до разряда незначительных вещей, часто с оттенком прямой фамильярности. Употребление составных частей молитв, святых понятий в ироническом или уничижительном смысле является святотатством.

Употребление всуе имен Бога, например «Господи», «Боже мой», «ради Бога» для выражения неодобрения, удивления, радости и т.п., является прямым нарушением Божьих заповедей.

Произнесение ругательств также недопустимо. Когда человек ругается по привычке, это плохо, но может быть объяснено недомыслием. В случае же умышленного произнесения ругательства, человек фактически произносит проклятие, что совершенно исключается христианской этикой.

Бездумное произнесение библейских цитат или молитв является также недопустимым. Христианская этика запрещает говорить что-либо, не имея этого в виду, давать пустые обещания, заниматься пустословием. Когда человек, присутствующий на церковном собрании, произносит слова молитвы Господней или поёт псалмы, не вникая в их смысл, он нарушает волю Божью.

Нецензурные выражения отличаются от святотатственных тем, что редко касаются божественных понятий. Тем не менее, они грубо унижают самые интимные человеческие проявления и отношения. Нецензурные выражения часто имеют своей целью пробудить похоть и могут употребляться как с ругательствами, так и с высказываниями святотатственного характера. Это самый отталкивающий и недостойный из всех видов речи. Сленг, а также жаргон и вульгаризмы имеют свою полезную сторону, так как облегчают понимание, однако надо следить за тем, чтобы в них не содержалось намёка на священные понятия и ругательств, особенно грубых.

Фамильярность порождает пренебрежительное отношение к людям и Богу. Мы привыкли звать своих братьев и сестёр по именам. К сожалению, этим дело не ограничивается, и у Бога тоже появляются «неформальные» имена. Для древних евреев Имя Бога было настолько святым, что они не смели писать его полностью; вместо Яхве получалось Хв (гласные пропущены). Нам нужно переосмыслить своё отношение к Божьему Имени. Господь не только человек Иисус Христос, но и Предвечный Творец, Правитель вселенной, требующий к себе особого почтения.

Бог – наш Друг, но не приятель. Его достоинство превышает человеческое разумение, но Он сделался нам доступным. Между фамильярностью и страхом, бесцеремонностью и непреодолимым трепетом проходит та дорога, по которой мы можем входить в присутствие Бога живого. Если нам легче делать это на современном языке, в этом нет ничего плохого; если проще употреблять архаичные выражения и молитвы – пожалуйста. Главное, чтобы и в том, и в другом случае мы оказывали Богу должное уважения. В противном случае будет совершаться не поклонение, а святотатство.

Дэниэл Сигрин

- - - - -

Лягушка, достигшая цели

Собрались несколько лягушек и разговорились.

— Как жаль, что мы живём в таком маленьком болоте. Вот бы добраться до соседнего болота, там значительно лучше! — проквакала одна лягушка.

— А я слышала, что в горах есть отличное место! Там чистый большой пруд, свежий воздух, и нет этих хулиганов-мальчишек, — мечтательно проквакала вторая лягушка.

— А вам-то что с этого? — огрызнулась большая жаба. — Всё равно вам туда никогда не добраться!

— Почему не добраться? Мы лягушки можем всё! Правда, друзья? — сказала лягушка-мечтатель и добавила, — давайте докажем этой вредной жабе, что мы сможем перебраться в горы!

— Давайте! Давайте! Переберёмся в большой чистый пруд! — заквакали все лягушки на разные голоса.

Так они все стали собираться в дорогу. А старая жаба рассказала всем жителям болота о «глупой затеи лягушек». И вот когда лягушки двинулись в путь, все, кто остался в болоте, в один голос закричали:

— Куда вы, лягушки, это же невозможно! Вы не дойдёте до пруда. Уж лучше сидеть в своём болоте!

Но лягушки не послушали, и двинулись в путь. Несколько дней они шли, многие выбивались из последних сил и отказывались от своей цели. Они поворачивали обратно в родное болото. Все, кого встречали лягушки на своём нелёгком пути, отговаривали их от этой безумной затеи. И так их компания становилась всё меньше и меньше. И только одна лягушка не свернула с пути. Она не вернулась обратно в болото, а дошла до чистого красивого пруда и поселилась в нём.

Почему именно она сумела достичь цели? Может, она была сильнее других?

Как потом оказалось, эта лягушка не была сильнее и настойчивее других. Просто она была глухая! Она не слышала, что это «невозможно». Не слышала, как её отговаривали, и поэтому она добралась до своей цели.


- - - - -

Діти пишуть Богу

А вот свечи в церкви продают, - это Твой бизнес? Толик, 2 кл.

А когда мама мне покупает что-то вкусненькое, это Ты ей подсказываешь? Галя, 1 кл.

Когда будет конец света в Латвии? Валера, 3 кл.

Я прочитал, что Христос еврей, но он же Твой сын, так что - Ты тоже еврей? Ася, 2 кл.

Господи, Ты хоть мой новый адрес знаешь? Ляля, 1 кл.

Я Тебя, конечно, люблю, но маму и папу больше. Это ничего? Зоя, 3 кл.

Можно мне не умирать, а? Юля, 1 кл.

С какого момента можно считать человека взрослым? Когда он не боится уколов или когда ему нравится Светка? Марик, 3 кл.

- - - - -

Горстка тернових гілок

Джерелі Тейлор був віруючою людиною, він жив у Англії. Його дуже переслідували за віру. І хоча будинок Джерелі був зруйнований, а родина переживала постійні позбавлення, і майно його було конфісковано, та незважаючи на все це, він продовжував рахувати благословення, які в нього ніхто не міг відняти.

Він писав: "Вони не забрали в мене мого веселого виразу обличчя, радісного духу та доброї совісті; вони залишили мене з провидінням Божим, моїми надіями на Небеса і моїм милосердям до них. Я й досі можу спати й перетравлювати їжу, я їм і п'ю, я читаю та роздумую. І той, хто має так багато причин для радощів, і таких великих радощів, ніколи не повинен сумувати над якоюсь горсткою тернових гілок".

Хоча нам сьогодні й не спричиняють страждання та гіркі труднощі, які переносив Джерелі Тейлор, всі ми зіштовхуємось із випробуваннями й проблемами. Чи ми сердимось тоді? Чи не дозволяємо ми нашій маленькій "горстці терену", нашим проблемам, затінити незліченний достаток наших благословень?

Коли ми відчуваємо, що нам хочеться поскаржитись, давайте пригадаємо Божу вірність та будемо дякувати Господу, кликати Його Ім'я, серед народів звіщати про діла Його! "Дякуйте Господу, кличте Ім'я Його, серед народів звіщайте про чини Його!" (Пс. 104:1).

Вернон Граундс

- - - - -

Атрофовані м'язи

Моя дружина нещодавно відвідала фізіотерапевта з метою позбавитись болю в ділянці плеча та шиї. Коли проблема не зникла після декількох візитів, вона почала задаватися питанням: "Чому?". Їй сказали, що причиною її болю були "ліниві м'язи".

Очевидно, м'язи шиї, які призначені для того, щоб тримати голову у прямому положенні, не робили своєї справи. Як результат: мязи її плечей мали взяти на себе цю функцію. Це спричинило неприродне перевантаження мязів плечей. Яке рішення? Були прописані вправи для тренування мязів шиї, щоб вони почали виконувати свою функцію.

Насправді, проблема моєї дружини ілюструє те, що відбувається в Тілі Христа. Бог дав дари кожному віруючому, які повинні бути використані для загального блага церкви (1 Кор. 12:7). Але коли хтось не виконує свій фронт робіт, інші, які є менш обдарованими в цих областях, повинні впрягатись на його місце і тягти. Хоча Тіло Христове й продовжує працювати, воно не функціонує на всі сто відсотків. Як результат, ми бачимо стільки перевтомлених християн!

Бог хоче, щоб ми використовували наші духовні дари на користь інших членів громади. Коли ми працюємо разом, ми підтримуємо Тіло у здоровому стані. Чим наділив вас Бог, щоб ви могли робити і цим допомагати, ослабити навантаження там, де Тіло Христа страждає?

Ч.Ф. Хіа

- - - - -

Сімейна історія

Сестра, яка вже три роки ходила в зібрання, каже пастору:

- Я слухала Вашу проповідь, в якій Ви казали, що коли дружина буде віруючою, то і чоловік прийде до Бога. А я вже три роки ходжу і ніякого результату...

Пастор:

- А як Ви ставитесь до свого чоловіка?

Сестра:

- Наприклад, прийде п'яним, а я його в комірчині закрию. Нічого для нього не роблю взагалі, адже він п'є кожен день, так що хай начувається!

Пастор:

- А Ви спробуйте проявити турботу, ласку. Коли прийде з роботи – нагодуйте, будьте лагідні, ласкаві, не кричіть на нього.

Сестра зробила усе, як сказав пастор.

Через тиждень приходить її чоловік до церкви і після служіння кається та приймає хрещення.

Пастор:

- Що Вас спонукало прийти до церкви?

Чоловік:

- Просто моя дружина тиждень тому стала віруючою...


- - - - -

VIA DOLOROSSA

Пойдем по Via Dolorossa,
по узкой линии судьбы,
там украшают нас не розы,
а лишь терновника шипы.

Пойдем по Via Dolorossa,
где нет восторженных фанфар,
там плети хлесткие наносят
по «я» болезненный удар.

Пойдем по Via Dolorossa,
чтоб потерять навек себя
и жить в жару или в морозы,
всей сутью ближнего любя.

Пойдем по Via Dolorossa,
как проходил тот путь Христос.
Он дал ответ на все вопросы,
когда воскрес в долине слез.

Иван БУНИН

- - - - -

Церква Христова м. Чернівці


  << Вернуться

1807888 (+507)
35
5
27, 3
(С) 2019, Церковь Христа (Христова) г. Киев.
Комментарии, замечания, пожелания и предложения адресуйте нашему вебмастеру