“Бо річ добра зміцняти серця благодаттю” (Євр. 13:9)

Вдячність

"Бо, пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували, але знікчемніли своїми думками, і запаморочилось нерозумне їхнє серце" (Рим.1:21)

У записці, написаній дитячою нетвердою рукою, були слова: «Шановний лікарю, спасибі вам велике за пластинку для зубів. Мій тато сказав, що я повинен бути вам вдячний, і я вам вдячний. Я, насправді, не хотів ставити пластинку, але я знав, що з нею мої зуби будуть рости рівно. З любов'ю, Бетель».

Іноді ми буваємо вдячними, але частіше ми не витрачаємо часу на те, щоб висловити свою подяку. Або ми заспокоюємося на тому, що людина і так знає, що ми їй вдячні.

Доктор Вільям Стайгер розмовляв з друзями про те, яка несприятлива економічна ситуація склалася і куди котиться світ. «Нікому спасибі сказати», - відзначив один з них. Стайгер задумливо сказав: «Я вдячний місіс Вендт». Та хто це така місіс Вендт? Шкільна вчителька, яка тридцять років тому змогла переконати його звернути більш пильну увагу на своє навчання. Розмова тривала, і хтось запитав: «Чи вдалося тобі її віддячити?» Стайгер признався, що так і не зробив цього.

Того ж вечора, коли гості пішли, він сів за стіл і написав листа, про який він думав багато років. Через кілька тижнів, він отримав листа у відповідь. Написаний тремтячою рукою, лист розповів: «Мій дорогий Віллі, я хочу, щоб ти знав, що твій лист значить для мене. Мені вже 80 років. Я живу одна в маленькій кімнатці, сама собі готую їжу. Самотня, як останній листочок на осінньому дереві. Тобі, Віллі, цікаво буде дізнатися, що після 50 років моєї роботи в школі твій лист став першою вдячністю, яку я отримала. Він прийшов світлим, холодним ранком і порадував самотню душу, як ніщо її не радувало ось вже протягом багатьох років».

Кому б ви хотіли висловити свою вдячність - вчителям, батькам, сусідам, друзям? Ніхто не робить себе тільки сам. Ви зараз те, що ви є, тому що хтось колись допоміг вам. "Подяку складайте за все, бо така Божа воля про вас у Христі Ісусі" (1 Сол. 5:18).

Х. Сейла

Ложное смирение

Во время войны во Вьетнаме рота американских солдат разместилась в небольшой вьетнамской деревушке. Военные жили по несколько человек в домах местных жителей. Пятеро солдат жили в доме одного вьетнамца. Его сын, парнишка-подросток обслуживал военных - он готовил им еду. Американцы часто издевались над мальчишкой: смеялись над ним, выкидывали всякие злые шутки. Но маленький вьетнамец смиренно сносил их издевательства, никогда не отвечая злом за зло. В конце концов, один солдат не выдержал и стал заступаться за него. "Как вам всем не стыдно, - упрекнул он своих сослуживцев, - ведь парнишка так старательно готовит для нас, прощая нам наши грубости". Его слова коснулись сердец остальных солдат, те почувствовали стыд и решили извиниться перед маленьким вьетнамцем. Они подозвали его к себе, попросили прощения и пообещали больше никогда не издеваться над ним. "Хорошо, - сказал мальчишка, - тогда и я больше не буду плевать в ваш суп".

К сожалению, многие люди подобным образом смиряются перед Богом. С определенной периодичностью они приходят в храм или в собрание, поют песни, молятся, слушают священника или проповедника. Но за стенами храма такое смирение куда-то пропадает, и открывается настоящая греховная сущность. Следует помнить, что для Бога нет ничего тайного: «И нет твари, сокровенной от Него, но все обнажено и открыто перед очами Его: Ему дадим отчет» (Евр. 4:13). Пусть наше смирение перед Богом не будет ложным, пусть наша вера будет настоящей!

- - - - -

Виручка за рис

У індійській провінції Мізорам є християни. Вони придумали дуже оригінальний спосіб жертвувати на справу Божу. Коли господиня готує їжу для усієї сім'ї (а головний продукт там рис), вона відміряє рису рівно стільки, скільки треба, щоб усіх нагодувати, а потім, перш ніж поставити рис на вогонь, вона бере з посудини одну жменю. Ця жменя відсипається в іншу посудину, а в неділю усі жінки в церкві збирають заощаджений рис. Потім церква цей рис продає і дохід від продажу йде на підтримку місіонерських проектів. Нещодавно церква купила комп'ютер, на якому зараз готується переклад Біблії мовою народності мізо.

Тому, хто не купається в розкоші, легко прийти до висновку, що йому нічого пожертвувати, що йому і самому ледве вистачає. Бідна вдова, про яку сказано в Євангелії від Луки (Лк. 21), з легкістю могла б притримати свої дві лепти, заспокоївши себе тим, що в порівнянні з великими сумами, які жертвували на храм багачі, її гроші погоди не роблять. Але Бога цікавлять не суми, Його цікавлять пожертвування, жертовність. Христос сказав, що "бідна вдова більше усіх поклала".

Поетичний куток

В общеньи

Как берег после шторма - мир.
В нем столько грязи, зла и брани!
Отвергнут Иисус людьми,
Но счастье - есть у нас собранье!

Общенье Божиих детей -
Оазисы в сухой пустыне,
Зимой в квартирной тесноте,
А в летний день - под небом синим.

И не забыть вовеки мне,
Как у друзей светлеют лица,
И песня в чуткой тишине
Взлетает быстрокрылой птицей.

И нет сомненья, нет преград,
Такая в отношеньях ясность...
И дорогое слово "брат"
Звучит по-новому прекрасно.

Общенья незакатный свет!
Он до конца пребудет с нами,
Как неба дружеский привет -
О вечности напоминанье.

Церква Христова м. Чернівці