Забута заповідь

Вступ:

Питання церковної дисципліни є дуже делікатною темою і, дозволю собі відмітити, не дуже приємною для того, щоб її обговорювати. Тим не менше, це заповідь, якої необхідно дотримуватися, тому давайте проведемо разом деякий час і розберемося в цій „забутій заповіді”. Давайте почнемо з деяких питань стосовно церковної дисципліни.

I. Перш за все, дисципліну необхідно практикувати, бо це заповідь.

1. Чи знехтували б ви заповіддю „Ідіть навчайте” (Марка 16:15)?

2. А як щодо „покайтеся і нехай охреститься кожен із вас” (Дії 2:38)?

3. Чи відмовилися б ми від виконання заповіді приймати участь у Вечері Господній першого дня в тижні (Дії 20:7)?

4. Що робити з відкладанням згідно з тим, як ведеться (1 Коринтянам 16:1-2)?

B. Чому ж тоді, скажіть мені, ми повинні ігнорувати заповідь Божу „щоб ви цуралися кожного брата, що живе по-ледачому” (2 Солунянам 3:6)?

C. Дотримання церковної дисципліни – це заповідь.

II. По-друге, дисципліну необхідно застосовувати по відношенню до всіх, хто живе „безчинно”.

1. Ця заповідь походить від військового терміну, який означає йти не в ногу.

2. Отже, відповідно до 2 Солунянам 3:6, це стосується кожного християнина, який не живе відповідно з тим, чому вчить Біблія.

3. По відношенню до кого вірні християни повинні застосовувати міри церковної дисципліни?

1. Застосовувати дисциплінарні заходи необхідно по відношенню до тих, хто призводить до розділів (Титу 3:19-11).

2. Також по відношенню до сексуально розпущених, користолюбців, ідолопоклонників, злорік, п’яниць та хижаків (1 Коринтянам 5:9-11).

4. А як щодо „покидання збору”? Біблія говорить: „Не кидаймо збору свого...” (Євреям 10:25). Отже, хто порушує цю заповідь, також підпадає під церковну дисципліну.

5. Головна ідея цього всього в тому, що всі ті, хто відмовляються розкаятися в своїх гріхах, повинні піддаватися мірам церковної дисципліни