1. Павло, раб Ісуса Христа, покликаний апостол, вибраний для звіщання Євангелії Божої,
2. яке Він перед тим приобіцяв через Своїх пророків у святих Писаннях,
3. про Сина Свого, що тілом був із насіння Давидового,
4. і об'явився Сином Божим у силі, за духом святости, через воскресення з мертвих, про Ісуса Христа, Господа нашого,
5. що через Нього прийняли ми благодать і апостольство на послух віри через Ім'я Його між усіма народами,
6. між якими й ви, покликані Ісуса Христа,
7. усім, хто знаходиться в Римі, улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!
8. Отже, насамперед дякую Богові моєму через Ісуса Христа за всіх вас, що віра ваша звіщається по всьому світові.
9. Бо свідок мені Бог, Якому служу духом своїм у звіщанні Євангелії Його Сина, що я безперестанно згадую про вас,
10. і в молитвах своїх завжди молюся, щоб воля Божа щасливо попровадила мене коли прийти до вас.
11. Бо прагну вас бачити, щоб подати вам якого дара духовного для зміцнення вас,
12. цебто потішитись разом між вами спільною вірою і вашою, і моєю.
13. Не хочу ж, щоб ви не знали, браття, що багато разів мав я замір прийти до вас, але мені перешкоджувано аж досі, щоб мати який плід і в вас, як і в інших народів.
14. А гелленам і чужоземцям, розумним і немудрим я боржник.
15. Отже, щодо мене, я готовий і вам, хто знаходиться в Римі, звіщати Євангелію.
16. Бо я не соромлюсь Євангелії, бож вона сила Божа на спасіння кожному, хто вірує, перше ж юдеєві, а потім гелленові.
17. Правда бо Божа з'являється в ній з віри в віру, як написано: А праведний житиме вірою.
18. Бо гнів Божий з'являється з неба на всяку безбожність і неправду людей, що правду гамують неправдою,
19. тому, що те, що можна знати про Бога, явне для них, бо їм Бог об'явив.
20. Бо Його невидиме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, думанням про твори стає видиме. Так що нема їм виправдання,
21. бо, пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували, але знікчемніли своїми думками, і запаморочилось нерозумне їхнє серце.
22. Називаючи себе мудрими, вони потуманіли,
23. і славу нетлінного Бога змінили на подобу образа тлінної людини, і птахів, і чотириногих, і гадів.
24. Тому то й видав їх Бог у пожадливостях їхніх сердець на нечистість, щоб вони самі знеславляли тіла свої.
25. Вони Божу правду замінили на неправду, і честь віддавали, і служили створінню більш, як Творцеві, що благословенний навіки, амінь.
26. Через це Бог їх видав на пожадливість ганебну, бо їхні жінки замінили природне єднання на протиприродне.
27. Так само й чоловіки, позоставивши природне єднання з жіночою статтю, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, і чоловіки з чоловіками сором чинили. І вони прийняли в собі відплату, відповідну їхньому блудові.
28. А що вони не вважали за потрібне мати Бога в пізнанні, видав їх Бог на розум перевернений, щоб чинили непристойне.
29. Вони повні всякої неправди, лукавства, зажерливости, злоби, повні заздрости, убивства, суперечки, омани, лихих звичаїв,
30. обмовники, наклепники, богоненавидники, напасники, чваньки, пишні, винахідники зла, неслухняні батькам,
31. нерозумні, зрадники, нелюбовні, немилостиві.
32. Вони знають присуд Божий, що ті, хто чинить таке, варті смерти, а проте не тільки самі чинять, але й хвалять тих, хто робить таке.