Любов

A. Просте визначення поняття.

1. Любов, це коли ми допомогаємо іншим в їх потребах, щоб при цьому прослвлявся Бог, а ми отримали винагороду вічної радості.

2. Справжня любов коли дає, не очікує нічого в замін.

3. “Ти можеш давати не люблячи, але не можеш любити не даючи” – Емі Кармічел

4. “Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне.” (Івана 3:16)

B. Чіткі визначення поняття.

1. Основні свлова, які використовуються на позначення слова “любов”, це “агапао” та “фелео”.

1. Агапао означає “любити з ніжністю, бути дуже задоволеним”.
   
2. З іншого боку, філео позначає дружбу, приємність спільності із кимось. (Грецьке слово філантропія походить від “любов до людства, прихильність до людей”.)

3. Для позначення братерської любові греки використовували слово “філадельфія”, яке означає “братерня привязаність, любов, добрість”.

2. Коли Ісус запитував Петра чи той любить Його, то Ісус використав найсильніше із цих слів – агапао. Петро ж відповів Йому слабшим словом – філео.

1. “Ісус промовляє до Симона Петра: Симоне, сину Йонин, чи ти любиш мене більше цих? Той каже Йому: Так, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе! Промовляє йому: Паси ягнята Мої!

2. І говорить йому Він удруге: Симоне, сину Йонин, чи ти любиш (агапао) Мене? Той каже Йому: Так, Господи, відаєш Ти, що кохаю (фелео) Тебе! Промовляє йому: Паси вівці Мої! Утретє Він каже йому: Симоне, сину Йонин, чи кохаєш (агапао)Мене?

3. Засмутився Петро, що спитав його втретє: Чи кохаєш (фелео) Мене? І він каже Йому: Ти все відаєш, Господи, відаєш Ти, що кохаю (філео) Тебе!” (Івана 21: 15-17)

3. Тоді ж Ісус розповів Петрові про ті страждання, які постануть перед ним. І якщо ми також будемо відповідати на наші випробовування із радістю і подякою, ми отримаємо силу Духу Святого із любовю агапе. Саме через страждання Господь робить нашу любов глибшою і досконалою. (Див. 2 Коринтянам 12:9)

В Новому Заповіті грецьке слово агапе 27 раз перекладене як “милість”

1. Що нам говорить світло про справжній прояв любові

A. В своєму посланні любові Іван говорить нам, що “Бог є світло” (1 Івана 1:5) і “Бог є любов” (1 Івана 4:8). Важливість порівняння світла і любові полягає в тому, що ні світло ні любов не визначають хто скористається їхньою допомогою. Всі, хто потрапляють на світле місце отримують від цього користь, не зважаючи на їх духовне становище. Так само, всі ті, хто приходять до нас, повинні отримувати через нас благодать Божої любові.

B. Бо так полюбив Бог світ, що віддав Свого Сина єдинородного, щоб повністю заплатити за наші гріхи, і щоб кожен, хто вірить в Нього і приймайє Його оотримав силу бути синами Бога і мати вічне життя (Див. Івана 1:12, 3:16)

II. Як давання виявляє нас справжню любов

A. Кожного разу, коли Петро відповідав Ісусу, що любить Його, Ісус наказував йому давати: “Паси ягнята Мої”, “паси вівці Мої”, “паси вівці Мої” (див. Івана 21:15-17). Нас спонукає давати те, що даючи, ми даємо Ісусу. “Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили” (Матвія 25:40)

B. Любов не повна без давання. “Бо так полюбив Бог світ, що дав” (Івана 3:16). Якщо ми бачимо, що людина має в чомусь нагальну потребу і говоримо їй “одягнися” або “зігрійся”, але не даємо їй по її потребам то як “то як Божа любов пробуває в такому?” (1 Івана 3:17)

C. Любов проявляє себе в щедрому даванні через добрі діла. Якщо ці діла робляться із чистих мотивів і це приносить користь іншим, то цим прославляється наш Господь. Тому нам заповідано: “Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі.” (Матвія 5:16)

D. Віруючі першого століття мали настільки сильну любов, що нічого не вважали своїм власним, але продавали свої добра і давали гроші іншим віруючим, які мали в чому яку потребу. (Порівняйте Дії 4:32-35)

III. Важливість любові

A. Справжня любов є головною рисою характеру людини. Всі інші якості нашого характеру повинні походити від неї, інакше вони будуть марні і не матимуть ніякої користі. “І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!” (1 Коринтянам 13:3)

B. Любов агапе більша, ніж віра і надія (див. 1 Коринтянам 13:13). Це найважливіша заповідь, дана Богом (див. Матвія 22:36-40). Бог очікує її від кожної громади; вона є знаком істинних учнів (див. Івана 13:35). Це одне із головних прохань Ісуса, коли Він в останнє молився за Своїх апостолів (див. Івана 17:23-26)

IV. Як Бог описує любов

A. У звязку із великою важливістю любові, а також через те, що люди мают багато спотворених ідей про неї, Бог дає нам чітке визначення того, що любов включає в себе (див. 1 Коринтянам 13)

1. Любов довготерпить.

Вона не занепадає духом. Наполегливо і терпеливо, з хоробрістю вона зносить всі біди і напасті. Переносить образи і удари з радістю і впевненістю в тому, що з Господньої руки отримають прекрасну винагороду.

Якості повязані із довготерпінням: витривалість, терпеливість, прощенні, радість, віра, вірність, гнучкість.

2. Любов милосердствує.

Вона шукає можливості стати в нагоді і проявити свою прихильною до інших. Їй легше давати, ніж брати. Вона зосереджує свою увагу на потребах людей, а не на їх проблемах.

Якост повязанві із милосердям: терпимість, великосердя, творчий підхід, співчуття, чутливість, ініціативність, доброта, пильність.

3. Любов не заздрить.

Вона не горить бажанням мати те, що належить іншим. Любов не тримає тільки для себе те, що їй належить. Вона задоволена з того, що її головні потреби сповнені і що вона має глибокі стосунки із нашим Господом.

Якості, повязані з цим: вдячність, задоволеність, гнучкий розум, ощадливість, безпека.

4. Любов не величається.

Вона не похваляється своїми можливостями або здобутками. Любов не шукає способи прикрасити себе і свої чесноти красивими словами.

Якості повязані із цим: щирість, покірливість, повага.

5. Любов не надимається.

Воне не носиться із роздмуханими думками про свою надзвичайну важливість. Вона не дивиться зверхньо на інших із призирством чи неповагою. В любові немає гордості.

Якості, повязані із цим: доброта, покірливість.

6. Любов не поводиться нечемно.

Вона не мерехтить перед очима у інших, щоб привернути їхню увагу або розпалити в іних якісь чуттєві бажання. Не поводить себе непристойно чи соромко. Її поведінка дуже добра.

Якості, повязані із цим: самоконтроль, здержливість, благорозумність, відповідальність.

7. Не шукає тільки свого.

Вона не вимагає тільки того, що потрібно їй. Не прагне речей для свого власного прибутку чи задоволвення. Її увага зосереджена не на собі, а на інших. Вона прагне покласти своє життя задля інших.

Якості, повязані із цим: гостинність, надійність.

8. Любов не рветься до гніву.

Вона не виходить із себе, не гнівається. Вона долає гнів і гнівливість. Її важко спровокувати до протистояння, вона відповідатиме готовністю допомогти іншим.

Якості, повязані із цим: честь, турботливість, точність, методичність.

9. Любов не думає лихого.

Вона слідкує за своїм серцем і своїми думками і полонить кожну думку на послух Христові. Вона розрізняє де добро і де зло, відкидаючи зло. Вона не тримає в собі гріховних бажань чи задумів, і не плекає гірких почуттів до інших.

Якості, повязані із цим: покірливість, грунтовність, вміння розрізняти добре і зле.

10. Любов не радіє неправді

Любов сумує коли злі люди мають успіх в своєму злодіянні і коли чиниться неправда. Вона не плекає в собі похітливі бажання плоті, похіть очей чи гордість життєву.

Якості, повязані із цим: Справедливість, рішучість.

11. Любов тішиться правдою.

Вона знаходить задоволення в Божому Законі і розмірковує нади ним вдень і вночі. Її думки завжди істинні, чесні, справедливі, чисті, приємні. Вона рідісно ділиться істиною із іншими людьми і радіє, коли правда перемагає.

Якості, повязані із цим: правдивість, сміливість, boldness, вміння переконувати, старанність, завзяття, уважність, мудрість.

12. Така любов «усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!» (1 Коритянам 13:7).

13. Вона інсуватиме довше ніж все інше адже вона «Ніколи не перестає» (Див 1 Коринтянам 13:8).

B. Найсолодша любов це та любов, яку не шукали і яку не заслужили.

C. «А Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками» (Римлянам 5:8)

D. Найбільша любов, це пожертва свого життя за життя інших. «Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх». (Івана 15:13)

Самеці імператорських пінгвінів виявляють справжню любов тим, що майже не рухаючись стоять на гнізді протянрм 2 місяців, зігріваючи своїм тілом одне яйце, а температура в цей час нижче нуля. Під час періоду гніздування він може не їсти до 120 днів.

V. Як любов з‘являється

A. Справня любов дається нам як винагорода за те, що ми маємо спільність із Божим Святим Духом і за те, що ми успішно долаємо ті випробовування, які Він дав нам для нашого духовного зростання. Коли вірою людина наближається до Бога, в нас замешкує Дух Святий. Кожен, хто вірує, може прохати у свого небесного Отця наповнити душу Духом Святим. Це ми можемо робити на основі обіцянки даної в Євангелії від Луки 11:13: «Отож, коли ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати, скільки ж більше Небесний Отець подасть Духа Святого всім тим, хто проситиме в Нього?»

B. Після цього Дух Святий проводить віруючих через часи випробовувань. Якщо християни відреагують на це із радістю і вдячністю, то могутній дух любові злине на них.

Така послідовність просліджується у всьому Новому Заповіті, починаючи від Ісуса. Коли Ісус сповнився Духа Святого (Лука 4:1), Він негайно повів Ісуса в пустелю для випробовування. Звідтіля Ісус повернувся не в повноті Духа, а в силі Духа. (Лука 4:1-14)

C. Так само ті ті, хто ввірував у Солуні, отримали Духа при наверненні. Вони мали «великий утиск з радістю Духа Святого» (1 Солунянам 1:5-6). В наслідок цього їх віра дуже сильно зростала і щедро виявлялася любов (див. 2 Солунянам 1:3-4). Така послідовність описана Павлом в Римлянам 5:3-5: «І не тільки нею, але й хвалимося в утисках, знаючи, що утиски приносять терпеливість, 4 а терпеливість досвід, а досвід надію, 5 а надія не засоромить, бо любов Божа вилилася в наші серця Святим Духом, даним нам.»

D. Любов – це єдина ознака учнівства, який може розпізнати цей світ. «По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою». (Івана 13:35)

1. Любов показує іншим те, що Ісус бачив в нас коли створював нас. «Достойний Ти, Господи й Боже наш, прийняти славу, і честь, і силу, бо все Ти створив, і з волі Твоєї існує та створене все! « (Об’явлення 4:11)

2. Любов радіє із того, що має спільність із іншими і свої права в привілеї ставить на друге місце.

VI. Самоперевірка

A. Наскільки справжня твоя любов?

1. Чи схильні ви до того, щоб занепасти духом і опустити руки коли здається, що все пішо не так?

2. Чи шукаєте ви можливості допомогти іншим?

3. Чи схильні ви задрити коли бачите в когось успіх?

4. Від чого ви отримуєте більшу насолоду, від розповіді про свої успіхи чи від того, щоб слухати чого досягли інші?

5. Чи схильні ви ставитися зверхньо до тих, хто не відповідає вашим стандартам життя?

6. Коли ви купуєте одяг, чи вибираєте ви його з ціллю притягнути до себе увагу?

7. Чи відомі вам і чи є у вам гарні манери?

8. Чи наполягаєте ви лише на власних пропозиціях? Чи засмучуєтеся коли їх не підтримують?

9. Чи подражнює вас, коли в інших людях помітні вади характеру?

10. Чи плекаєте ви гіркі відчуття по відношенню до тих, хто завдав вам шкоди?

11. Чи живете ви приховуючи в собі постійні бажання виконувати діла плоті?

12. Чи розмірковуєте ви над Божим словом день і ніч? Чи знаходите задоволення у Його слові?

B. «Одна з найбільших трагедій світу полягає в тому, що ми дозволяємо нашим серцям всихати так сильно, що в них не залишається місця для когось іншого крім нас» – Е. У. Тозер

C. «Любов – це слабкість, в якій знаходиться наша сила» – Чарльз Сперджен.