Прочитайте перші вірші євангелії від Матвія. Ісусу був відомий шлях Давида. Він був свідком його перелюбу, з глибоким сумом дивився на Давида, коли він умертвляв інших, аж ніяк не радів у часи проявлення його нечестивості. Але всі помилки Давида не змінили родинних зв’язків з Ісусом. Перший вірш першого розділу євангелії називає його як «Сина Давидового» (Матв. 1:1). В імені не присутні слова відречення, пояснення або зноски в тексті. Я б додав таку зноску наступним чином: «Цей родинний зв’язок ніяким чином не виправдовує поведінку Давида». Таких слів там немає. Давид помилився. Ісус це знав. Але Він все одно згадав Давида.

Він зробив для Давида те, що зробив мій батько для мене і мого брата. Коли ми навчались в школі ще в початкових класах, моєму брату на Різдво подарували іграшкову рушницю, яка стріляла маленькими кульками. Одразу ж, на задньому дворі нашого будинку, ми облаштували місце для стрільби і провели увесь день, стріляючи по мішеням. Коли нам вже набридло стріляти в круглу мішень, мій брат послав мене принести маленьке дзеркальце. Він поклав рушницю зворотною стороною на своє плече. Спрямувавши рушницю на мішень, він коректував положення рушниці по відображенню у дзеркальці, ніби професійний стрілок-циркач. Але він промахнувся. Постріл також пройшов повз клуню за мішенню, а також обминув огорожу за клунею. Ми не знали, куди влучив постріл до тих пір, поки нам про це не сказав наш сусід. Він невдовзі з’явився біля нашої огорожі із запитанням, хто стріляв з рушниці і хто заплатить за розбиті скляні двері.

В цей момент я відрікся від свого брата. Я назвався іншим прізвищем й сказав що приїхав в гості з іншої країни. Мій батько був більш благородним. Почувши шум, він з’явився на задньому дворику, тільки-но очунявши від денного сну після новорічної ночі. Він поговорив з цим сусідом. Серед всього того, що він казав, були такі слова:«Так, це мої діти». «Так, я за плачу за їх провину».

Христос говорить те саме і про тебе. Він знає, що ти промахнувся. Він знає, що ти не можеш заплатити за свою вину. Але Він може, тому що «Його Бог дав у жертву примирення в крові Його через віру, щоб виявити Свою правду через відпущення давніше вчинених гріхів» (Рим. 3:25). Тому, що Він без гріха, тому й зміг. Тому, що Він любить, Він так вчинив. «Не в тому любов, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас, і послав Свого Сина вблаганням за наші гріхи» (1 Івана 4:10). Він став одним з нас, щоб відкупити усіх нас. «Бо Хто освячує, і ті, хто освячується усі від Одного. З цієї причини не соромиться Він звати братами їх...» (Євр. 2:11).

Він не засоромився Давида. Він не соромиться тебе. Він називає тебе братом, Він називає тебе сестрою.

Залишається запитання: чи назвеш ти Його Спасителем?

Один чоловік поділився зі мною історією про хлопчика трьох років, який відправився в продуктовий магазин разом зі своєю мамою. Перед тим як увійти в магазин, вона сказала йому: "Ти зараз будеш просити мене, щоб я купила шоколадне печиво. Тому навіть не проси".

Вона посадила його на дитяче місце на візочку й пішла вздовж стелажів з продуктами. Хлопчик вів себе добре до тих пір, поки вони не дістались відділу, де продавали шоколадне печиво. Побачивши печиво, він встав зі свого сидіння, і запитав: "Мамо, можна мені шоколадне печиво?". Вона відповіла: "Я ж сказала тобі, навіть не проси. Я тобі його не куплю". І він покірно сів на своє місце.

Вони продовжували свій похід по магазину, і під час пошуків чогось ще знову опинились біля рядів з шоколадним печивом. "Мамо, будь ласка, можна мені шоколадне печиво?". Вона відповіла: "Я вже сказала, що не куплю тобі його. А тому сядь й не шуми".

В решті-решт, коли вони під'їхали до черги людей, які стояли біля каси, маленький хлопчик зрозумів, що це його останній шанс. І тому, ще не доїхавши до черги, він встав зі свого місця на візочку й голосно закричав: "В Ім'я Ісуса, можна мені шоколадного печива?". Всі, хто були поряд, розсміялись. Дехто навіть аплодував. І, як сказав мій оповідач, в знак великодушності інших покупців магазину, маленький хлопчик і його мама вийшли з магазину разом з 23 коробками шоколадного печива.

Ім'я Ісуса має силу! Багато в Новому Заповіті здійснювалось в Ім'я Ісуса і мало дійовий результат.

В Ім'я Ісуса здіймались молитви, і Бог чув їх (Івана 16:23,24).

В Ім'я Ісуса люди хрестились й знаходили прощення своїх гріхів (Дії 2:38).

Іменем Ісуса люди отримували зцілення своїх хвороб й з людей виганяли нечистих духів (Дії 4:10, 16:18).

Але будьте обережні в тому, щоб не помилитись, думаючи, що промовляння слова "Ісус" є якоюсь магічною силою. Робити щось "в ім'я" (іменем) когось, означає робити це по його владі, в цьому і є сила. Коли ми робимо щось владою Ісуса (або іншими словами, коли ми робимо щось, тому що Ісус нам так сказав), результат завжди буде дійовим. І, до речі, ВСЕ, що ми робимо й говоримо, повинно бути в Ім'я Ісуса (Кол. 3:17).

Нехай наша проповідь, наше навчання, і все що ми говоримо, здійснюються в Ім'я Ісуса, як про це сказав Петро: "І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали" (Дiї 4:12).

- - - - -