Дитячий погляд на Бога

Ця письмова робота під заголовком “Пояснити Бога”, була написана 8-річним хлопчиком, на ім’я Денні Даттон, учнем 3-го класу, міста Чула Віста (штат Каліфорнія, США).

«Одна з головних справ, якою зайнятий Бог, це створення людей. Він створює їх на заміну тим, хто помирає, щоб було достатньо людей для необхідної діяльності тут на землі. Він не створює їх дорослими, а просто маленькими дітьми. Я думаю, що саме так їх простіше та легше створити. Таким чином, Йому не потрібно приділяти Свій дорогоцінний час на те, щоб вчити їх, як потрібно розмовляти й ходити. Це Він може залишити для мам й татусів.

Друге головне діло, яким зайнятий Бог – це слухання молитов. Так багато всього цього відбувається навкруги, люди, немов проповідники, моляться перед сном. У Бога немає часу, щоб слухати це по радіо чи телевізору. Він чує все, не тільки молитви, тому в Його вухах, можливо, стоїть жахливий шум, якщо Він не подумав, як все це відключити. Бог бачить все і чує все, і Він скрізь, тому Він дуже зайнятий. Відповідно, не потрібно витрачати Його час на прохання про що-небудь без відома батьків, якщо вони вже сказали про це “ні”.

Атеїсти – це ті люди, котрі не вірять в Бога. Я не думаю, що такі є в Чула Вісті. Принаймні я їх не бачив у нашій церкві.

Ісус – це Божий Син. Він займався всілякою тяжкою працею: ходив по воді, творив чудеса й намагався вчити людей, котрі не хотіли дізнатись про Бога. Врешті-решт, вони стомились від Нього і розіп’яли Його на хресті. Але Він був хорошим і добрим, як Його Отець, і Він сказав Своєму Отцю, що вони не знають, що роблять; щоб Він пробачив їх; і Бог сказав – добре. Його тато (Бог) оцінив все, що він зробив і ввесь Його важкий труд на землі, і Він сказав Йому, що Йому не потрібно більше ходити дорогами, Він може залишитися на небесах. Так Він і зробив. А зараз Він допомагає Своєму Отцю слухати молитви й Сам турбується про все важливе для Бога, щоб не відволікати Бога. Як секретар, тільки дуже поважний, звичайно. Ви можете молитись в будь-який час, і вони почують, тому що хтось один завжди на посту.

Вам потрібно завжди ходити в церкву по неділям, тому що це радує Бога, і якщо ви хочете когось порадувати, то порадуйте Бога. Не пропускайте церкву, щоб зайнятися тим, що більш цікаве, як вам здається, наприклад, піти на пляж. Це невірно! До того ж, сонце не з’являється на пляжі до півдня все одно.

Якщо ви не вірите в Бога, якщо ви атеїст, то вам буде дуже самотньо, тому що батьки не можуть піти з вами скрізь, наприклад, в табір, а Бог може. Адже добре знати те, що він поряд, коли тобі страшно в темряві або коли ти не дуже добре плаваєш, у той час, коли великі хлопці кидають тебе на глибину. Але вам не потрібно завжди думати про те, що Бог може зробити для вас. Я розумію, що Бог помістив мене сюди, і що Він може забрати мене назад, коли Він цього захоче.

Ось чому я вірю в Бога».

Непогано, правда? Особливо для учня третього класу! Адже насправді: «якщо ви хочете когось порадувати, то порадуйте Бога». Краще я б і не сказав!

«А далі, браття, просимо вас та благаємо в Господі Ісусі, щоб, як прийняли ви від нас, як належить поводитись вам та догоджувати Богові, як ви й поводитеся, щоб у тому ще більше зростали!» (1 до Солунян 4:1).

Алан Сміт

На зустріч вічності без страху

В школі у мене був дуже хороший друг, Джеймс. Ми разом грали в шкільній футбольній команді. Чесно кажучи, він грав, а я сидів на лаві запасних. Одного разу, це було пізно ввечері в п’ятницю, після гри за містом, Джеймс запросив мене переночувати у нього вдома. На той час, коли ми прийшли до нього, було далеко за північ, а Джеймс не попередив свого батька, що він когось приведе з собою додому.

Його батько не був знайомий зі мною, і мого автомобіля до цього не бачив, тому коли я вийшов з авто перед його будинком, він направив промінь потужного ліхтаря мені прямо в обличчя. Через сліпуче світло я все ж таки зміг побачити фігуру цього великого чоловіка (і мені здається, він встав з ліжка, не встигнувши перевдягтися); я почув його низький голос: «Ти хто?». У мене клубок став у горлі. Нічого в голову не приходило. Я хотів назвати своє ім’я, але не спромігся. Батько Джеймса все одно мене не знає. Єдиною моєю надією було те, що Джеймс сам що-небудь скаже. Час тягнувся якось повільно. Врешті-решт Джеймс заступився: «Все нормально, тату. Це мій друг, Макс, він зі мною». Ліхтар погас, і його батько через відчинені двері сказав: «Заходьте, хлопці. Їжа на кухні».

Що змінилось? Що змусило батька мого друга вимкнути ліхтар? Один факт. Я прирівнявся з його сином. Моя раптова безпека не мала нічого спільного з моїми досягненнями чи заслугами. Я знав його сина й крапка.

По тій самій причині тобі ніколи не потрібно страшитися Божого суду. Ні сьогодні, ні під час Судного Дня. Ісус, у світлі Божої слави, каже про тебе. «Це мій друг», каже Він. І коли Він так говорить, небесні ворота відкриваються.

Довірся Божій любові. Його досконалій любові. Не бійся, що Він зможе дізнатись про твоє минуле. Він уже знає. Не бійся, що ти розчаруєш Його в майбутньому. Він може показати тобі розділ книги, де ти так вчиниш. Маючи досконале знання минулого і досконале бачення майбутнього, Він любить тебе наперекір всьому цьому.

Досконала любов може побороти твій страх перед судом.

Макс Лукадо

Влучне слово

Нервный не тот, кто барабанит пальцами по крышке стола, а тот, кого это раздражает.

Поетичний куток

Евангелие

Измученный жизнью суровой,

Не раз я себе находил

В глаголах Предвечного Слова

Источник покоя и сил.

Как дышат святые их звуки

Божественным чувством любви,

И сердца тревожные муки

Как скоро смиряют они!…

Здесь все в чудно-сжатой картине

Представлено Духом Святым:

И мир, существующий ныне,

И Бог, управляющий им,

И сущего в мире значенье,

Причина, и цель, и конец,

“Восстань, Пророк, и виждь, и внемли,

Исполнись волею Моей,

И обходя моря и земли,

Глаголом жги сердца людей!”

А.С. ПУШКИН (1799-1837)

- - - - -

Церква Христова м. Чернівці