Оновлений зсередини

Коли ти віриш в Христа, Він творить в тобі чудесні речі. Бог тебе Сам навіки очистив і наділив силою. Ісус звертається до людини простими словами: "Важливо не те, що ти робиш; важливо що роблю Я, коли увійшов в середину тебе". І з часом ти можеш сказати словами Павла: "І живу вже не я, а Христос проживає в мені" (Гал. 2:20).

"Якщо я знову народився, чому я так часто падаю?" Чому ти так часто падав після свого першого народження? Невже ти вийшов з лона матері в кросівках на ногах? І коли ти спотикався, невже ти піддавав сумніву реальність свого фізичного народження? Якщо ти однорічною дитиною знову гепався на підлогу, то чи виникали у тебе такі думки: "Я знову впав. Напевне, я не людина"?

Звичайно, що це не так. Падіння дитини не відмінюють факту її народження. І падіння християнина не анулює його духовного народження.

Чи розумієш ти, щó Бог вчинив? Він помістив в тобі насіння Христа. По мірі його зростання будеш змінюватись і ти. Це не означає, що гріх більше не буде присутнім у твоєму житті, але скоріше гріх більше не матиме сили над твоїм життям. Спокуси будуть докучати тобі, але вони не будуть володіти тобою. Яку надію це нам дає!

Подивись! Ти тут не головний! В тобі живе сила, яка дає надію. Довірься їй!

Поміркуй над таким образом. Припустимо, що більшу частину свого життя ти страждав сердечною недугою. Твій слабкий м'яз серця не давав тобі рухатись в повну силу. Кожного ранку, коли усі здорові робітники піднімались по сходах, ти чекав ліфт.

Але потім тобі пересадили серце-трансплантат. Тепер в тобі знаходиться здорове серце. Після виписки з лікарні ти повертаєшся на роботу і бачиш перед собою сходи, ті сходи, яких раніше ти уникав. За звичкою ти йдеш до ліфта. Але одразу пригадуєш, що ти тепер інша людина. У тебе нове серце. В тобі живе нова сила. Тобі подобається стара людина чи нова? Ти себе вважаєш людиною зі старим серцем, чи з новим? Вибір за тобою. Ти можеш сказати: “Я не можу підійматись сходами, я занадто слабий”. Але невже такий твій вибір заперечує наявність нового серця, відміняє усю проведену операцію? Ні. Вибір на користь ліфта просто вказує на той факт, що ти не навчився довіряти новій силі.

Для цього потрібен час. Але на якомусь етапі ти повинен спробувати піднятись сходами. Тобі потрібно перевірити свій новий маятник. Ти повинен випробувати оновленого самого себе. Адже якщо ти цього не зробиш, твоя енергія вичерпається.

Релігійне правило може послабити твою силу. І кінця цьому немає. Буде ще одне Заняття для відвідування, Субота для покори, Рамадан для дотримання. Немає більшого в'язничного поневолення, ніж поневолення в спробі досягти досконалості. Такі в'язні знаходять собі роботу, але не знаходять мир. Як це? Вони ніколи не знають, коли зможуть усе закінчити.

Але Христос дає тобі Свій завершений труд. Він виконав Закон за тебе. Тепер ти можеш побажати всього найкращого тому релігійному тягарю. Адже страх, який усе це творив, пішов. Ти з усіх сил піднімаєшся сходами, але не завдяки своїй силі, а завдяки силі Христа. Бог обіцяє допомогти тим, хто припинив допомагати собі сам. “Я певний того, що той, хто в вас розпочав добре діло, виконає його аж до дня Христа Ісуса” (Фил. 1:6). Бог змінить тебе зсередини.

Макс Лукадо

Из книги Филипа Янси «Много шума из-за церкви»

Когда я размышляю о своем пути, то вижу несколько препятствий, вставших между мной и церковью. Первое — лицемерие. Философа-атеиста Фридриха Ницше как-то спросили, почему он так не любит христиан. Он ответил: «Я бы поверил, что все они спасены, если бы они вели себя иначе... как спасенные».

Я был запуган церковью в детстве, а потому подходил к церковным вратам с неохотой. В воскресное утро христиане надевают лучшие одежды, улыбаются друг другу. Но по собственному опыту я знал, что за этими улыбками порой скрывается взаимная неприязнь. У меня возникала аллергия на любые проявления лицемерия, пока однажды я не задал себе вопрос: «Во что

бы превратилась церковь, если бы каждый человек в ней был похож на меня?». И тут я глубоко задумался о собственной духовности, перестав помышлять об остальных.

Я осознал, что судья церковного лицемерия — Бог. Я понял, что вершить суд может только Господь. «У него лучше получится», — подумал я. Я стал спокойнее, мягче, научился прощать. Да и что говорить: разве бывают совершенные мужья и жены? Родители и дети? Но ведь на этом основании мы не отменяем институт брака и семьи! Так зачем же «отменять» церковь?

Из книги Филипа Янси «Много шума из-за церкви»

Сучасна притча

Трохи срібла

Вбогий запитує у пастора:

- Я не розумію, чому коли приходиш до бідного, він привітний і допомагає, як може. Приходиш до багача, а він нікого не бачить. Невже це тільки через гроші?

- Поглянь у вікно. Що ти там бачиш?

- Жінку з дитиною, птахи, будинки...

- Гаразд. А тепер подивись у дзеркало. Що ти там бачиш?

- Ну що я там можу бачити?! Тільки самого себе...

- Так ось: вікно зі скла і дзеркало зі скла. Варто лише додати трішки срібла, і вже бачиш лише себе...

Поетичний куток

О, есть неповторимые слова,

Кто их сказал - истратил слишком много.

Неистощима только синева

Небесная и милосердье Бога.

* * *

В каждом древе распятый Господь,

В каждом колосе тело Христово,

И молитвы пречистое слово

Исцеляет болящую плоть.

Ахматова Анна Андреевна

* * *

Ты – мрак для плоти, а для духа – Свет,
Начало и Конец, Ты – Первый и Последний, –
Бессмертие извлек из приговора: «Смерть!»,
Крест утвердив основой воскресенья!..
Ты грешников друзьями называл,
А мы их за людей, Спаситель, не считаем.
Ты фарисеев плетью избивал,
А мы их братьями своими называем.
Ты жертвой тела нам бессмертье дал,
А мы из тела сделали кумира;
Ты славу мира ради нас распял,
А мы Тебя распяли ради мира.

- - - - -

Церква Христова м. Чернівці