Цінність досвіду

У всьому цьому є своя правда. Хоча ми можемо (і повинні) вчитися на чужих помилках, особистий досвід відіграє роль «найкращого вчителя». Досвід прийняття невірних рішень в минулому повинен допомогти нам навчитися приймати вірні рішення в майбутньому. Але чи хочемо ми навчитися?

Павло є хорошим прикладом того, хто навчився на помилках минулого, і в результаті цього досвіду прийняв вірні рішення у своїх стараннях служити Богу. «І дякую тому, хто зміцнює мене, - нашому Господеві Ісусові Христові, що відніс мене до числа вірних, поставивши на служіння, - мене, що колись зневажав Господа та був переслідувачем і напасником; але я був помилуваний, бо це я робив з незнання, в невірстві» (1 Тим. 1:12,13).

Мені дуже подобається, як один чоловік сказав: «Бог любить тебя там, де ти є ... але Він любить тебе настільки, що Він не покине тебе там, де ти є!»

Отче, я знову приходжу до Тебе з проханням простити мої численні проступки перед Тобою. У своїй сповіді я молю Тебе, щоб Ти допоміг мені навчитися на своїх помилках, визнати наслідки моєї впертості; усвідомити ту біль, яку Ти відчуваєш, коли я відвертаюсь від Тебе. І я молюся, щоб цей досвід допоміг мені знайти достатню мудрість для прийняття кращих рішень в майбутньому. Я хочу бути ближче до Тебе. В ім’я Ісуса, амінь!

Алан Сміт

Схилиться усяке коліно

«...щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув...». Як люблячий Бог може відправляти грішників в пекло? Але Він і не відправляє. Вони йдуть туди добровільно.

Як тільки вони туди потрапляють, то звідти йти вже не бажають. Серця засуджених людей вже не стають м’якими, і розум їх вже не змінюється. «І спека велика палила людей, і зневажали вони Ім'я Бога, що має владу над карами тими, і вони не покаялися, щоб славу віддати Йому» (Об’явл. 16:9). Це суперечить тій ідеї, що пекло допомагає каяттю (засмученню), ні, зовсім навпаки. І хоча схилиться всяке коліно, і всякий язик сповідає Бога (Рим. 14:11), жорстокосерді люди будуть й надалі залишатися впертими. В аду не буде атеїстів (Фил. 2:10-11), але там і не буде тих, хто схилив коліно перед Ним за свого життя.

Але ми продовжуємо розмірковувати, а чи справедливе покарання? Така доля здається несправедливістю у порівнянні з Божою любов’ю. Протистояння грішника не повинно гарантувати йому вічні страждання, чи не так? Може Бог тут «переграє»?

Але хто ми, щоб сперечатися з Богом? Тільки Йому відомо все: те, скільки разів ожорсточене серце відмовлялось від Божого запрошення і скільки злих слів це серце породжувало.

Може Бог несправедливий? Але саме Він обмотав попереджувальною стрічкою вхід в пекло і розташував тисячі попереджувальних червоних прапорців. Для того, щоб зійти вниз по сходинках пекла, тобі необхідно закрити свої вуха, прикрити свої очі, і більше всього, знехтувати найважливішою жертвою Христа. Терплячи покарання на хресті, яке було призначене для всього людства, Він скрикнув в темніючі хмари: «Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?...» (Матв. 27:46). І найдивніше в цьому те, що Христос зазнав адських мук, щоб тобі не прийшлось цього робити.

Макс Лукадо

Наші мами

Вчителька першого класу розсадила учнів у коло і запитала, ким вони хочуть стати, коли виростуть. Учні по черзі почали говорити: "Я хочу стати медсестрою, як моя мама", або "я хочу стати банкіром, як мій батько", або "я хочу стати вчителем, як ви". Останнім, хто відповідав на це запитання, був самий тихий і сором'язливий хлопчик у класі. Він сказав: "Коли я тану великим, то буду приборкувачем левів у цирку. Я буду виходити до цих тварин зі своїм батогом та постаментом, щоб вони перестрибували через обруч, що горить і слухали усі мої команди". Бачачи в очах своїх однокласників недовіру і сумнів, що він може стати таким сміливим і хоробрим, хлопчина швиденько поправив себе: "Ну, звичайно, і моя мама буде поряд зі мною".

Багато з нас були повні упевненості у звершенні великих справ, знаючи, що наші мами будуть поряд і підтримають нас.

Якщо ти — мама, то скоріше за все, ти ніколи не зможеш отримати достатньо вдячності за те, що ти вчиш своїх дітей любити Бога, вчиш їх милосердю, виховуєш в них упевненість, розвиваєш характер і навчаєш моралі. Можливо, тебе ніколи не будуть публічно вшановувати, не нагородять медаллю (чи навіть грамотою), і не заохотять матеріально. Все, що ти робиш, часом може залишатись непоміченим і неоціненим.

Але будь певна, що твоя справа має велике значення. І будь певна, що настане день, коли ти, як Божа дитина Свого Небесного Отця, зможеш отримати похвалу від Нього за те, що змінюєш цей світ.

Алан Сміт

Кто возьмёт "Сына?"

Богатый человек и его сын любили собирать редкие произведения искусства. Они часто собирались вместе, чтобы любоваться каким-нибудь великолепным шедевром.

Когда началась война во Вьетнаме, сын был призван в армию. Он проявил себя отважным и смелым солдатом и, спасая жизнь другого бойца, потерял свою собственную. Отец был извещён о потере сына и глубоко горевал об этом.

Примерно через месяц, как раз перед Рождеством, раздался стук в дверь. У дверей стоял молодой человек с большим свёртком в руках. Он сказал:

— Сэр, вы не знаете меня, но я тот солдат, за которого ваш сын отдал свою жизнь. В тот день он спас многих. В то время, когда он нёс меня на своих плечах, пуля пробила его сердце, и он мгновенно умер. Он часто рассказывал о вас и о вашей любви к искусству.

Молодой человек протянул сверток:

— Я знаю, что это немного. На самом деле я не великий художник, но я подумал, что ваш сын хотел бы, чтобы вы имели это.

Отец открыл свёрток. Это был портрет его сына, нарисованный молодым солдатом. Отец был глубоко взволнован той точностью, с которой солдат изобразил черты лица его сына. Глаза молодого человека, изображённого на портрете, так сильно притягивали его, что он не смог сдержать слёз. Он поблагодарил солдата и предложил ему плату за портрет.

— О, нет, сэр, я никогда не смогу оплатить то, что сделал ваш сын. Это подарок.

Отец повесил картину на самом видном месте. Каждый раз, когда посетители приходили в его дом, он показывал им портрет своего сына, а уже потом остальную коллекцию картин.

Спустя несколько месяцев этот человек умер. После его смерти должен был состояться большой аукцион его картин. Собралось большое количество людей, среди которых было много знатных и влиятельных лиц. Для них это был хороший

шанс приобрести картины. Первой была выставлена картина с изображением сына. Ведущий аукционом ударил своим молотком.

— Аукцион мы начнем с продажи картины «Сын». Кто даст свою цену за нее?

В зале была тишина. Затем с конца зала послышался голос:

— Мы хотим видеть знаменитые картины, пропускайте эту.

Но ведущий настаивал на своём:

— Кто даст цену за эту картину? Кто начнёт, предлагайте, двести, триста долларов?

Послышался другой раздражённый голос:

— Мы пришли сюда не за этой мазней, мы хотим видеть картины Ван Гога, Рембрандта. Нам нужно настоящее искусство!

Однако ведущий аукционом продолжал настаивать на своём предложении:

— «Сын»! «Сын»! Кто возьмет «Сына»?

Наконец, из самых последних рядов аукционного зала прозвучал голос. Это был садовник, который долгие годы служил этому человеку и его сыну.

— Я дам десять долларов за картину.

Будучи бедным человеком, это было всё, что он мог предложить.

— У нас есть первое предложение на десять долларов, кто даст двадцать? — объявил ведущий.

— Дайте ему за десять. Мы хотим видеть шедевры!

— Было предложено десять, кто-нибудь предложит двадцать?

Публика начала волноваться и высказывать недовольство. Они не хотели картину «Сын», они рассчитывали на более выгодное инвестирование своего капитала. Ведущий ударил молотком:

— Десять долларов — раз, десять долларов — два, десять долларов — три. Продано за десять долларов!

Человек, сидящий во втором ряду закричал:

— Теперь давайте нам настоящую коллекцию!

Ведущий положил свой молоток и сказал:

— Мне очень жаль, но аукцион закончен.

— Но как же остальные картины?!

— Прошу прощения, но когда я был приглашён для проведения этого аукциона, мне было сказано о секретном распоряжении владельца коллекции, и до этого момента я не мог сообщить об этой последней воле хозяина картин. В аукционе будет принимать участие только одна картина «Сын». Тот, кто купит её, получит в наследство всё имение и всю коллекцию картин.

Человек, который приобрел «Сына», получил всё!

Цитата

"Верующий в Сына имеет жизнь вечную, а не верующий в Сына не увидит жизни, но гнев Божий пребывает на нем" (Апостол Иоанн).

"Темнота не может разогнать темноту - может только свет. Ненависть не может разрушить ненависть - может только любовь" (Мартин Лютер Кинг).

Діти пишуть Богу

Почему люди женятся и выходят замуж, если мы все братья и сестры? Сандра, 4 кл.

А какое у Тебя образование? Зайга, 2 кл.

Как Ты полагаешь, что жалостливее: "Подайте ради Христа" или "Подайте ради Бога"? Боря, 3 кл.

Я понял, что Ты самый главный на Земле, хоть и живешь на небе. А Тебя не переизберут? Сеня, 1 кл.

Господи, а Ты маму слушал в детстве? Нина, 2 кл.

Что Ты делаешь, когда идет дождь? Люба, 3 кл.

А в детстве Ты дрался с ребятами или был тихоней? Костя, 2 кл.

Цінуй кожен день

Перед тим як працювати на радіостанції, Джім Вальвано привів баскетбольну команду Державного університету Північної Кароліни до перемоги в чемпіонаті. Потім в нижній частині його спини почала рости ракова пухлина. Коли Джіма запросили виступити перед командою Даккського університету, він сказав: "Життя змінюється тоді, коли ти найменш за все цього очікуєш. Наше майбутнє химерне. Отож, цінуйте кожен день і кожну мить, візьміть із них максимально можливе".

В Євр. 3:13 Бог дає нам дуже чітку й важливу вказівку: "Кожного дня заохочуйте один одного, доки зветься "Сьогодні", щоб запеклим не став котрий з вас через підступ гріха". Чому автор так наполегливо наголошує на "сьогодні"? Цілком може статися, що цей сьогоднішній день виявиться останнім у вашій земній подорожі. Можливо, сьогодні — ваш останній шанс прийняти дар Божого спасіння. А якщо ви вже пізнали Господа — остання можливість поділитись Його любов'ю з іншими людьми.

Яків теж попереджає проти самовпевненості щодо дня прийдешнього: "Ви, що не відаєте, що трапиться взавтра, яке ваше життя? Бо це пара, що на хвильку з'являється, а потім зникає!..." (Як. 4:14). Не втрачайте тих можливостей, які Бог дарує вам сьогодні. Це дійсно слушна порада — не тільки для баскетболістів, але й для усіх нас.

Вернон Граундс

Быть покорным

Покорным буду, как в реке трава,
Она стремится повторить теченье.
Мне для защиты не нужны слова,
Покорность – христиан предназначенье.

Я руку на врага не подниму,
Когда ударит он меня по правой,
И в левую щеку дам бить ему.
Покорности не по пути со славой.

Я буду молчаливым, как Христос.
Была хоть очень вескою обида,
В Его глазах никто не видел слёз,
Не делал Он обиженного вида.

Покорным быть всегда во всём хочу.
Хоть трудно покоряться, верю, всё же,
Что и щеку подставлю я, и промолчу,
С Твоею помощью, Великий Боже.

Покорность обрести мне помоги,
Чтобы стелиться мог речной травою,
Чтобы друзьями стали мне враги,
Чтоб вера стала для меня живою.

Церква Христова м. Чернівці