Знаєте, що є спільного між Церквою і театром? І в Церкві, і в театрі є дві групи людей: одні працюють, а інші спостерігають за ними. Дуже сумно, але факт залишається фактом: у Церкві приблизно 70%-80% усієї роботи виконується 20%-30% християн.

Які причини такого стану речей? Можливо, одна з них в тому, що ми не знаємо, якими саме володіємо здібностями, щоб могли використати їх в служінні. Часто ми і не хочемо знати. Нерідко, навіть коли знаємо, чим можемо служити Богові, все одно не шукаємо можливостей реалізувати свої таланти.

А що стосується тебе, читачу? Пропоную тобі дати відповіді на наступні запитання (без виконання цього прохання дана стаття навряд чи принесе тобі будь-яку користь):

1. Чи знаєш ти, який маєш дар від Бога? (“Так”, “Ні”)

2. Запиши цей дар.

..............................................................................

3. Як часто ти використовуєш свій дар для служіння Богові? (“Кожного дня”, “Кілька разів на тиждень”, “Кілька разів на місяць”).

4. Чи задоволений ти тим, як ефективно ти служиш Богу своїм даром? (“Так”, “Ні”).

5. Що заважає тобі більш ефективно використовувати свої здібності у Божому ділі? .....................................................................

В одній із Своїх притч Ісус розповів дуже важливі речі для нас, усвідомлення яких може допомогти кожному з нас бути хорошими служителями Богу. Будь ласка, обов’язково перечитайте Матв. 25:14-30. Ісус розповідає про таланти. В даному випадку Він говорить про гроші. Талантом на час Ісуса називалась грошова одиниця. Проте очевидно, що Ісус має на увазі певні здібності людини, або дари, які людина отримує від Бога, щоб ними служити Йому.

У Новому Заповіті дари від Бога мають двоякий характер: одні з них мали характер чудес (1 Кор. 12-14, на сьогодні їх немає вони були тимчасовими). Павло їх називає «дарами духовними» (1 Кор. 12:1). Для описання цього виду дарів іноді використовуються слова «сили», «чуда», «знамення» (Дії 2:22,43; 4:30; 5:12; 6:8; 14:3; 2 Кор. 12:12; Євр. 2:4).

Друга група дарів виявлялась як «природні» здібності людини. У Рим. 12:1-8 апостол Павло називає деякі з таких: здібність служити або навчати, дар втішати, дар роздавати, здібність бути керівником і дар милосердя.

Декілька важливих уроків з притчі Ісуса.

1. Дари (здібності, таланти) ми маємо від Бога, Він «передав» (Матв. 25:14). Ми їх «отримуємо» (1 Пет. 4:10). А тому у жодної людини немає підстав хвалитись своїми здібностями (1 Кор. 4:7).

2. Дари має кожна Божа дитина. У притчі пан дав таланти кожному рабові. Це означає, що у тебе, шановний читачу, так само як і у мене та усіх інших християн, є дар (або навіть декілька) від Бога.

3. Кожен має дар за своєю спроможністю (Матв. 25:15). Даючи здібність, Господь дасть також і можливості використати цю здібність на служіння. Можливо, ти не спроможний зробити щось таке, що можуть інші. Але ти можеш використати свій дар, свою здібність. Він не очікує від тебе більше, ніж ти можеш. Але і не очікує менше за те, на що ти здібен.

4. Очікується, що кожен дар буде використаний за призначенням. У притчі дані паном гроші були використані для отримання прибутку. Господь хоче, щоб кожен з нас використовував дані ним дари у повноті. (Див. Рим. 12:1-8,11).

5. Коли повернеться наш Пан, Він у кожного зажадає обрахунку (Матв. 25:19). Це означає, що кожен з нас повинен буде прозвітувати, як він використав дані йому «таланти». Ті раби, які у притчі виправдали очікування їхнього Пана, почули: “Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, увійди до радощів пана свого!” (Матв. 25:21,23). Якщо у тебе немає відповіді на запитання №№1-3, то що ти сподіваєшся почути від Ісуса?!

6. Кожен, хто використав свій дар, отримає нагороду (Матв. 25:21,23).

7. Кожен, хто не використовував свій дар, буде покараний (Матв. 25:30).

Шановний читачу, підкреслюючи у попередніх реченнях слово «кожен», я тим самим хотів, щоб ти дуже гостро відчув власну причетність до даної теми, глибше усвідомив власну відповідальність перед Богом, реально оцінив наслідки. Тому я дуже сподіваюсь що до цього моменту твоє серце вже готове запитати: «Як мені розпізнати свій дар від Бога?» Пропоную розглянути декілька принципів, які допоможуть знайти той дар, яким Бог наділив тебе.

1. Посвятіть себе на служіння. Посвячення — це бажання служити і рішення служити людям і Богові, не зважаючи ні на що. Серце потрібно наповнити нестримним бажанням служити Богу. У 1 Кор. 14:1 Павло вмовляє «про духовне пильнуйте». В контексті уривку, мова йде про дари. І хоча на сьогодні немає дарів духовних, які мають характер чудес, принцип залишається: нам потрібно пильнувати про дари «природні», які ми маємо. «Пильнувати» тут означає: «ревно добиватися, пристрастно прагнути, палко бажати». У Рим. 12:1,2 Павло благає «віддати» себе на служіння.

Це може здаватись дивним, що християнам потрібно посвячувати себе на служіння. Адже за визначенням, християнин — це та людина, яка вже присвятила себе Богу. Інакше не можна стати Божою дитиною. Одначе факт незмінний: Церква Христова часто нагадує православний храм, у якому більшість – це прихожани (навіть не беру це слово у лапки), віра яких полягає лише у відвідуванні храмової служби. Іноді здається, що ми не готові зробити для Христа безкоштовно те, що зробимо за гроші для людей. Тому нам потрібно час від часу, так би мовити, оновлювати свій заповіт і своє посвячення.

2. Молитва. Дри маємо від Бога, тому в першу чергу потрібно Його просити, щоб Він дав зрозуміти, які дари ми маємо і як можемо їх використовувати. Моліться і…

3. Шукайте, де можете застосувати себе.

Якось одна жінка запитала мене: «Ти можеш мурувати?» Я сказав: «Не знаю». Вона здивувалась: «Як про це можна не знати?!» Я відповів: «Звідки я знаю, якщо я не пробував?» У цьому жарті є раціональне зерно: часто ми не можемо про щось знати напевне до тих пір, допоки не спробуємо. Наприклад, багато відомих людей мистецтва дізнались про свої дари не в молодих роках. Подивіться на Мойсея, котрий був упевнений, що може бути лідером тільки над вівцями, до тих пір, поки не спробував на практиці реалізувати Боже повеління.

Подивіться уважно навкруги, і ви побачите якісь потреби. В тих сферах і застосовуйте себе. Може в церкві прославляння кульгає? Може ви бачите недоліки в організації певних заходів? Члени церкви залишаються без уваги? Закочуйте рукава та беріться до справи, можливо в процесі роботи виявляться ваші таланти.

Пам’ятаймо, коли ми за щось беремось, рано чи пізно будуть помилки, падіння, поразки. Але коли ми щось робимо, то цим даємо можливість Богові через нас втілити Свою волю.

4. Що приносить вам радість і задоволення? Що подобається? Наприклад, ви до смерті боїтесь заговорити з незнайомою людиною, у вас пітніють руки, ноги підгинаються, коліна тремтять, мову відбирає. Ви спробували декілька разів, і нічого не змінюється. Це означає, що думати про дар вуличного євангеліста вам потрібно в останню чергу.

А ось займатись бізнесом вам подобається. Або ви із задоволенням можете вести листування чи доглядати квіти тощо. Можливо те, що приносить вам задоволення, і є вашим даром.

5. Що у вас краще всього виходить? Одна справа отримувати задоволення для себе, а ось що виходить на практиці? Які реальні плоди? Я читав про одну літню жінку, яка реалізувала своє призначення у сім'ї: готувала їжу для всіх, в'язала шарфи, шкарпетки, шила одяг, прибирала, піклувалась, щоб усі вчасно поїли тощо. Вона вкладала багато праці і своє серце в сім’ю. Але була одна проблема: їжа, нею приготовлена, дуже рідко бувала смачною, а вдягти речі, нею виготовлені, для членів сім'ї дорівнювало каторзі (вони були незручними, старомодними). Її рідня тільки страждала від такої самореалізації.

Чи зустрічали ви людей, які також займаються не своєю справою? Продавці? Кондуктори? Міністри? Двірники? Чиновники?

Якщо результати хороші, то це є вказівкою на те, що ви знайшли свій дар. А якщо плоди не дуже добрі, то це є вказівкою на необхідність подальшого пошуку. Отже, потрібно об'єктивно оцінювати плоди своєї діяльності. Цьому допоможе…

6. Думка людей. Погляд зі сторони забезпечить об'єктивність оцінки. Наприклад, я щасливий, що мені доручили певне служіння в церкві. Я впевнений, що це служіння — моє покликання, і в цьому служінні я можу реалізувати свої здібності, щоб служити Богові та прославляти Його. І мені може здаватись, що я несу це служіння на вдімінно. Але насправді моя особиста думка може бути помилковою.

Як люди можуть допомогти вам дізнатись про ваші дари? Попросіть їх, щоб вони поділились з вами своєю думкою про те, які у вас здібності. Також, можливо є щось, що люди нерідко просять вас виконати. Може тому просять, що у вас є дар це зробити?

Як ми можемо допомогати іншим дізнаватись про їх дари? Якщо ви бачите у брата чи сестри здібності, які виділяються у них, скажіть їм про це, підтримайте, заохотьте. А якщо питають вашої думки про свої дари – кажіть з любов’ю, чесно та відверто.

Напевне усі ми у своєму житті отримували подарунки. А чи знаєте ви багато випадків, щоб обдарований навіть не розгорнув свій подарунок, запхнув його десь та й забув про нього? Нам таке не притаманне, навпаки, ми, і діти, і дорослі, отримуємо подарунки з радістю.

А ось щодо Божих дарів ми можемо вчиняти саме так: навіть не поцікавитись, який дар Він нам дав, якою здібністю наділив, який талант подарував.

Найважливіший дар від Бога — дар вічного життя (Рим. 6:23). Проте, чи отримаємо ми цей дар, залежить від того, як будемо використовувати ті дари, які Бог нам дає для служіння. Адже Ісус недвозначно сказав: той, хто закопує свій талант в землю, не матиме нагороди. Тому наказ апостола Павла своєму сину у вірі Тимофію є актуальним і для кожного з нас: «Не занедбуй благодатного дара в собі…» (1 Тим. 4:14).

Галюк Дмитрий