Праведність ззовні

Був такий випадок, коли одного злочинця спіймали на місці злочину. Це сталось в 1887 році в маленькому продуктовому магазині. Чоловік середніх років, якого звали Емануїл Неджер, хотів розрахуватися за пучок зелені купюрою в 20 доларів. В той момент, коли касир зібралась помістити цю купюру в касу, вона помітила, що частина фарби з купюри залишилась на руках, через те, що її руки після пакування зелені стали вологими. Касир була знайома з містером Неджером протягом декількох років, і була просто вражена тим, що сталось. Вона подумала: «Невже цей чоловік розраховується зі мною фальшивою 20-ти доларовою купюрою?» Але одразу відкинула цю думку і відрахувала здачу.

У ті часи 20 доларів були великими грошами, тому, коли виявилось, що це фальшивка, працівники магазину сповістили про це в поліцію. Поліція в свою чергу відправилась в будинок містера Неджера, де і знайшла його митецькі інструменти, які він використовував для виробництва фальшивих 20-тидоларових купюр. Серед його інструментів були знайдені мольберт, пензлі та фарби, за допомогою яких він ретельно вимальовував фальшиві гроші. Містер Неджер виявився великим майстром своєї справи.

Поліція також знайшла три портрети, намальовані художником, які могли бути продані на публічному аукціоні приблизно за 16000 доларів! Зла іронія цієї історії в тому, що у художника йшло стільки часу на виробництво однієї 20-тидоларової купюри, скільки він витратив на створення портрету вартістю більше 5000 доларів.

Ця історія нагадує мені тих людей, котрі витрачають масу часу та зусиль на те, щоб створити «образ» самого себе, котрий вони потім можуть представляти при зустрічі з іншими людьми. Вони будуть намагатись робити так, щоб ви подумали про їх добрі, хороші і величні якості. Цікавим є те, що для створення подібної маски необхідні такі самі зусилля, котрі могли би піти на реальний розвиток відповідних здібностей, що було б набагато ціннішим!

«Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що подібні до гробів побілених, які гарними зверху здаються, а всередині повні трупних кісток та всякої нечистоти! Так і ви, назовні здаєтеся людям за праведних, а всередині повні лицемірства та беззаконня!» (Матв. 23:27,28).

Задумайся на мить: ти більше схильний до того, щоб розвивати в собі благочестиве серце чи ти намагаєшся змушувати людей “думати” про те, що у тебе є таке благочестиве серце?

Алан Сміт

А что ожидали вы?

C первыми затруднениями в своих ожиданиях я столкнулся, когда был рыжим, веснушчатым четвероклассником. Эти затруднения имели отношение к моей подружке Мэрлин. О-о! Я был в восторге от Мэрлин! Она была Королева королев. Как никто другой она умела вертеть моей головой и заставить сильнее биться пульс. Она, должно быть, была немножко гипнотизёром, потому что в её присутствии я мог только глупо ухмыляться. Ни словечка. Ни разговора. Просто неуклюжий, несущий чепуху десятилетний влюблённый.

Потом в один прекрасный день она дала согласие "ходить со мной" (на языке взрослых это означало быть моей подружкой). Здорово! Фейерверк, музыка, звёзды! Играй, оркестр! "Я твой, Ваше Высочество!"

Но была одна проблема - до этого у меня никогда не было подружки. Может быть поэтому, однажды на перемене один мой приятель из хороших побуждений дал мне совет: "Положено, чтобы дружок делал своей подружке предпочтение".

- Как это?

- Во, болван, ну, провожай её в класс! В столовой сиди с ней за одним столом. И тому подобное.

Так что в тот день на перемене я ожидал её у дверей кафетерия. Когда она появилась, я по-джентельменски взял её книги, протянул ей руку и проводил до столика. Принц Чарльз и леди Диана никогда не выглядели так проникновенно.

Всё было хорошо и прекрасно до следующего дня. После занятий её лучший друг подошёл ко мне и выдал новость: "Мэрлин хочет порвать с тобой". Я был ошеломлён: "Почему?" - "Потому что сегодня ты не сел с ней".

Что я такого сделал?

В тот день у меня появились первые вопросы по поводу женщин. Однако позже я узнал, что эта проблема не является женской; это была и есть проблема людей.

Это проблема ожиданий, проблема надежд. Понимаете, в тот день у Мэрлин были определенные ожидания, связанные со мной. Я сидел с ней один раз, поэтому должен был сидеть каждый раз. И хотя ничего ещё точно не было определено, восприятие уже присутствовало. И хотя не было сделано никаких соглашений, допущение этого всё же было сильно. Она ожидала, что я буду сидеть всё время рядом с ней. Я подвёл её - и мы расстались.

Звучит знакомо? А каков ваш опыт с ожиданиями? Знаете, они могут быть чреваты. Давно известно, что они способны совершить много больше, чем испортить роман четвероклассников. Развод, семейные распри, самоуничижение, отравленная горечью дружба, неприятности по службе, мировые войны - всё это может быть вызвано этим самым маленьким преступником - ожиданием.

Ожидания... они похожи на винтовки. Обращайтесь с ними правильно и осторожно, и они будут ценны и необходимы. Но, как часто с ними обращаются дурно! Слишком быстро мы загоняем пулю в патронник, берем на мушку тех, кого любим, взводим курок, и спокойно спускаем его: "Ты подвёл меня".

Вы когда-нибудь ловились на эти предательские слова нездоровых ожиданий? А ваши дети?

"Вот, твой старший брат сдал химию на отлично. Ожидаем, что и ты сдашь так же хорошо".

"Сын, будучи в твоём возрасте, я организовал университетскую футбольную команду".

"Ты будешь великолепным доктором, как твой отец, не так ли?"

"Даже не мечтай о том университете, дорогой. Окончив школу, ты поступишь в наш альма-матер. Я уже откладываю деньги на твоё обучение!"

Или эти ожидания относятся к вашей супруге или вашему супругу?

"Если бы у тебя зарплата была больше, дорогой, мы бы могли купить тот дом".

"Дорогая, я обещал другу сыграть с ним в гольф в следующее воскресение. Ты не против, не правда ли?"

"Я виноват, что кухня грязная!? Вести хозяйство - дело жены".

Или на работе.

"Послушай, у меня большие надежды на тебя, связанные с этой фирмой. Смотри, не подведи".

"Знаю, что сейчас больше пяти. Но я подумал, ты не будешь возражать, если мы обслужим ещё одного клиента".

"Я знаю, у вас не было отпуска. Но кто действительно болеет за свою фирму, готов на жертвы".

Ожидания: творцы любви с условием. "Я люблю тебя и буду любить ещё больше, если..."

Я знаю, о чем вы сейчас думаете. Следует ли ожидать максимума друг от друга? Нужно ли подбадривать друг друга, стремясь к совершенству и никогда не успокаиваться на достигнутом?

Безусловно.

Ведь именно Христос на кресте научил нас, как надо обходится с ожиданиями. Разве Он много требует? Лучше верить. Разве Он на многое рассчитывает? Только на самое лучшее в нас. Есть ли у Него ожидания? Только одно: мы оставим всё, отречёмся от всего и последуем за ним.

Так в чём же разница? Иисус выразил свои ожидания в двух важных словах. Прощение и принятие.

Прочитайте внимательно слова, написанные Павлом: "Христос умер за нас, когда мы ещё были грешниками".

Когда Он умер за нас? Когда мы достигли совершенства? Нет. Когда мы преодолели соблазны? Едва ли. Когда мы одолели дорогу христианства? Ничего подобного. Христос умер, когда мы были ещё грешниками. Тогда Его жертва не зависела от нашего совершенства.

Когда мы любим с условием, мы обещаем любить и любить еще больше, если...

В любви Христа ничего такого не было. Ни ограничений, ни ожиданий, ни тайных условий, ни секретов. Его любовь к нам была и есть на виду и чистая. "Я люблю вас, - говорит Он. - Даже если вы подводите меня. Я люблю вас, несмотря на ваши недостатки".

Прощение и забота следуют сразу же за ожиданиями Христа. Упадёте с туго натянутого каната того, что Он ожидает от вас, и вас благополучно примут прощающие руки Учителя.

Ожидания. Одни они подобны убийственным пулям, но, поддерживаемые прощением и принятием, способны выявить самое лучшее в нас. Даже у влюблённых подростков.

Макс Лукадо

“Християнин-привид”

«Приймайте тому один одного, як і Христос прийняв нас до Божої слави» (Рим. 15:7).

Більшість християн можуть процитувати Івана 3:16: «Так бо Бог полюбив світ…». Проте багато християн упевнені в тім, що Бог з огидою дивиться на них, тому що вони не можуть жити у відповідності з Божими стандартами. Але дуже часто це не Божі стандарти, а правила, які християни нав’язують іншим людям. Вони намагаються стати схожими на той образ, котрий я назвав «християнин-невидимка».

Цей міфічний «християнин-невидимка» - вигаданий образ, з яким багато з нас порівнюють себе. Цей надчоловік встає кожного ранку в 4 години, щоб помолитись протягом кількох годин. Потім декілька годин він читає Біблію. Після цього він йде на роботу (де він, звичайно ж, найкращий по професії); там він ділиться своєю вірою з тими, хто його оточує. Він викладає в декількох групах по вивченню Біблії, ходить на кожне церковне зібрання, несе служіння в кількох напрямках. Він також чудовий духовний лідер у своїй сім’ї, прекрасний приклад люблячого чоловіка та батька, котрий кожен день керує духовним розвитком своєї дружини та своїх досконалих дітей з 31 розділу книги Приповістей.

Звичайно ж, ніхто не підходить під ці стандарти. Навіть якщо б у людини були здібності для цього всього, їй все одно було б потрібно 100 годин на добу! Якщо розумно подумати, то ми зрозуміємо, що «християнин-привид», - це герой коміксу, одначе він сидить у нас в спинному мозку і змушує нас думати, що ми всі невдахи. Саме тому багато християн живуть з постійним відчуттям вини. Для тих, хто вірить, що «християнин-привид» - це Божий стандарт для того, щоб Бог прийняв та полюбив віруючого, для таких людей Бог знаходиться десь на небі в мільйонах кілометрів. Він сидить там і, осуджуючи, похитує головою.

Люди, які потрапили в це рабство, знають дуже добре біблійне вчення про те, що Бог їх любить, але серцем вони не вірять в те, що Бог приймає їх. А без прийняття Божа любов губить будь-який сенс і стає безкорисною для повсякденного життя. Я часто говорив про любов Божу під час зустрічей з людьми, і бачив як вони реагують на мої слова. «Ну і що? – казали вони. - Він всіх любить!" Без прийняття любов Божа стає розпливчатою, невиразною теорією.

Божий стандарт для прийняття, звичайно ж, не «християнин-невидимка». Його стандарти набагато серйозніші. Для того, щоб бути прийнятими Богом, нам потрібно мати точно таку саму праведність, яку має Христос. А саме таку праведність ми отримуємо, коли стаємо дітьми Божими (2 Кор. 5:21). Якщо ви насправді християнин, то в такому разі у вас є праведність, і тоді ви можете бути прийнятим Богом так, як і Христос Ісус.

Коли я кажу про наше прийняття у Христі, я, зазвичай, задаю декілька запитань, котрі допомагають усвідомити ту істину, що Бог приймає нас такими, якими ми є. Я запитую: «Хто з вас праведний перед Богом і прийнятий Ним?» Повірите ви чи ні, але звичайно більшість присутніх підіймають руки. «А хто з вас так само праведний і прийнятий Богом, як Біллі Грем?» Зазвичай, відповідаючи на це запитання, тільки половина залу підіймає руки. «А хто з вас так само праведний і прийнятий Богом, як апостол Павло?» Лише відсотків десять дають позитивну відповідь на це запитання. «А хто з вас так само праведний і прийнятий Богом, як Ісус Христос?» Як правило, лише декілька чоловік підіймають руки. Чому? Тому що ми продовжуємо вважати, що Бог приймає нас тільки тоді, коли ми добре поводимо себе, або, іншими словами, намагаємось підігнати себе під правила «християнина-привида».

Як це я можу встати та сказати, що я так само праведний і прийнятий Богом, як і Сам Ісус Христос? Як я можу сказати це на підставі того, що я роблю? Та жодним чином! Я можу сказати це тільки на підставі того, що Бог зробив для мене. Він вчинив мене праведним у Христі та прийнятим. До тих пір, поки ви думаєте, що ваше прийняття засновується на тому, як добре ви виконуєте християнські правила, ви ніколи не зможете зростати в своєму християнському житті. Правда полягає в тому, що Бог приймає вас повністю, приймає зараз, і не тому, що ви себе добре поводите, а тому що Христос вчинив вас такими. В Посланні до римлян 15:7 сказане наступне: «Приймайте тому один одного, як і Христос прийняв нас до Божої слави». Якщо ви у Христі, то в такому разі ви по благодаті Божій повністю прийняті Богом.

У вас більше немає потреби рівнятись на «християнина-привида». Ви вже праведні, як Ісус Христос. Я молюсь про те, щоб ви ніколи не сумнівались в тому, чи прийняті ви Христом чи ні. Тоді ви зможете відкрити для себе чудесні речі Його любові.

Боб Джордж

* * * * * * * *

Щоб поєднатись з Христом і вдягнутись в Його праведність, відкрити Йому своє серце, Біблія вказує такий шлях:

«Віруй в Господа Ісуса, і будеш спасений ти сам та твій дім» (Дiї 16:31).

«Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім'я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, і дара Духа Святого ви приймете!» (Дiї 2:38).

Если бы...

Если бы ты никогда не был в беде, ты б не знал, что Я всегда прихожу на помощь.

Если бы ты никогда не был разбит, ты б не знал, что Я могу сделать тебя целым вновь.

Если бы ты никогда не чувствовал страданий, ты б не знал, через что прошел Иисус.

Если бы ты не проходил через огонь, ты б не стал чистым.

Если бы ты никогда не грустил, ты б не знал, что Я есть Утешитель.

Если бы у тебя никогда не было проблем, ты б не знал, что Я могу решить их.

Если бы ты никогда не совершал ошибок, ты б не знал, что Я прощаю.

Если бы Я никогда не исправлял тебя, ты б не знал, что Я люблю тебя.

Если бы ты знал все, ты б не знал, что Я даю ответы на вопросы.

Если бы Я дал тебе все сразу, ты б никогда не научился ценить это.

Если бы ты имел всю силу и власть, ты б не научился зависеть от Меня.

Если бы твоя жизнь была идеальна, Я был бы не нужен тебе!

http://uucyc.ru

Поетичний куток

Служите Господу

На юге ласковом, на хмуром севере -
Везде, где межи Церкви пролегли,
Служите Господу со всем усердием,
И скорбь и радость братства разделив.

Отрадно для души Христа учение,
Но в нем для плоти поощренья нет;
Служите Господу без отвлечения,
Забавы - это признак детских лет.

Служите Господу в святом собрании,
Где льются звуки песен и молитв;
Служите и под свист ветров в изгнании,
Когда душа тоскует и болит.

Служенье любящих, служенье искренних
Проявится не только на словах:
Кто служит Иисусу, тот поистине
Для ближнего - евангельский слуга.

И если недруг вас привел в смущение,
И если поднял друг на вас пяту,
При ободрении, при поношении -
Служите верно Господу Христу!

Церква Христова м. Чернівці