Життя – це час

Запитайте у літніх людей, чи швидко тече життя, і ви почуєте у відповідь (або самі скажете, якщо вам не за…, а під…) приблизно таке: «Життя пролетіло, як один день». Дуже часто, згадуючи події минулого, ми кажемо: «Як вчора було». Як вчора «перший раз в перший клас». Як вчора перше побачення, перша зарплата, весілля, діти. Як вчора…

Людське життя – це час. Адже вимірюючи його «вчора», «сьогодні» «завтра», «колись», ми вимірюємо життя часом. Коли ми говоримо про втрачені можливості, ми насправді говоримо про невикористаний час. Коли ми сподіваємось чогось у майбутньому, ми знову прив’язуємось до часу. І незаперечний факт в тому, що час летить невпинно, хвилина за хвилиною, перетворюючись в години, дні, роки. Наше життя складається з часу.

В Біблії використовуються яскраві метафоричні порівняння для передачі ідеї швидкоплинності життя. Наприклад, життя порівнюється з хмарою, яка проходить (Йов 7:9), з квіткою, що швидко в’яне та тінню, яка швидко втікає (Йов 14:2). Життя минається, як дим (Пс. 102:4; рос. 101:4), воно подібне до сну і зідхання (Пс. 90:5,9; рос. 89:5,9). Яків називає життя парою, яка з’являється лише на хвилинку (Як. 4:14). Воно швидше скорохода, плину очеретяних човнів та орла, що несеться на здобич (Йов 9:25,26). І більша частина людського життя сповнена труднощами, як сказали про це Йов та Мойсей: «Людина, що від жінки народжена, короткоденна та повна печалями» (Йов.14:1); «Дні літ наших у них сімдесят літ, а при силах вісімдесят літ, і гордощі їхні страждання й марнота, бо все швидко минає, і ми відлітаємо...» (Пс.90:10; рос. 89:10).

Кажуть, що деякі комахи живуть тільки один день. У порівнянні з людським життям, це так мало! Уявіть, що все життя живої істоти вкладається всього в один день! Але якщо порівняти тривалість людського життя з вічністю, то можна сказати, що наше земне життя набагато менше за комашине.

Якщо Господь дасть, то невдовзі ми зустрінемо Новий рік, 2010 рік від Різдва Христового. Це ще один відрізок нашого з вами життя. І це хороша нагода, щоб кожен з нас міг оглянутись на своє минуле, оцінити своє теперішнє та замислитись над своїм майбутнім. Це важливо, оскільки коротким є наше життя на землі, але після смерті людина не зникає, вона просто переходить в духовний світ, у якому є всього два «місця» існування: з Богом і без Нього. Перше називається життям вічним, а друге – вічною мукою (Матв. 25:46). Усіх людей поєднує вічність, але роз’єднати можуть тільки «місця», в яких вони будуть її проводити. А де буде кожна людина залежить від того, як вона проводить свій час земної подорожі. Напевне тому Мойсей молився до Бога: «Навчи нас лічити отак наші дні, щоб ми набули серце мудре!» (Пс. 90:12; рос. 89:12). Апостол Павло передає нам Божу підказку, свого роду відповідь на цю молитву: «Отож, уважайте, щоб поводитися обережно, не як немудрі, але як мудрі, використовуючи час, дні бо лукаві! Через це не будьте нерозумні, але розумійте, що є воля Господня» (Ефес. 5:15-17). Мудре використання часу полягає в тому, щоб пізнавати волю Божу, пізнавати Бога і жити по цій волі для Його слави.

Жодна людина не має влади над своїм минулим, бо в минулому часі ми вже нічого виправити не можемо. Також можна сказати, що людина не має влади і над майбутнім, тому що ми не розпоряджаємось часом (прочитайте в Лук. 12:13-21 про людину, яка вважала, що знає своє майбутнє). Ми можемо планувати щось на літо 2010 року, але можливо Божий календар закінчується скоріше. Або ми просто не доживемо до літа. Є лише один спосіб визначити своє майбутнє – це чините те, що правильне в теперішньому. Своїм «завтра» ми керуємо тим, що коримось Богові «сьогодні». Тому Біблія і закликає до спасіння не «колись», а «сьогодні», тому що «ось тепер день спасіння!» (2 Кор. 6:2).

Якщо ви ще не примирились з Господом, зробіть крок на зустріч Йому. Він зробив Свій крок на зустріч вам з Небес на хрест Голгофи. Черга за вами. Вибір за вами. Прийміть Божу любов, прийдіть до Нього, пізнайте Його, скоштуйте Його доброту і милість. Не відкладайте на завтра.

Для того, щоб стати Божою дитиною, людині необхідно чути Євангелію та увірувати в неї, увірувати в Ісуса, як свого особистого Спасителя (Рим. 10:17; Мар. 16:15,16), покаятись в своїх гріхах та охреститись водним хрещенням на відпущення гріхів (Дії 2:38). Будьмо мудрі! Не гаймо часу, дарованого Богом, не марнуймо свого життя!

Дмитро Галюк

Не время  умирать

Сравнительно недавно в центре одного города внезапно погибла молодая женщина от того, что на неё упал кусок бетона, когда она ужинала со своим мужем в ресторане. В прошлом году погиб молодой человек в результате того, что на него рухнул вертолет, когда он вышел из своего дома и шёл по улице отправлять письмо.

Та женщина  праздновала свой день рождения, а  молодой человек шёл на почту, чтобы отослать заявление на получение гражданства. Оба переживали очень счастливые мгновения, пока ни погибли при трагических стечениях обстоятельств, вероятность оказаться в гуще которых равнялась один к многим миллионам.

В обоих случаях  это вызвало соответствующий поток сожаления и огорчения по поводу того, что такая внезапная смерть постигла людей, которые за мгновение до смерти переживали счастливые моменты в своей жизни. Однако никто не заметил очевидной истины, - нет подходящего времени, чтобы умереть. Даже пожилые люди, которые больны, борются, чтобы прожить ещё одно мгновение и отстрочить смерть ещё хотя бы ненадолго.

Суровая действительность заключается в том, что смерть настигает всех нас неожиданно. Пусть  то внезапная смерть или смерть от неизлечимой болезни – мы никогда  не знаем, какой вздох будет для нас «последним».

Реакция неверующих на смерть (внезапную или медленно надвигающуюся) проявляется в создании новых правил и инструкций по технике безопасности с целью, чтобы эти «случаи» не повторились с ними, либо же в требованиях выделять больше денег на исследования методов лечения болезней, приводящих к смерти. Эти старания достойны похвалы, но они лишь откладывают, а не предотвращают смерть.

С другой стороны, христиане подходят к решению проблемы смерти тем, что готовятся к её неотвратимому наступлению. Иисус пообещал всем, кто верит Ему и следует за Ним, что Он «воскресит их в последний день» (Иоанна 6:44). Это даёт уверенность в том, что даже если смерти нельзя избежать, за ней последует воскрешение и вечная жизнь.

Нет подходящего  времени, чтобы умереть, но каждый день это подходящее время поверить и повиноваться Иисусу Христу, чтобы даже когда смерть застигла нас внезапно, она не застала нас врасплох. 

Михаэль Маццалонго 

Живий Бог

Обвинувачений був засуджений до ув’язнення за вбивство. Про його вину свідчили переконливі докази, але труп не було знайдено. Адвокат у своєму заключному слові, знаючи, що його клієнт можливо буде визнаний винним, вдався до хитрощів: “Леді та джентльмени – присяжні засідателі, а зараз я вас усіх здивую”, – промовив адвокат, дивлячись на свій годинник. “Буквально впродовж однієї хвилини особа, що на даний момент вважається мертвою, зайде до цієї зали”. І він подивився на двері зали судового засідання.

Присяжні засідателі, дещо ошелешені, також зацікавлено втупили очі у двері. Хвилина пройшла. Нічого не сталося. Тоді адвокат промовив:

- Я дійсно вигадав те, що ви щойно почули. Але ви усі в очікуванні дивилися на двері зали. Отже, ви сильно сумніваєтесь щодо того, чи було когось вбито. І я наполягаю, щоб ви винесли вердикт про невинність мого клієнта.

Цілком спантеличені присяжні засідателі пішли на нараду. Через кілька хвилин вони повернулися і оголосили вердикт “винен”.

- Але чому? – щиро здивувався адвокат. - Адже ви сумнівалися. Я бачив, як ви всі дивилися на двері, – сказав він. Голова присяжних відповів:

- О, ми дійсно дивилися на двері, але ваш клієнт не дивився.

Отож, сама поведінка підсудного вочевидь засвідчила, що він не повірив у те, що жертва ще жива.

Дозвольте спитати кожного з нас: коли люди бачать як ми поводимось, як ми живемо, – чи є для них очевидним, що ми віримо у живого Бога?

О, я знаю – ми постійно приводимо докази, ми переконуємо, ми свідчимо, ми виголошуємо, що “наш Бог – живий Бог!”. Але люди менше беруть до уваги наші слова, а більше – нашу поведінку, наші вчинки, щоб пересвідчитись – чи ми дійсно віримо у те, що говоримо.

“Бо на це ми й працюємо і зносимо ганьбу, що надію кладемо на Бога Живого, Який усім людям Спаситель, найбільше ж для вірних. Наказуй оце та навчай! Нехай молодим твоїм віком ніхто не гордує, але будь зразком для вірних у слові, у житті, у любові, у дусі, у вірі, у чистості!” (1 Тим. 4:10-12).

Нехай усі люди вочевидь пересвідчуються по наших вчинках, що ми служимо ЖИВОМУ БОГУ!

Алан Сміт

Читаймо Книгу!

Напевне сьогодні важко буде знайти сім’ю, в домі якої не було би Біблії. А в багатьох домівках є по декілька екземплярів Святого Письма. Але, як виявляється насправді, мало хто читає цю Книгу. Найпоширеніше пояснення, яке дають люди, чому вони не читають Слово Боже, це відсутність часу. Одне із досліджень виявило, що дуже мала кількість людей може назвати першу книгу Біблії. Це є показником байдужості до Бога та нехтуванням Його волею.

Господь хоче, щоб Його Слово читалось! Давайте візьмемо і прочитаємо всю Біблію за рік. Для цього потрібно всього 15 хвилин на день. Боже слово «корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова» (2 Тим. 3:16,17).

Біблія

Біблія – це історія любові Бога до людства. У ній розкриваэться задум Господа, сутність людини, шлях порятунку, доля грішників і щастя віруючих. Вчення Біблії – святе, її заповіді – неухильні, її рішення – непорушні і все, сказане в Біблії, – істина.

Читайте Біблію, щоб придбати мудрість, вірте Біблії для порятунку і живіть по ній свято. Слово Боже – світло, що вказує шлях, їжа, що зміцнює вас, розрада й радість.

Слово Боже – карта для мандрівника, палиця для прочанина, компас для моряка, меч воїна, статут християнина. Христос – велика тема Біблії. Наше благо – її призначення. Прославляння Бога – її ціль. Нею повинна бути наповнена наша пам'ять, керуватися серце і направлятися стопи.

Читайте Біблію повільно, часто і молитовно. Це – джерело духовних багатств, райський сад Божественної слави, велика ріка насолоди. Біблія дарована нам у цьому житті, вона буде відкрита в день Суду і вічно буде пам'ятна. Слово Боже накладає найбільшу відповідальність, винагороджує невтомну працю в славу Божу, засуджує тих, хто легковажно ставиться до нього.

На цыпочках не дотянуться

"...Покажите... в братолюбии любовь" (2 Пет. 1:7).

Любовь для большинства из нас – понятие неопределенное, мы не знаем, что мы имеем в виду, когда говорим о любви. Любовь – это предпочтение, которое мы по собственной воле оказываем одному человеку перед другим, и в духовном смысле Христос требует, чтобы мы оказывали это предпочтение Ему (ср. Лк. 14:26). Если "любовь Божия излилась в сердца наши Духом Святым", Иисус Христос без всяких проблем займет в этих сердцах первое место, и тогда нам нужно будет заняться всем тем, о чем говорит Петр.

Первое, что делает Бог, – это выбивает из меня притворство и лицемерную набожность. Дух Святой открывает мне, что Бог меня полюбил не потому, что меня любить стоило, а потому, что не мог не любить. "А теперь, – говорит Он мне, – прояви ту же любовь к другим, возлюби их, как Я возлюбил тебя. Я сведу тебя с превеликим множеством людей, которых ты просто не сможешь уважать, но ты должен будешь проявить к ним Мою любовь, точно так же, как Я проявил ее к тебе". До любви Божьей на цыпочках не дотянуться. Некоторые из нас пытались, но скоро устали.

"Господь долготерпит..." Мне нужно заглянуть в себя и увидеть, как Он поступил со мной. И когда я пойму, что Бог возлюбил меня безмерно во всей глубине моего греха, подлости, эгоизма и неправедности, я не смогу не пойти в мир и не возлюбить его точно так же. Божья любовь ко мне неисчерпаема, и я, стоя на твердом утесе Божьей любви ко мне, должен любить других. Как только я начинаю раздражаться, я прекращаю возрастать в благодати. И когда я раздражаюсь потому, что мне приходится жить рядом с таким ужасным человеком, стоит только подумать, насколько неприятен Богу был я! Готов ли я настолько слиться с Господом Иисусом, чтобы через меня постоянно изливались Его жизнь и Его кротость? Ни любовь человеческая, ни любовь Божественная не выживет, если ее постоянно не поддерживать. Любовь приходит сама собой, но поддерживать ее нужно сознательно.

Освальд Чеймберс

Поетичний куток

Кончается год. В эту ночь подведенья итогов,
Когда вспоминаются прошлые дни и пути,
Мне хочется просто придти с благодарностью к Богу,
Молитву Ему вознести.

Спасибо, Создатель, за чудо - живую планету,
Где в каждой травинке сияет Твоя красота,
Где всё Тебе славу поёт… И пред музыкой этой
Смиренно смолкают уста.

Прославься, Иисус! Ты есть Отчей любви воплощенье -
Божественный Сын, ради смертных сошедший с небес,
Познавший труды, и страдание, и униженье,
Ты умер за нас и воскрес.

Спасибо, мой Бог, за безмерную радость спасённых,
За эту большую, родную по духу семью
Искупленных Кровью (а прежде - на смерть осуждённых),
За Церковь - Невесту Твою.

Спасибо, Господь, за дороги прошедшего года,
За радость и боль, за далеких и близких людей,
За дар Твоей веры, за то, что в любую погоду
Хранил под рукою Своей.

Прости мне, Отец. Я ещё невозросшее чадо,
Порой оступаюсь на узкой тропе бытия…
Но верую в правду Твою, и иного - не надо.
Да сбудется воля Твоя!

Бородулина Ю.

- - - - -

Церква Христова м. Чернівці