Скупость

"Иной сыплет щедро, и ему еще прибавляется; а другой сверх меры бережлив, и однако же беднеет" (Притчи 11:24).

Один скупец услыхал о другом, что тот еще более бережлив, чем он, и решил пойти к нему, чтобы научиться бережливости. Человек, к которому он пришел, сидел в грязном доме при тусклом свете. Поздоровавшись, гость, не теряя времени, сказал: "Я слыхал, что вы очень бережливы, а так как я считаю бережливость великою добродетелью, то и пришел, чтобы поучиться таковой у вас".

"Очень приятно, - ответил скупец, - можно поговорить об этом, но для разговора нам не нужен свет". Сказал эти слова и потушил лампу. "Сердечно благодарю, - сказал изумленный гость, - не нужно нам больше говорить, я уже многому научился". Встал и пошел в темноте к дверям. "Обманщик, - злобно закричал ему вслед скупец, - заставил меня напрасно израсходовать спичку".

Да, бережливость действительно добродетельна, но кто сверх меры бережлив, тот скуп, и тот грешит.

Скупость является источником трех зол.

Во-первых, она делает невозможной жизнь с самим собой. Человек, который всегда завидует успеху других, завидует чужому счастью и готов отнять его, который закрывает сердце свое для нужд других людей, достоин самого большого сожаления. В нем зреют горечь и чувство обиды, лишающие его ощущения счастья и разрушающие его чувство удовлетворения.

Во-вторых, она делает невозможной жизнь с другими людьми. Милосердие искупает многие грехи, а скупость делает многие добродетели бесполезными. Каким бы плохим ни был щедрый человек, его всегда кто-то любит, но каким бы хорошим ни был скряга и скупой, к нему все питают отвращение.

В-третьих, скупость делает невозможной жизнь с Богом. Нет никого щедрее Бога. Не может быть дружбы между Богом, сердце Которого пылает любовью, и человеком, сердце которого сковала скупость. Будем же избегать скупости!

- - - - -

Соло чи симфонiя?

Після цього диригент повернувся обличчям до оркестру, підняв диригентську паличку і ефектним жестом почав концерт. Декілька хвилин оркестр грав злагоджено, але раптом, почалося щось неймовірне - лише декілька музикантів продовжували звертати увагу на диригента. Інші грали хто на що здатний. На авансцену вийшов скрипаль і став виконувати п'єсу власного написання. Тромбоніст зіграв джазовий номер. Запанував хаос. Глядачі декілька хвилин не могли зрозуміти, що відбувається, а потім один за одним стали виходити із залу, нічого путнього почути вже не сподіваючись.

На щастя цей випадок вигаданий з початку до кінця. Хороші музиканти, які погоджуються грати в оркестрі, так ніколи не поводяться. Якщо їх і беруть в оркестр, само собою зрозуміло, що вони зобов'язані підкорятися диригентові. Кожен музикант грає свою частину партитури, а не просто сольну партію, яка звучить одночасно з іншими, такими ж сольними, незалежними один від одного партіями.

На жаль, ми, називаючи себе учнями Христа, нерідко можемо поводитися точно так само, як і музиканти цього вигаданого оркестру. Можливо, ви з цим не погодитеся, але кожному з нас, принаймні час від часу, хочеться самому бути господарем власного життя. Найбільше сили ми витрачаємо на те, щоб вижити, і на те, щоб краще влаштуватися. У цій боротьбі за виживання і кар'єру ми покладаємося виключно на власні сили - адже ми ж найрозумніші і найсильніші, і краще за нас самих нам не допоможе ніхто. Наші особисті цілі для нас набагато важливіші і насущні, ніж цілі, які ставить для нас Бог. І (хоча знову ж таки, ми в цьому навряд чи кому-небудь признаємося), діємо ми так, як ніби Бог повинен нам допомогти взяти від життя те, що нам хочеться від нього отримати. І так відбувається іноді навіть з тими, хто знає, що із цього приводу написано в Біблії.

І хоча ми вдячні Христу за те, що Він зробив для нас на хресті, хоча ми з радістю прийняли прощення і вічне життя, які Він дарував нам, ми можемо збитися з шляху. Ми можемо забути, що ми – частина Його "симфонії", що ми піддані Його царства і члени Його церкви і що тому нам треба йти туди, куди веде нас Він. Він - наш Диригент, Голова церкви, Цар, Якому ми служимо.

Чи робиш ти те, що чекає від тебе Він? Якщо так, то це і є те саме нове життя. Бог хоче провести нас по життю так, щоб "глядачі", ті невіруючі, які живуть поряд з нами і за нами спостерігають, знали, що означає бути Його людьми. Він хоче, щоб наша віра була помітна в нашому житті.

М. де Гаан

* * * * *

- - - - -

Поетичний куток

Можешь купить сто книг,
Много журналов – тоже,
Прочесть все страницы в них,
Но ум ты купить не можешь.

Можешь купить кровать,
Постель, одеяло – тоже.
Но чтобы спокойно спать,
Покой ты купить не можешь.

Можешь лекарство купить,
Оно боль унять поможет.
Можешь его ты пить –
Здоровье купить не можешь.

Можешь купить вино
И водку на всю округу,
Множество дней кутить,
Но этим не купишь друга.

Ты купишь еду и свет,
И даже – тепло в ненастье…
Но счастья в продаже нет,
За деньги не купишь счастье.

Крестик ты можешь купить –
Есть их в продаже много.
Можешь его носить,
Но этим не купишь Бога.

В храмы ты можешь ходить
В праздники и в воскресенье,
Свечи – хоть все скупить,
Но не купить спасенья.

Все, что нельзя купить,
Чудным небесным даром
Бог, если Его попросить,
Нам посылает даром.

Церква Христова м. Чернівці