“Бо
річ добра зміцняти серця благодаттю”
(Євр.
13:9)
Є проблеми?
Якщо Вас запитають, чи подобається Вам, коли у Вашому житті виникають проблеми, Ви, безсумнівно, відповісте: «А хто ж їх любить? Звичайно, ні!» І справді, нікому з нас не подобається потрапляти у неприємні ситуації, ламати голову і шукати вихід із скрутних становищ. Напевно, багато хто з нас задавалися питаннями: «Чому так сталося? Чому знову (в сотий раз, як завжди) на мене обрушуються неприємності?» Давайте поміркуємо сьогодні не над тим «чому», а «для чого» таке трапляється. Якщо вже Господь допустив проблеми в нашому житті, то що Він хоче цим нам сказати?
Проблеми, які постають перед нами, в залежності від того, як ми реагуємо на них, можуть перемагати нас, або ставати благословенною можливістю для нашого розвитку і зростання. На жаль, більшість людей виявляються не в змозі побачити, як Господь хоче використовувати проблеми на благо. Переживаючи, вони реагують нерозумно, обурюються на всіх і все, або опускають у безсиллі руки, замість того, щоб зупинитися і поміркувати над користю, яку можуть принести ці переживання. Існують, принаймні, 5 відповідей на питання «для чого Господь допускає проблеми?» Ми розглянемо їх, не забуваючи заглядати в Біблію. Отже…
Господь використовує проблеми, щоб КЕРУВАТИ нами.
Іноді Він просто змушений розпалити вогонь під нами, щоб змусити нас рухатися. Часто проблеми спонукають нас до змін і вказують новий напрямок. А можливо, ми відчули себе настільки затишно, тепло, що задрімали й заснули? Тому Господь хоче розбудити нас, привернути нашу увагу. Іноді необхідна болюча ситуація, щоб змусити людей змінювати свій шлях: «Синяки від побоїв - то масть лікувальна на злого, та вдари нутру живота» (Прип. 20:30).
Господь використовує проблеми, щоб ВИПРОБУВАТИ нас.
Чи знаєте ви, що люди схожі на чайні пакетики? Якщо ви хочете дізнатися, що знаходиться усередині цих на вигляд однакових пакетиків, просто опустіть їх в окріп. Так і з людьми. «Окріп» життєвих обставин, наші проблеми, як лакмусовий папірець, допомагають нам побачити самих себе, наші як кращі, так і гірші якості, на що ми здатні. У видимому благополуччі ми можемо бути зовсім іншими, ніж у ситуації, що вимагає ухвалення рішення, там, де повинен проявитися наш справжній характер. Як не дивно, але Слово Боже радить нам радіти, коли ми переживаємо труднощі: «Майте, брати мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробовування, знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість» (Як. 1:2,3).
Господь використовує проблеми, щоб ВИПРАВИТИ нас.
Часом деякі уроки запам'ятовуються нами тільки через біль і невдачі. Це знайоме всім нам. Згадаймо найпростіший приклад. Батьки, оберігаючи своїх дітей від небезпеки, кажуть: «не чіпайте гарячу плиту, не грайтесь з сірниками». Скільки ще таких «не роби, будь обережний» чув кожен з нас? Але, на жаль, діти часто вивчають цей урок, коли обпечуться, пожинаючи гіркі плоди свого непослуху.
Іноді ми розуміємо цінність того, що мали, тільки коли втрачаємо це: здоров'я, гроші, відносини, улюблених і близьких людей. Добре, якщо втрачене можна повернути. Тоді ми особливо дбайливо бережемо його. Прочитаємо слова Давида: «Добре мені, що я змучений був, щоб навчитися Твоїх постанов! Ліпший для мене Закон Твоїх уст, аніж тисячі золота й срібла» (Пс. 119:71,72, рос. Пс. 118:71,72). Але, на жаль, досить часто люди, знову здобувши втрачене, так і не навчаються цінувати його, тим самим, продовжуючи наступати на ті ж граблі знову і знову.
Господь використовує проблеми, щоб ЗАХИСТИТИ нас.
Проблеми можуть стати благословенням, якщо вони оберігають нас від більш серйозної шкоди. Згадаймо історію Йосипа. Я не уявляю, що відчував цей розпещений люблячими батьками юнак, опинившись сам на сам з такою немислимою проблемою. Біль, образу, злість, нерозуміння? Але ж ми з вами, пам'ятаючи, чим все це обернулося, знаємо, що тим, хто любить Бога усе допомагає на добре (та й не тільки їм одним, як потім виявилося у завершенні випробувань нашого героя).
Звичайно ж, Йосип не залишився один. Господь незмінно перебував поруч, використовуючи Свого вірного сина для порятунку багатьох людей. Сам Йосип не відразу зміг зрозуміти, для чого все це сталося з ним. Але пізніше, коли він побачив поступове виконання Божого задуму у своєму житті, знайшов відповідь на свої питання, які, безумовно, задавав Творцю і в ямі, і будучи проданим у рабство, прямуючи в невідому язичницьку імперію, і перебуваючи у в'язниці. Він знає цю відповідь і каже своїм братам: «… Не бійтеся, бо хіба ж я замість Бога? Ви задумували були на мене зло, та Бог задумав те на добре, щоб зробити, як вийшло сьогодні, щоб заховати при житті великий народ!» (Буття 50:19,20).
Ми можемо згадати безліч героїв віри, які пережили важкі ситуації, в яких Господь побачив особливий спосіб Свого лідерства і благословення. Іноді нам здається абсолютно незрозумілим те, що відбувається в нашому житті, але давайте будемо довіряти Богові й слухати Його голос, згадуючи також і приклади, записані у Святому Письмі.
Господь використовує проблеми, щоб удосконалити нас.
Проблеми, коли ми правильно реагуємо на них, формують і розвивають характер. Господь набагато більш зацікавлений у нашому характері, ніж у нашому комфорті. Існують тільки дві речі, які можна буде взяти з собою у вічність: це наш характер і взаємини з Господом. Проблеми вчать нас терпінню, а воно виховує і зміцнює наші особисті якості, віра і надія стають сильнішими. Апостол Павло говорить: «І не тільки нею, але й хвалимося в утисках, знаючи, що утиски приносять терпеливість, а терпеливість досвід, а досвід надію» (Рим. 5:3,4).
Господь діє в нашому житті, навіть коли ми не помічаємо і не розуміємо цього. Але робота над нашим перетворенням і освяченням відбувається набагато легше і продуктивніше, якщо ми співпрацюємо з Ним. Тому давайте ставитися до проблем як до можливості переосмислити свою поведінку, стосунки з Богом і ближніми. Будемо пам'ятати, що проблеми допомагають Господу керувати нами, відчувати, направляти, захищати і покращувати нас.
- - - - -
Уникальность передачи Библии
Книге, печатаемой и распространяемой миллионными тиражами, конечно же, не угрожает опасность исчезновения или искажения текста. Но так было не всегда. Первоначально Библия писалась на очень недолговечном материале. Поэтому она в течение многих столетий - до изобретения книгопечатания - переписывалась от руки. В сравнении с другими античными произведениями до нас дошло больше рукописей Библии, чем произведений любых десяти произвольно выбранных классиков. Для классического произведения древности уже дюжина уцелевших манускриптов - сенсация. И при этом они, как правило, на добрую тысячу лет моложе, чем их авторы. Но мы знаем не менее чем о 4000 греческих рукописях Нового Завета, к тому же известны не менее 13 000 рукописных фрагментов Нового Завета и, кроме того, около 9000 античных рукописных переводов Нового Завета (в основном латинских). Рукописей Ветхого Завета меньше, но, в принципе, они сберегались с не меньшей тщательностью. Древние раввины имели списки всех букв, слогов, слов и строк книг Ветхого Завета. Кроме того, существовала целая группа людей, чьей единственной обязанностью было тщательное хранение и копирование текстов Писания. А кто считал когда-либо буквы, слоги и слова у Гомера или Тацита?
Точность библейского текста так потрясающе велика, что, например, переведенные на современные языки тексты произведений Шекспира (которым всего несколько сот лет) значительно уступают в точности и однозначности толкования текстам Нового Завета, которые существуют уже не менее 19 столетий, из них 14 столетий - только в рукописной форме. Во всем Новом Завете найдется не более двух десятков стихов, о правильности понимания смысла которых ведутся споры. Кроме того, они не оказывают значительного влияния на понимание смысла всего текста. Но постановщики шекспировских пьес коренным образом расходятся в трактовке доброй сотни цитат, и в большинстве случаев это существенные высказывания. Но Библия уникальна не только в смысле способа ее передачи в допечатные времена, но и в своей удивительной жизнеспособности и стойкости перед лицом яростных преследований. Столетиями люди пытались уничтожить, сжечь Библию. Короли и императоры, даже сами религиозные вожди фанатично ополчались на нее. Римский император Диоклетиан издал в 303 году н.э. повеление уничтожить всех христиан вместе с их священной книгой.
Это было самое крупное, из известных истории, преследование христиан: сотни тысяч из них были казнены, почти все библейские рукописи - уничтожены. Но вскоре Библия вновь широко распространилась в Римской империи, и по иронии судьбы уже 22 года спустя император Константин провозгласил Библию непреложным авторитетом. Кроме того, император отдал повеление изготовить за счет правительственной казны пятьдесят копий Библии. Известный французский философ-рационалист Вольтер, умерший в 1778 году, предсказывал, что через сто лет Библию можно будет увидеть лишь в антикварной лавке. Но в течение пятидесяти лет после смерти Вольтера Женевское Библейское общество использовало его дом и его печатный станок для печати Библий! Однако, попробуйте-ка купить произведение Вольтера: это далеко не простая задача.
Времена Римской империи сменило мрачное средневековье. Римско-католическая церковь настолько противилась знакомству простого народа с Библией, что та оставалась практически неизвестной людям в течение столетий. Даже Лютер, по его собственному утверждению, впервые познакомился с Библией, уже будучи взрослым. Согласно постановлениям церковных соборов и папским анафемам, переводы Библии публично сжигались, а читавшие их люди предавались в руки инквизиции. Положение дел стало медленно меняться лишь после Реформации. Но затем - именно из среды протестантизма - возник новый источник нападок на Библию: это была критика ее содержания. Прежде всего, в Германии появилась целая плеяда рационалистов, предпринимавших самые дикие и яростные нападки на Библию. И, тем не менее, с того момента Библия стала распространяться, читаться и пользоваться любовью и уважением в большей степени, чем раньше.
Библия - самая любимая книга мира. Но удивительно, что она одновременно является и самой ненавидимой и критикуемой книгой. Ни одна ее глава, стих или фраза не избежали этой отравы человеческих сомнений. По Библии отзвонило множество колоколов, над ней было произнесено множество надгробных речей. Есть ли еще одна книга, о которой можно было бы сказать нечто подобное? Конечно, есть множество книг, вызывавших бурю критики. Но волна любопытства спадала, и они исчезали со сцены времени. Однако время ожесточенной критики Библии - одновременно и время ее небывалого распространения по всей земле. Мы надеемся, что далее нам предоставится еще одна возможность более подробно разобрать многие аргументы обрушиваемой на Библию критики и показать их полную несостоятельность. Сейчас же нашей задачей было показать, что Библия уникальным образом смогла успешно противостоять времени и огню яростной критики. Эти факты не может отрицать ни один здравомыслящий человек.
- - - - -
Прощение или обида?
– Почему ты сердишься и обижаешься? Не лучше ли успокоиться и простить? – спросил Учитель. – А почему я должен делать ему одолжение и прощать его, он же… – хотел было оправдаться ученик.
– Прости, что перебиваю тебя, – сказал Учитель. – Позволь задать тебе два вопроса, и тогда я отвечу на все твои «как» и «почему». Ученик утвердительно кивнул.
– Тебе хорошо, когда ты сердишься и обижаешься? – спросил Учитель.
– Нет, конечно же, – ответил ученик.
– Так кому же ты делаешь одолжение, когда благодаря незлобию, спокойствию и прощению делаешь себе хорошо?
Человек хотел было что-то сказать, но, открыв рот, так и не смог произнести ни слова. Он стоял, потупив глаза в землю.
– Помни, от тебя зависит, что ты выберешь, обиду или прощение, страдание или счастье. Выбор за тобой, – сказал Учитель.
– Но скажите, как можно не обижаться? Это же так трудно.
– Ты главное пойми, что каждый раз, когда ты захочешь ударить кого-то хлыстом осуждения или обиды, первым, кого, замахиваясь, ты ударишь – будешь ты сам.
- - - - -
Поетичний куток
Другу
Мой друг, минуты огорченья
Глубоко в сердце не храни.
Забвенье им, одно забвенье, —
Пусть, как туман, пройдут они.
Мой друг, ответь любовью снова
Тому, кем ты был огорчен.
От необдуманного слова,
Быть может, сам страдает он.
Мы от ошибок не свободны,
Мы люди все. Лишь только те
Умом и сердцем благородны,
Кто всем прощают в простоте.
Прости и ты. Умей в смиреньи
Твой дар высокий показать.
И не стыдись, что в примиреньи
Ты хочешь первым руку дать.
* * * * *
Поезія віри
Поезія — це шлях за горизонти мрії,
Це місячна, неходжена дорога.
Це як у колосі слова-зернини зріють,
Як неземного дотик до земного.
Поезію, як скарб, рівняють до хлібини,
І розбавляють нею будні сірі…
Але як мало на земних стежинах
Захоплених поезією віри.
Поезія молитв, єднання з вічним Богом,
Поезія захмарного польоту,
Коли з душі не рими рвуться вгору — стогін
Хвали й подяки Богу-Саваоту.
Це Він, Поет-Творець вселенського масштабу,
Заримував любов Свою в Голгофу.
Він взяв моє єство, помноживши на Себе,
І сотворив живі людинострофи.
І ти, колись пропащий, а тепер — невинний,
З душі зірвавши стопудові гирі,
Стоїш новонароджено під небом синім,
Окрилений поезією віри.
- - - - -
Церква
Христова м. Чернівці