Ми з дружиною зупинились біля залізничного переїзду, щоб пропустити потяг. Коли ми чекали посеред черги машин, автомобіль позаду нас раптово помчав через найближчу автостоянку у напрямку до наступного вільного переїзду.

Повернувшись до Марлін, я сказав з деяким почуттям праведного обурення: «Поглянь-но, цей хлопець намагається проскочити перед потягом, замість того, щоб чекати, як усі порядні люди». Не встиг я договорити, як водій тієї машини вискочив із камерою в руці, щоб зробити кілька знімків потягу, який ще тільки наближався. Я засудив мотиви цієї людини, але… дуже й дуже помилявся.

Хоча ми й можемо багато що сказати про людей на підставі їхньої поведінки, все одно, лише Бог бачить людські серця. Це одна з причин, чому ми конче потребуємо Божого Слова. В посланні до Євреїв 4:12 написано: «Бо Боже Слово живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного, проходить воно аж до поділу душі й духа, суглобів та мозків, і спосібне судити думки та наміри серця».

Коли вам дуже кортить засудити мотиви якоїсь людини, зупиніться і згадайте, що лише Бог бачить серце, і тільки Його Слово здатне відкрити мотиви серця. Наша ж роль – дозволити Господу та Його Слову викривати та засуджувати наші власні серця.

Уїльям Краудер

Почему люди кричат?

Один раз Учитель спросил у своих учеников:

— Почему, когда люди ссорятся, они кричат?

— Потому, что теряют спокойствие,- сказал один.

— Но зачем же кричать, если другой человек находиться с тобой рядом? - спросил Учитель. - Нельзя с ним говорить тихо? Зачем кричать, если ты рассержен?

Ученики предлагали свои ответы, но ни один из них не устроил Учителя. В конце концов, он объяснил:

— Когда люди недовольны друг другом и ссорятся, их сердца отдаляются. Для того чтобы покрыть это расстояние и услышать друг друга, им приходится кричать. Чем сильнее они сердятся, тем громче кричат.

— А что происходит, когда люди влюбляются? Они не кричат, напротив, говорят тихо. Потому, что их сердца находятся очень близко, и расстояние между ними совсем маленькое. А когда влюбляются ещё сильнее, что происходит?- продолжал Учитель.- Не говорят, а только перешептываются и становятся ещё ближе в своей любви.

В конце даже перешептывание становится им не нужно. Они только смотрят друг на друга и все понимают без слов. Такое бывает, когда рядом двое любящих людей.

Так вот, когда спорите, не позволяйте вашим сердцам отдаляться друг от друга, не произносите слов, которые ещё больше увеличивают расстояние между вами. Потому что может прийти день, когда расстояние станет так велико, что вы не найдете обратного пути.

Корисний біль

Ми помчали в лікарню, де сину почали вправляти кістку. Я спостерігав, як лікар смикав та крутив руку Метью, і хотів лише одного: вскочити та відтягти його від мого бідолашного хлопчика! Але натомість сидів і просто дивився – знав бо, що цей нестримний біль необхідний, аби мій Мет знову був здоровий.

Якщо ми так довіряємо земним лікарям, які лікують наших дітей, то наскільки охочіше повинні довіритись Богу, Великому Цілителю, щоб відновилось наше зруйноване життя, «щоб були подібні до образу Сина Його» (Рим. 8:29).

Що стосується болю, то одна із Божих цілей – викарбувати в наших серцях образ Ісуса. Чи плачемо ми з тими, хто плаче? Інколи Бог має потребу зросити наші щоки сльозами, щоб ми були спроможні співчувати іншим, як Христос співчував. Може, почуваємось самодостатніми? Бог здатний зірвати з нас ілюзорне відчуття безпеки, щоб навчилися покладатися тільки на Бога, як Христос покладався. В нас бракує віри? Бог може допустити навіть трагедію, щоб навчити нас довіряти Отцю, як Христос довіряв.

Наступного разу, коли почуватиметеся зламаними, не панікуйте – прославте Бога! Він звершує Свою працю!

Джозеф Стоуелл