Мир вам и дому вашему
Поиск по сайту:
Зміцнюй віру 472 20.02.2012
зміцнюй віру

“Бо річ добра зміцняти серця благодаттю” (Євр. 13:9)

Поклоніння Від Серця

Маленький хлопчик запитав свого батька, до якого найбільшого числа він колись зміг дорахувати? Батько відповів, що не знає і запитав сина - до якого числа зміг дорахувати він. Це було число 973.

"І чому ти зупинився?" - здивувався батько.

"Тому що поклоніння в Церкві закінчилось."

Я припускаю, що іноді й ви, можливо, сидячи на богослужінні, зосереджувались не на Богові, а на чомусь незначному. Дуже легко дозволити розуму блукати. "Я не можу дочекатись, щоб подивитись футбол у другій половині дня". "Цікаво, що у нас буде на обід?" "Я раніше не помічала, що килим починає розплутуватись". Чи не дивно, що ми так часто залишаємо поклоніння з почуттям, що це було щось не дуже значне?

Поклоніння – це час, коли ми стикаємося з величчю і славою Божою. Розмірковуючи про Божу силу, ми розуміємо, наскільки потребуємо її в час нашої слабкості. Розмірковуючи про Божу мудрість, ми розуміємо, наскільки потребуємо її в час нашої нерішучості. Коли ми розмірковуємо про святість Бога, ми усвідомлюємо власну гріховність і необхідність у прощенні. Коли ми розмірковуємо про Божу любов, ми розуміємо, на які зусилля пішов Бог, щоб зробити це прощення доступним.

Поклоніння - це не обряд, який ми проводимо кожного тижня. Це можливість висловити нашу хвалу Тому, Хто значить для нас більше, ніж будь-хто інший на всій землі. Якщо ми дійсно від усього серця поклоняємось і прославляємо Бога, ми починаємо краще розуміти, як сильно ми хочемо жити поруч з Ним. Для нас залишається "бути святими, як Він святий".

«…бо великий Господь і прославлений вельми, Він грізний понад богів усіх! Бо всі боги народів божки, а Господь створив небеса, перед лицем Його слава та велич, сила й краса у святині Його! Дайте Господу, роди народів, дайте Господу славу та силу, дайте Господу славу ймення Його, жертви приносьте і входьте в подвір'я Його! Додолу впадіть ув оздобі святій перед Господом, тремтіть перед обличчям Його, уся земле…» (Пс. 95:4-9)

Алан Сміт

- - - - -

СУЧАСНА ПРИТЧА

День тридцатилетия брака

Муж и жена прожили вместе 30 лет. В день 30-летия совместной жизни жена, как обычно, испекла булку — она пекла ее каждое утро, это было традицией.

За завтраком она разрезала ее поперек, намазала маслом обе части, и, как обычно, подает мужу верхнюю часть, но на полпути рука ее остановилась...

Она подумала: "В день нашего тридцатилетия я хочу сама съесть эту румяную часть булочки; я мечтала о ней 30 лет. В конце концов, я 30 лет была примерной женой, я вырастила ему прекрасных сыновей, была верной и хорошей любовницей, вела хозяйство, столько сил и здоровья положила за нашу семью".

Приняв это решение, она подает нижнюю часть булочки мужу, а у самой рука дрожит — нарушение 30-летней традиции!

А муж, взяв булочку, сказал ей: "Какой неоценимый подарок ты сделала мне сегодня, любимая! 30 лет я не ел свою любимую, нижнюю часть булочки, потому что считал, что она по праву принадлежит тебе".

* * * * *

Банка с медом

Представь, что на столе стоит банка с медом, но вдруг кто-то небрежно толкнул ее, и она разбилась…

Как ты думаешь, что из нее потечет? Мед, конечно же, мед!

Вот, дорогое сердце, если ты будешь наполнено любовью, и если с тобой станут обращаться плохо, с неприязнью, что же будет изливаться из твоего сердца? Любовь, и только любовь! Даже и при таком скверном и непочтительном отношении из твоего сердца будет изливаться любовь, но только при условии, что она там будет.

 - - - - -

Простые истины

Чтобы справиться с собой — действуйте умом.
Чтобы справиться с другими – слушайте сердце.
Великие умы обсуждают идеи.
Средние умы обсуждают события.
Маленькие умы обсуждают людей.
Кто потерял деньги – потерял много.
Кто потерял друга — потерял еще больше.
Кто потерял веру — потерял ВСЕ.
Учитесь на ошибках других.
Все равно вам не хватит жизни, чтобы совершить все эти ошибки самому.
День вчерашний – уже история.
Завтрашний — тайна.
А сегодняшний день – дар, примите его!

- - - - -

Поетичний куток

Тире

Сойдут на нет житейские дороги.
Закончим жизнь когда-то я и ты.
В газетах и журналах некрологи,
А на могилах свежие цветы.

Цветок прильнет к холодному надгробью,
Где высечены раз и навсегда
Две даты, и как мостика подобье,
ТИРЕ соединившее года.

Тире, черта, штришок едва заметный -
Земной наш путь с начала до конца,
Вся наша жизнь, весь бег наш эстафетный
В одном коротком росчерке резца.

Что кроется за этим знаком малым?
Пустое прозябанье, суета?
Погоня за обманным капиталом?
Безделье, бесполезность, маята?

Что шепчет, глядя на тире, потомок?
Зачем ты умер иль зачем ты жил?
Штришок короток, неглубок и тонок.
Каким был тот, кто здесь под ним почил?

Весь год, читая чьи-то некрологи,
Задумалась невольно над собой.
Проходит жизнь, но как? Всецело в Боге,
Иль как попало, с Богом вразнобой?

Божественный нектар или снадобье
Давала близким и далеким пить?
Меж датами тире... Мое надгробье
О чем потомкам будет говорить?

Была ли жизнь моя теплом и светом
И идеалы были высоки?
Возьмут ли дети их, как эстафету,
Из тихо опустившейся руки?

Вера Кушнир

- - - - -

Церква Христова м. Чернівці


  << Вернуться

1526483 (+227)
25
1
18, 6
(С) 2018, Церковь Христа (Христова) г. Киев.
Комментарии, замечания, пожелания и предложения адресуйте нашему вебмастеру