Гріх біля дверей

Коли Бог прийняв кровну жертву Авеля і відхилив безкровну жертву Каїна, останнього охопила лють (Бут. 4:1-6). Господь застерігав його: "…В дверях гріх підстерігає. І до тебе його пожадання, а ти мусиш над ним панувати". Єврейські слова, що тут використовуються, зображують хижака, який повзе, щоб зненацька схопити й зжерти свою здобич. Іншими словами, якщо Каїн не приборкає свій гнів та заздрість, вони його просто з’їдять, і це виллється у деструктивну поведінку. Трагічно, але Каїн дозволив злим бажанням заволодіти ним. Як наслідок – перше вбивство і позбавлення Божої присутності (Бут. 4:8-16).

Хтось викликає у вас почуття заздрості чи гніву? Якщо так, у вас завжди є вибір. Якщо просто проігноруєте цю проблему серця, вона лише ускладниться, і гріх заволодіє вами. Якщо ж принесете свій гнів Господу і благатимете Його про допомогу, Він зміцнить вас і зробить переможцем.

Денніс Фішер

Зручне християнство

Деякі намагаються і християнське життя зробити зручним: практикують його тільки по неділям. З’являються на богослужінні, роблять невеличкі пожертвування, приємно поспілкуються, і нічого, що вимагало б від них більшого посвячення, аби тільки їм було комфортно. Така схема дозволяє їм решту тижня жити для себе, як їм заманеться.

Подібне хрситиянство можна назвати зручним. Але ми знаємо, що слідування за Ісусом – це стиль життя, а не просто комфортне, недільне християнство. Бути учнем Христа означає присвятити Йому своє життя (Матв. 16:25). В цьому тексті Ісус вчить нас, як жити: щодня заради Нього відмовлятись від своїх планів та цілей. Справжні стосунки з Ним пробуджуватимуть в нас турботу про свої думки, рішення, ставлення та вчинки. Це потрібно, щоб догоджати Богові, і щоб через це наше життя сповнювалось щирою радістю.

Благодарность

Когда апостол Павел в своем послании Тимофею разоблачал лжеучителей, которые запрещали определенного рода пищу, он сказал, что всякая пища должна приниматься с благодарением Бога (1 Тим. 4:4-5). Пища дана нам для питания и удовольствия. И если мы благодарим Бога, то этим признаем, что всякую пищу нам дает Бог.

Когда Павел писал своим друзьям в Риме, среди грехов язычников он особо выделил грех неблагодарности: «Они, познав Бога, не прославили Его, как Бога, и не возблагодарили» (Римлянам 1:21).

Что же тогда говорить о нашем обществе, в котором люди садятся за уставленный блюдами стол, видят на экранах телевизоров голодающих людей и даже не собираются склонить головы, чтобы поблагодарить Бога за пищу, им посланную?

Нам, знающим, что хлеб наш насущный нам дает не хлебный магазин, а Бог, всегда стоит сказать хоть несколько слов благодарности Ему.