“Бо
річ добра зміцняти серця благодаттю”
(Євр.
13:9)
Гра язиком
Один проповідник іронічно поскаржився на свою дружину: "Вона дуже примхлива – постійно чекає від мене, що я завжди буду поводитись так, як проповідую з кафедри!" І справді, набагато легше навчати інших правильному життю, ніж самому практикувати таке життя.
Коли ми з сином граємо у гольф, я можу багато розповідати йому, як влучати в лунку, як правильно бити по м’ячику. Але мої практичні здібності в цій грі залишають бажати кращого. Підозрюю, що саме про таких горе гравців, як я, кажуть: "Краще грає язиком, ніж руками". Так, "грати язиком" вміють усі, а от вийти на поле й продемонструвати чого ти вартий, набагато складніше.
Ця проблема має прямий зв’язок з нашим слідуванням за Ісусом Христом. Недостатньо просто говорити про сильну та правильну віру – ми маємо жити вірою. Можливо, саме тому Павло після настанов щодо проповіді сказав своєму юному учню Тимофію: "Нехай молодим твоїм віком ніхто не гордує, але будь зразком для вірних у слові, у житті, у любові, у дусі, у вірі, у чистості!.. Уважай на самого себе та на науку, тримайся цього..." (1 Тим. 4:12,16). Також апостол Іван написав: "Діточки, любімо не словом, ані язиком, але ділом та правдою!" (1 Iв. 3:18).
Для нас, як послідовників Христа, це занадто велика розкіш – "грати" тільки язиком. Маємо жити зразковим життям віри. Маємо "грати" ще й ділом.
Уїльям Краудер
Уильям и Мэри Тэннер переходили железнодорожный путь, Мэри поскользнулась и ее нога застряла между рельсой и краем дощатого перехода. Она изо всех сил пыталась вытащить ногу, но ничего не получалось. Уже слышались сигналы приближающегося состава. У Мэри в запасе оставалось лишь несколько секунд – вот-вот из-за поворота прямо на нее должен был вылететь поезд. Уильям тоже тащил ногу Мэри как только мог. Когда поезд приблизился и раздался пронзительный сигнал и визг тормозов, Уильям держал Мэри в объятьях. Все в ужасе содрогнулись, когда состав пронесся прямо по ним. Один из очевидцев рассказывал, что в самый последний момент он услышал, как Уильям кричал: "Я не брошу тебя, Мэри!" Вот что такое настоящая любовь!
Эта история напоминает мне о нашем Спасителе, Который возлюбил нас великой любовью во спасение (Иоан. 3:16). Смерть тоже с лязгом и визгом неслась на Него, но Он не сошел с креста и принял всю кару за грехи наши. Он слышал, как люди предлагали Ему спастись, сойти с креста (Матф. 27:40). Но Он решил не спасать Себя, чтобы спасти других (Матф. 27:42).
Христос, возлюбив нас великой любовью, принес Свою жизнь в жертву ради нас, чтобы мы получили прощение грехов. Наш Спаситель не сошел с креста… Он сделал это ради тебя!
М.Р. де Гаан
- - - - -
Змінити мислення
В одному з моїх улюблених коміксів Чарлі Браун каже своєму другу Снуппі: "Я чув, ти пишеш нову книгу з богослов’я. Сподіваюсь, у неї буде гарна назва". "Так, - відповідає Снуппі, - чудова назва: «Тобі коли-небудь спадало на думку, що ти буваєш неправий?»" Ця назва, яку придумав Снуппі, нагадує мені, що наше розуміння Бога та Його вимог буває дещо перекрученим. Саме тому, що наші хибні погляди призводять до хибної поведінки, Бог і закликає нас, аби "покаялися й навернулись до Бога, і чинили діла, гідні покаяння" (Дiї 26:20).
Слово "каюсь" грецькою звучить як "матаноео", що означає "зміна свого мислення". Павло аж ніяк не має на увазі, що покаятись – це просто ввічливо погодитись з вимогами Бога і продовжувати жити старим життям. Якщо ми справді погоджуємось з Божою думкою щодо нас, то починаємо мислити в іншому напрямку, що, зрештою, призводить до змін у поведінці. Як кермо спрямовує автомобіль, так і мислення спрямовує наші вчинки. Це означає, що навернення до Бога усім серцем і розумом обов’язково має відобразитись в нашому житті.
Отже, замість легковажного ставлення до своїх вчинків ("ніколи не вбачаю винним себе") ми маємо постійно нагадувати собі назву книги Снуппі. Як вчить апостол Павло, ми можемо бути правими перед Богом тільки тоді, коли визнаємо перед Ним свою неправоту.
- - - - -
Поетичний куток
Служите Господу со страхом и радуйтесь с трепетом! Пс.2:11
За тобою пойду
Иоан.6:68
За Тобою идти? За Тобою идти?
Ты идешь впереди на суженье пути.
И чем ближе к Тебе, тем теснее мой путь,-
Окунаюсь я в свет, окунаюсь я в суть.
И пылинки на мне в Твоем свете видней,
Словно горы во тьме, в блеске правды Твоей.
Прям отвес Твой, и вервь Твоя тоже точна.
Рядом с ними, я просто кривая стена.
Я сжимаюсь в тоске, захлебнувшись в слезах.
Я на черной доске! Только стыд, только страх!
Но за кем мне идти? Но за кем я пойду?
Ты слова вечной жизни даешь на ходу.
Ты идешь впереди, и следы Твои - Кровь...
А она - всепрощенье, до смерти любовь.
За Тобою пойду! За Тобою пойду!
У кого же еще всепрощенье найду?
- - - - -
Церква
Христова м. Чернівці