Чому люди не слухають Божих слів?
Кожній вірній Божій дитині дуже добре знайома ситуація, коли вона запрошує людей на зібрання вивчати Біблію, і у відповідь чує: “Як тільки матиму час, обов’язково прийду”. Та скільки б часу не пройшло, людина, яку запрошували слухати Боже слово, так і не приходить, тим самим завдаючи нам сердечного болю.
Що ж насправді ховається за такими типовими словами: “Коли матиму час, тоді прийду”? Чому люди не хочуть слухати Боже слово? Чому різні люди, незнайомі одне одному, в різних країнах світу говорять одне і теж, ніби цим словам навчені однією особою? Нехай відповіді, які ми знайдемо в Біблії, допоможуть нам ясно бачити причини небажання людей слухати Божих слів, та впливати на те, щоб усувати ці причини.
Одна з відповідей полягає в тому, що люди не бояться Бога. Кожна людина зобовязана знати, Хто такий Бог, і усвідомлення цього повинно народжувати в людському серці відповідне ставлення до Творця всесвіту. Частиною такого ставлення повинен бути страх Божий. Тема не дуже популярна, адже людям не подобається говорити про страх. Але ж це є складовою частиною всієї істини, без якої правда не може бути правдою. Чи не про страх Божий говорив Ісус: “І не лякайтеся тих, хто тіло вбиває, а душі вбити не може; але бійтеся більше того, хто може й душу, і тіло вам занапастити в гієнні” (Матвія 10:28)? Чи не про такий же страх писав Павло до християн: “…зо страхом і тремтінням виконувати своє спасіння” (до филипян 2:12)? Саме про страх Господній написано до євреїв 10:31: “Страшна річ упасти в руки Бога Живого!” Зрештою, людина не може бути мудрою, якщо вона не боїться Бога, тому що написано: “Страх Господній початок премудрости…” (Приповісті 1:7).
Яке значення має біблійний вираз “боятись Бога”? Одне з місць Святого Письма, яке допоможе нам збагнути зміст поняття, що включає в себе страх Божий, є Повторення Закону 10:12,13. Тут ми знаходимо фундаментальний принцип, діючий для всіх часів і народів: “А тепер, Ізраїлю, чого жадає від тебе Господь, Бог твій? Тільки того, щоб боятись Господа, Бога твого, ходити всіма Його дорогами, і любити Його, і служити Господеві, Богу твоєму, усім серцем своїм і всією душею своєю, виконувати заповіді Господа та постанови Його, що я наказую тобі сьогодні, щоб було тобі добре”. Величні в своїй простоті слова! Вони показують нам, що страх перед Богом не є твариннимстрахом, від якого втрачається контроль над собою, не є жахом, від якого потьмарюється розум. Як ще раз прочитати наведені вірші, то можна зауважити, що страх Божий включає в себе любов, пошану, покору, розумне служіння від усього серця.
Саме такого страху люди не мають, тому і не звертають уваги на слова Господні в наш час, так само як вони це робили тисячі років тому: “Сповістіть в домі Якова це, та оголосіть це в Юдеї, говорить Господь. Почуй же оце, ти народе безумний й безсердий, який має очі – й не бачить, має вуха – й не чує! Чи мене ви боятись не будете, - каже Господь, чи тремтіти не будете перед лицем Моїм?… І не сказали вони в своїм серці: біймося ж Господа, нашого Бога…” (Єремії 5:20-22,24).
Ще одна причина відсутності бажання людей слухати слова істини ховається в людській глупоті. В приведеному вірші з книги Єремії (5:21), знаходимо характеристику людей, які, маючи вуха, не чують. Що ж це за характеристика? “Народ безумний”. Нерозумно стверджувати, що Бога немає (Псалмів 13:1), адже доказів існування Господа достатньо, і вони очевидні всім (до римлян 1:18-21). Хоча й написано, що “ніхто Бога ніколи не бачив…” (Івана 1:18), та горе тій людині, яка в своїй безумній сліпоті не бачить Бога в кожному промінчику сонця, в кожній краплині дощу, які є свідоцтвом Божої доброти (Дії 14:17; Матвія 5:45). Про величність Бога розповідає вражаюча гурківниця, здатна вкинути за комір цілий мурашник. У Господа є проповідники, яких розуміють на всіх мовах, у всі часи у цілому світі: “Небо звіщає про Божу славу, а про чин Його рук розказує небозвід. Оповіщує день дневі слово, а ніч ночі показує думку, - без мови й без слів не чутний їхній голос, та по цілій землі пішов відголос їхній, і до краю вселенної їхні слова!” (Псалмів 18:2-5). Але людська глупота закриває людям очі, щоб дивлячись, не бачили, і вуха, щоб слухаючи, не чули.
Більше того, людська нерозумність Божу мудрість і силу називає глупотою: “Бож слово про хреста тим, що гинуть, - то глупота, а для нас, що спасаємось, сила Божа!” (1 до коринтян 1:18). Єдиним ліком людського безумства є Боже слово: “...не будьте нерозумні, але розумійте, що є воля Господня” (до ефесян 5:17). Та у багатьох людей хвороба під назвою “людська глупота” вже стала хронічною і невиліковною. Саме через неї люди відкидають можливість відкрити свої серця для Божих слів.
Господь напоумлює людей не слідувати прикладу нерозумних тварин: “Я зроблю тебе мудрим, і буду навчати тебе у дорозі, якою ти будеш ходити, Я дам тобі раду, Моє око вважає на тебе! Не будьте, як кінь, як той мул нерозумні, що їх треба приборкати оздобою їхньою вудилом і вуздечкою, як до тебе вони не зближаються” (Псалмів 31:9).
Впертість людей стає на перешкоді слухати слова “правди та щирого розуму” (Дії 26:25). Через пророка Єремію Господь говорив про народ, “…що не хоче він слухатися Моїх слів, що ходить за впертістю серця свого!” (Єремії 13:10).
Гордощі – це один із самих великих каменів, які лежать на дорозі, що веде в небеса. І як багато людей не можуть переступити через цей камінь! Якщо спробувати зобразити на карті людські ставлення до Бога у вигляді окремих держав, то легко буде побачити, що величезне царство впертості має загальний кордон з королівством гордощів.
Гордість людини робить її супротивником Бога, адже “…Бог противиться гордим…” (1 Петра 5:5). Саме гордість промовляє устами багатьох людей, коли вони повторюють слова, які говорив фараон: “Хто Господь, що послухаюсь слова Його?… Не знаю Господа” (Вихід 5:2). Саме гордість заставляє багатьох людей будувати свою вавилонську башту – життя без Бога.
Невміння та небажання подолати гордощі не дають людям можливості каяття – змінити своє мислення і з лагідністю та покорою прийняти слово Боже. До всіх гордих Господь промовляє: “Послухайте ви та візьміть до ушей, не вивищуйтеся, бо Господь це сказав!” (Єремії 13:15). Нажаль, дуже велика кількість людей через гордощі не хоче брати до вух Божих слів.
Та скільки причин небажання слухати Божі слова ми б не називали, неминуче прийдемо до основної причини, яка ховається у серці людини. “Так говорить Господь: Отак знищу Я Юдину гордість та гордість велику Єрусалиму, цього злого народа, що не хоче він слухатися Моїх слів, що ходить за впертістю серця свого!” (Єремії 13:9,10). Так було сказано приблизно 2700 років тому, але як актуально ці слова звучать сьогодні! Чому актуально? Тому що і сьогодні вражаюча більшість людей ходить стежками злих своїх сердець. Хто знає, чи не був би цей світ знову потоплено водою, якби Господь не пообіцяв більше такого не робити? (Буття 6:5; 9:10,11).
Що таке біблійне серце? Часто цим словом визначається внутрішня людина. Біблійне серце включає в себе розум (1 книга царів 3:9, в рос. 3 Цар. 3:9), почуття (Повторення Закону 28:47), совість (1 Івана 3:19-21; 1 Самуїлова 24:6, в рос. 1 Цар. 24:6), волю (Ездри 7:10; до євреїв 4:12). Через причину затовстілості людських сердець Христос говорив притчами (Матвія 13:16), щоб допомогти зрозуміти людям істину. Нажаль, серця тих людей, як і наших сучасників, включали що завгодно, окрім бажання знати Бога й служити Йому.
“Це не для мене”, “у мене немає часу”, “я цим не цікавлюсь”, “я все знаю” – найчастіші відмовки людей від пропозиції вивчати слово Боже. Насправді цими словами люди кажуть - “я не бажаю слухати Божі слова”. Бог завжди закликає людей творити правду й мир. Досить таки часто реакцію людей можна описати так, як зробив це Господь через пророка Захарію: “Та вони не хотіли слухати, і відвернули своє рамено від Мене, а вуха свої вчинили тяжкими, щоб не слухати, і серце своє зробили кременем, щоб не слухати Закону, та тих слів, що послав Господь Саваот Своїм Духом через давніх пророків. І був великий гнів від Господа Саваота” (Захарія 7:11,12). Люди відвернули свої серця від Бога. Це почалось з Еденського саду (Буття 3:6) і продовжується до наших часів (1 Івана 5:19).
В Біблії описано багато прикладів реакції людей на слова Божі, звернені до них. Усім їм можна дати різну оцінку, але розділити їх можна на дві групи: одні люди слухали, бо хотіли слухати, інші не слухали, бо не хотіли чути, що Бог промовляє. Чому маленький Самуїл сказав: “Говори, Господи, бо раб Твій слухає!” (1 книга Самуїлова 3:10)? Бо він бажав чути Божі слова. З цієї ж причини написано про людей, які хотіли бути поряд з Ісусом: “...тиснувся натовп до Нього, щоб почути слово Боже...” (Луки 5:1). Чому люди шукали Спасителя? Тому що бажали чути слово Боже. Але нажаль, є люди, які закривають свої серця, коли чують Божі слова, бо не мають бажання слухати їх. Саме з цієї причини вбивці Степана “...вуха собі затуляли, та й кинулися однодушно на нього!” (Дії 7:57). Вони так чинили, слідуючи прикладу своїх пращурів, про яких Степан сказав: “…не хотіли отці наші слухати…” (Дії 7:39). Чому про попередні покоління євреїв Неемія сказав: “Та вони й наші батьки були вперті, і робили твердою свою шию, і не слухали Твоїх заповідей. І відмовлялися вони слухати, і не пам'ятали чуд Твоїх, які Ти чинив був із ними, і стали твердошиї, і настановили собі голову, щоб вернутися до своєї неволі в непослуху…” (Неемії 9:16,17)? Тому що ті люди не хотіли слухати Божі слова.
А чи маємо бажання ми з вами слухати Господа? Чи ми з вами слідуємо прикладу Ездри, який “…приготовив своє серце до-сліджувати Господнього Закона, і виконувати його, і навчати в Ізраїлі устава та права” (Ездри 7:10). Чи вивчаємо ми закон від Бога, тобто чи слухаємо? Чи виконуємо ми закон від Бога, тобто чи слухаємось? Чи вчимо людей правді, тобто даємо можливість іншим людям слухати і слухатись? Нехай святі слова Божого слова завжди будуть перед очима нашого серця: “Тому то відкиньте всіляку нечисть та залишок злоби, і прийміть із лагідністю всіяне слово, що може спасти ваші душі. Будьте ж виконавцями слова, а не слухачами самими, що себе самих обманюють. Бо хто слухач слова, а не виконавець, той подібний людині, що риси обличчя свого розглядає у дзеркалі, бо розгляне себе та й відійде, і зараз забуде, яка вона є. А хто заглядає в закон досконалий, закон волі, і в нім пробуває, той не буде забудько слухач, але виконавець діла, і він буде блаженний у діянні своїм!” (Якова 1:21-25).
Дмитрий Галюк