Що таке християнство?
Дуже важливо знати відповідь на це запитання. Чому? По-перше, щоб уміти правильно пояснити тим, хто у світі, що таке справжнє християнство. На жаль, більшість людей визначає християнство як носіння хрестика на шиї та віру в існування Ісуса Христа. І проявляється таке модне тепер “християнство”, як правило, один раз на рік, коли потрібно йти до храму з кошиком.
По-друге, ми, як діти Божі, не просто повинні згадувати час від часу, що таке християнство, а постійно пам’ятати про це, щоб жити цим. Апостол Петро, маючи впевненість про те, що християни, яким він писав, знали правду, вважав за потрібне нагадувати їм деякі речі з метою допомогти їм “чинити міцним своє покликання та вибрання, бо, роблячи так, ви ніколи не спіткнетесь”. І в результаті цього “щедро відкриється вам вхід до вічного Царства Господа нашого й Спасителя Ісуса Христа” (2 Петра 1:10-12).
Звісно, у пошуках відповідей на запитання, яке нас цікавить, нам потрібно звернутись до Слова Того, Хто започаткував християнство, що визначається як “слідування за Христом”. Тому ми звернемось до Луки 9:23-26, де записані слова Ісуса, які стосуються нашого запитання: “А до всіх Він промовив: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме щоденно свого хреста, та й за Мною йде. Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто ради Мене згубить душу свою, той її збереже. Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але занапастить чи згубить себе? Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Своїй, і Отчій, і святих Анголів”. З цих слів ми пізнаємо, що саме включає в себе слідування за Христом. Найперше, це добра воля людини.
Християнство – це добра воля
Спаситель звертається до всіх людей з пропозицією, а не з наказом. Він запрошує: “Коли хто хоче…”. Тому ми можемо стверджувати, що християнство є доброю волею людини, відповіддю її чистого й доброго серця на заклик Ісуса. Через Своє Слово всемогутній Бог призводить до зміни людського серця. Тільки Він має таку силу змінювати людей, і цією силою Господь наділив Добру Новину (до римлян 1:16). Але разом з тим, чи прийме людина Христову науку, чи відкине її, залежить також від серця самої людини.
Бажання віддати себе повністю Господу – ось з чого починається християнство з боку людини, яка чує Євангелію. Хоч власно християнство з’явилося лише у першому сторіччі, один з його елементів – добра воля людини, існував завжди, як необхідна частина благочестя взагалі. Про таку добру волю, прагнення бути у єднанні з Богом, читаємо у книзі Псалмів. Не пошкодуйте часу, щоб прочитати у цій книзі вірші 42:2,3 (рос. 41:2,3); 63:2-4 (рос. 62:2-4); 84:2-6 (рос. 83:2-6); 143:6 (рос. 142:6). З повним правом ви можете помітити ці вірші у ваших Бібліях, як підбірку “Псалми про християнство”.
Християнство – це учнівство
Господь Ісус у Божому Слові називається Учителем (Матвія 23:8; Івана 13:3). Тому Христові послідовники є Його учнями (Луки 14:27; Дії 9:1; 11:26). Це означає, що слідування за Господом є учнівством. Його суть полягає в постійному удосконаленні (Луки 6:40) з метою наблизитись до того образу, що Христос показав нам, перебуваючи в тілі. Один з ревних учнів Сина Божого сказав про учнівство таким чином: “І живу вже не я, а Христос проживає в мені…” (до галатів 2:20; див. також до филип’ян 3:8-14).
Христові учні відрізняються від будь-яких інших в тому, що вони не лише вчаться, не лише набувають знань зі Слова Божого, але й живуть повністю згідно з цим Словом. Дорогі друзі, якщо в нашому житті істина має місце тільки тоді, коли ми відкриваємо Біблію, а не стає самим життям, то це означає, що ми є християнами лише тоді, коли відкриваємо Біблію. Пам’ятаймо, що сказав Ісус: “Тож промовив Ісус до юдеїв, що в Нього ввірували: Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете, і пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить!” (Івана 8:31,32).
Християнство – це жертва
Та людина, котра приймає заклик Христа, повинна зректися “самого себе” і взяти щоденного “свого хреста” (Луки 9:23). Ці слова говорять про необхідність жертвувати ради Ісуса. Про який хрест говорив Ісус, і що ці слова означали для тих, хто їх чув? Спробуйте уявити, що ви живете 20 століть тому. Як би ви тоді розуміли ці Ісусові слова? Напевне, ці Його слова змусили б вас уявити людину, що несе буквального дерев’яного хреста, щоб бути невдовзі страченою на ньому. Тому ми розуміємо, що християнство є жертвою самозречення ради Бога. Де пролягає межа для цієї зреченості? Її немає. Навіть смерть не є цією межею.
Ісус є Всемогутнім Вічним Богом-Творцем, але незважаючи на це Він “умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина” (до филип’ян 2:7). Заради нас Він залишив невимовну славу Небес. Заради нас Він зайняв наше місце покарання, безчестя та ганьби. Заради кожного з нас Він терпів жахливі муки, що аж ніяк не був зобов’язаний робити. Заради нас Він став жертвою. Тому Він має повне право сподіватися, що й ми принесемо себе у жертву Йому (Луки 14:33; 1 Петра 2:5; 2 до коринтян 5:14,15), щоб бути гідними вічної слави Небес.
“Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя, повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу, і не стосуйтесь до віку цього, але перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа, добро, приємність та досконалість” (до римлян 12:1,2). Жертвувати подібним чином необхідно кожен день нашого життя. Це підтверджує Ісус словами про необхідність нести хрест щоденно (Луки 9:23). Що ми можемо приносити на вівтар Господу щодня? Свої душі і тіла, свої сили і свій час.
Любі брати і сестри, просто зараз дайте, будь ласка, відповідь на запитання: “Чим особисто я жертвую для Бога?” Назвімо якісь конкретні речі. Якщо у нас є лише одна відповідь: “гроші під час поклоніння”, то це вже не жертва, а скоріше хабар або відкуп від необхідності служити Богу. У світі так відкупляються, наприклад, від служби в Збройних Силах.
Християнство – це особисті стосунки з Богом
Ісус звертався до всіх (Луки 9:23), але Його слова стосуються кожної конкретної людини. Це означає, що кожен, тим чи іншим чином має особисті стосунки з Богом. Питання полягає лише в тому, які ці стосунки? У Сеулі живе чоловік на ім’я Ван Чу Хін – які у вас з ним стосунки? У Вашингтоні живе Марі Розалія Сміт – які у вас з нею стосунки? У Москві живе Іванов Володимир Петрович – які у вас з ним стосунки? У Києві живе Шевченко Ольга Миколаївна – які у вас з нею стосунки?
Не важко здогадатися про те, якою буде відповідь на кожне з цих запитань – “жодних!”. Чому? Тому що вони не знають вас, а ви їх, вони нічого не зробили для вас, а ви для них. Тому кожен з нас не має особистих стосунків з вищеназваними людьми.
Але не так стосовно Бога! Господь знає кожну людину, і кожна людина повинна знати Його (Псалмів 27:8; Дії 17:26-28). Кожна доросла свідома людина щось зробила стосовно Бога (до римлян 3:23), а Господь щось зробив для кожної людини (Івана 3:16). Саме тому між Богом і кожною людиною повинні бути особисті стосунки. Але тільки у Христі такі стосунки є гармонійними.
Християнство є сферою особистих стосунків між Богом та людиною, тому що у Христі Господь прощає людині її особисті гріхи (Дії 2:38). Також саме через Христа людина особисто вступає в заповіт з Богом (Матвія 26:26-28). На доказ цього Господь дарує особисто кожній людині Святого Духа (Дії 5:32; до римлян 8:9), чинячи кожну дитину храмом Свого Духа (1 до коринтян 6:19,20). Нарешті, кожен з нас особисто буде відповідати за те, що чинив, перебуваючи в тілі (2 до коринтян 5:10).
Іноді доводиться чути, що хтось з братів чи сестер не приходить поклонятись Господу першого дня в тижні, тому що йому (їй) не подобається як брат проповідує, або як сестра співає, або ще якісь інші “як”. Така позиція є виявленням нерозуміння мети богослужіння. Ми збираємось на поклоніння не для проповідника чи пастиря, не для когось із людей, а для Бога. І це стосується не тільки зібрання. Все, що ми робимо у нашім житті, в першу чергу стосується Бога, тому що все, що ми робимо, має прославляти Його (1 до коринтян 6:20; 10:31). Господи, благослови нас усіх завжди і скрізь бачити Тебе поруч!
Християнство – це найважливіша справа життя
А якщо сказати точніше, то християнство – саме життя. Чому? Тому що слідування за Христом передбачає повну самовіддачу й повну посвяту себе Богу. І тільки християнство наповнює життя справжнім змістом, робить його повноцінним і несе спасіння. У житті кожного з нас є багато дуже важливих справ – на роботі, у сім’ї. Але жодна справа не може навіть близько зрівнятись із питанням спасіння. Якщо людина досягне успіху в усіх своїх справах, але душу свою занапастить, яка користь з того буде людині (Матвія 16:24-26)? Відповідь очевидна. Тому між християнством, з одного боку, та будь-якою іншою справою, з іншого боку, різниця така сама, як між виміром часу та вічністю.
Можна було б знайти ще не одну відповідь на запитання: “Що таке християнство?” Але й цих відповідей, які ми знайшли у словах Спасителя Христа (Луки 9:23-26), буде достатньо для розуміння цього питання. Нехай же Господь благословляє усіх нас на те, щоб ми, коли добровільно принесемо свої серця та душі до Його ніг, вже ніколи не вимагали повернути їх нам знову. Нехай кожен день земного життя нас сповнює готовність жертвувати ради Ймення Христового, як і Він жертвував заради нас, адже “учень не більший за вчителя” (Луки 6:40). Нехай же наші особисті стосунки з Богом у Христі ніколи не будуть зруйновані гріхом.
“Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм. Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!” (Матвiя 11:28-30).
Дмитрий Галюк