Унікальність Церкви

“Царство Небесне подібне ще до захованого в полі скарбу, що людина, знайшовши, ховає його, і з радости з того йде, та й усе, що має, продає та купує те поле. Подібне ще Царство Небесне до того купця, що пошукує перел добрих, а як знайде одну дорогоцінну перлину, то йде, і все продає, що має, і купує її” (Матвія 13:44-46). Такими словами наш Господь описав Свою Церкву, яку Він мав намір побудувати (Матвія 16:18,19). Цей намір було втілено в життя через 10 днів після вознесіння Ісуса (Дії 2:1-5,47; до колосян 1:13).

Але що робить Церкву дорогоцінним скарбом? В чому її особливість? Давайте довідаємось, у чому ж полягає унікальність Церкви Нового Заповіту. Одна з відповідей полягає в тому, що

Церква є сутністю Божих намірів

Багато віруючих у Христа впевнені, що вперше Ісус приходив на землю для того, щоб встановити земне царство, але коли Його задум не здійснився, Він встановив Церкву. Таке переконання є частиною вчення про 1000-літнє царство. Таким чином, згідно цього вчення, Церква є таким собі “тимчасовим замінником”, засобом “залатати дірку”. Це хибне вчення знецінює тіло Христове.

Якщо встановлення Церкви не входило в плани Ісуса, то апостол Павло про це нічого не знав, тому що він був упевнений у протилежному – побудування Церкви було в Божих планах ще до створення світу. Саме про це Павло писав до наших братів та сестер у Ефесі: “Мені, найменшому від усіх святих, дана була оця благодать, благовістити поганам недосліджене багатство Христове, та висвітлити, що то є зарядження таємниці, яка від віків захована в Бозі, Який створив усе, щоб тепер через Церкву була оголошена початкам та владам на небі найрізніша мудрість Божа, за відвічної постанови, яку Він учинив у Христі Ісусі, Господі нашім, в Якім маємо відвагу та доступ у надії через віру в Нього” (до ефесян 3:8-12). Як бачимо, таємниця, що “від віків захована в Бозі”, “відвічна постанова”, була відкрита апостолам та пророкам Святим Духом. І ця таємниця невіддільна від Церкви (вірш 10). З цієї причини ми не тільки можемо, але й повинні стверджувати – тільки в Церкві здійснюється повнота Божих намірів. Про Божі наміри ми можемо знати лише з Його святого Слова. А воно навчає, що Господь мав Церкву у задумі (до ефесян 3:8-12). Бог передрікав її як за старозаповітних часів через пророків (Даниїла 2:37-45; Ісаї 2:1-3; Йоіла 3:1-5 (рос. 2:28-32)), так і устами нашого Спасителя (Матвія 4:17; Марка 9:1; Матвія 16:18). Зрештою, Церква була встановлена (Дії 1:3-8; 2:1-4,47; до колосян 1:13).

Отже, Церква є унікальною, тому що тільки в ній є сама суть, серцевина Божих намірів і задумів. Цього не можна сказати про жодну з конфесій чи будь-яку іншу організацію, утворену людьми.

Але це не єдина підстава унікальності спільноти віруючих. Згідно з вищенаведеними словами апостола Павла (до ефесян 3:8-12), існування Церкви є свідченням про Божу премудрість.

Церква виявляє Божу мудрість

Про Божу могутність і силу, велич і славу говорить твориво Його рук (Псалмів 19:2, рос. 18:2; до римлян 1:18-20). Але тільки Церква у всій повноті, відкритій нам, виявляє Божу премудрість (Ефес. 3:10). Біблія каже, що Бог є премудрим (Рим. 11:33-35). Практичне втілення Його премудрості – вирішення проблеми гріха, засвідчене існуванням Церкви.

Люди створили багато різних організацій, діяльність яких має на меті зробити життя людини кращим, вберегти людину від різних небезпек цього земного життя. Деякі з них діють у всесвітньому масштабі, наприклад, Організація Об’єднаних Націй тощо. Але Господь створив Церкву, що є спільнотою віруючих, тілом Христовим, і саме в ній вирішується найголовніша проблема людини – встановлення гармонійних особистих стосунків між людиною й Богом тут на землі і в вічності.

Церква виявляє Божу мудрість, і ця істина підводить нас ще до однієї причини унікальності Церкви:

Церква є сферою дії Божої благодаті

Божа благодать – це не якась містична субстанція, що передається людям таємничими засобами через певні обряди та ритуали. Годі й намагатися коротко дати повне визначення Божої благодаті. Та ми повинні розуміти, що Божа благодать – це Його любов, прихильність, милість, ласка, милосердя, які Господь виявляє до людей. Виявленням Божої благодаті є благословення, які люди зазнають на собі. Бог дає людям блага як матеріальні, так і духовні. Перші є безумовними, тобто, Господь дарує їх людям без будь-яких умов (Матвія 5:45; Дії 13:17). Але духовні блага, такі як вибрання (до ефесян 1:4), усиновлення (до ефесян 1:5), власне благодать (до ефесян 1:6,8), викуплення та прощення гріхів (до ефесян 1:7), спадкоємство (до ефесян 1:11), запечатання Святим Духом (до ефесян 1:13) та всі інші, люди отримують лише виконавши певні умови, внаслідок чого вони додаються до Церкви (Дії 2:47), де, власне, і знаходяться всі духовні благословення (до ефесян 1:3,4; до колосян 1:18). Якщо всі духовні благословення знаходяться у Христовому тілі, то це означає, що поза межами цього тіла немає жодного духовного благословення, зокрема тих, що перелічені вище.

Якщо ви користуєтесь мобільним зв’язком, то, напевне, знаєте, що існує певна область покриття території, де такий зв’язок працює. У тих територіальних зонах, де немає спеціального обладнання для передачі сигналів, мобільний зв’язок не діє. Також, кожному зрозуміло, що дія закону держави обмежується територією цієї держави. У межах інших держав діють інші закони. Проводячи паралель, ми стверджуємо, що тільки Церква є сферою дії Божої благодаті, і тому вона є унікальною.

Оскільки отримання духовних благословень, які виявляють Божу благодать, також нерозривно пов’язані з приходом у цей світ Ісуса, Церква унікальна тим, що мета приходу Ісуса на землю втілена саме в Церкві.

Мета приходу Ісуса на землю втілена в Церкві

Неможливо не погодитись з тим, що апогеєм історії людства є відрізок часу від з’явлення Сина Божого у цьому світі через народження у Вифлеємі, до Його вознесіння на Небеса. Апостол Павло сказав так: “Безсумнівно, велика це таємниця благочестя: Хто в тілі з'явився, Той оправданий Духом, анголам показався, проповіданий був між народами, увірувано в Нього в світі, Він у славі вознісся!” (1-е до Тимофія 3:16).

Святе Письмо не залишає нас у незнанні стосовно мети, з якою предвічне Слово сталося тілом – Христос прийшов на Землю померти за гріхи всіх людей (Луки 19:10; Івана 3:16; 1-е до Тимофія 1:15; 1 Івана 2:2). Благодать Божа є спасаючою для кожної людини (Титу 2:11), але разом з тим, вона навчає людей зробити певні зміни у своєму житті та жити певним чином (Титу 2:12-14). Лише ті люди, які прийняли Божий дарунок спасіння, стали частиною тіла Христового, Його Церкви.

Господь не спасає увесь світ, а лише Церкву. Він прийшов спасти увесь світ і Його жертва має для цього силу, але Ісус є Спаситель тіла (до ефесян 5:23). Христос віддав Себе на хрест за гріхи всіх людей, але відгук це знайшло лише в Церкві (до ефесян 5:25). Він заплатив невимовно велику ціну за спасіння усіх, але набув Своєю кров’ю саме Церкву.

Отже, Церква є унікальною тому, що мета приходу в цей світ Ісуса реалізована у Церкві. Ще одна річ дає підставу стверджувати що Церква Ісуса є унікальною. Вона полягає в тому, що:

Бог приймає служіння тільки в Церкві

“Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!” (Матвія 4:10). Розглядаючи ці слова Первосвященика християн у світлі всього вчення Біблії ми розуміємо, що служити Господу й поклонятись Йому, це не просто дозвіл з боку Бога, але й обов’язок з боку людини. Більше того, служіння Богові є привілеєм і благословенням, це вияв Божої милості до нас (2 до коринтян 3; 4:1).

Та не від усіх людей Бог приймає служіння, але тільки від Своєї Церкви й лише у Своїй Церкві. Намагатися догодити Богові служінням поза тілом Христовим – це намагатися заробити собі спасіння власними ділами (до ефесян 2:4-9; до Тита 3:4-7). Як свого часу Бог визначив місце, де мало перебувати Ймення Ієгови (1-а царів 8:29, рос. 3 Царств 8:29), – храм у Єрусалимі, так тепер спільнота вибраних до спасіння, тобто Церква, є таким храмом (до ефесян 2:18-22). Святий Дух через апостола Павла стверджував, що Богові “слава в Церкві та в Христі Ісусі на всі покоління на вічні віки. Амінь” (до ефесян 3:21).

Отже, унікальність Церкви Нового Заповіту полягає в тому, що тільки в ній Бог приймає служіння й поклоніння.

Висновок

У світі є багато різних церков. Але Біблія навчає, що існує лише одне правдиве тіло (до ефесян 4:4). Саме це тіло, Церква Нового Заповіту, має бути у житті вірних Богу найдорогоціннішим скарбом. Вона унікальна, тому що саме в ній здійснюється повнота Божих намірів. Тільки про Церкву Біблія навчає, що вона була задумана, провіщена наперед та встановлена. Також, саме Церква, а не якась людська організація, навіть релігійна, є втіленням Божої мудрості та областю дії Божої благодаті. Тільки в Церкві реалізована мета приходу на землю Ісуса Христа, і лише в Церкві Творець неба й землі приймає служіння Йому.

Усе перелічене вище стосується як Церкви в цілому, так і кожного її члена окремо. Це означає, що кожен з нас, дорогі брати й сестри, є унікальною, особливою людиною перед Богом! Тому давайте з вдячності за Божу милість пронесемо крізь усе життя ту радість і бажання служити Господу, які зародились у наших серцях, коли ми тільки-но знайшли дорогоцінну перлину – Церкву Божу.

Дмитрий Галюк