Правда про Суд Божий

“Навіщо ви лякаєте людей?” Таке запитання можна почути від тих, хто вважає, що вчення Біблії про Суд Божий використовують для залякування людей та контролю над ними.

Нажаль, досить часто деякі люди дійсно використовують сферу релігії для служіння власному череву (до римлян 6:18; до филип’ян 3:18,19), вважаючи, “ніби благочестя то зиск” (1 до Тимофія 6:5).

Але цей прикрий факт не повинен заважати усім нам знати правду з Біблії, яка є Божим Словом. Чи дійсно Святе Письмо містить вчення про Божий Суд? Так, і в цій статті ми хочемо звернути вашу увагу на три дуже важливі речі стосовно Божого Суду.

Божий Суд неминучий

У нашому з вами житті є багато речей, яких ми намагаємось уникнути. Разом з цим, ми прекрасно розуміємо, що є речі, уникнути яких ми не зможемо ні за яких обставин. Наприклад, кожна людина має вмерти. Це ж саме стосується і Суду. Біблія стверджує: “людям призначено вмерти один раз, потім же суд” (до євреїв 9:27).

“Молодильні яблучка”, “еліксир молодості”, “жива вода”, “реінкарнація” (переселення душі після смерті) – це тільки невеличкий перелік тих казок, які яскраво висвітлюють бажання людини жити вічно. Та Боже Слово дуже ясно говорить, що всім людям “призначено вмерти”. “Дні літ наших у них сімдесят літ, а при силах вісімдесят літ, і гордощі їхні страждання й марнота, бо все швидко минає, і ми відлітаємо...”. Неможливо не погодитись із цими словами, які були записані багато сотень літ тому Мойсеєм (Пс. 90:10; рос. 89:10).

Та згідно Біблії, смерть – це не кінець всього. Христос повернеться, але Він має “не в справі гріха другий раз з'явитися” (до євреїв 9:27). Якщо вперше Ісус приходив на цю землю як Спаситель, то вдруге Він прийде як Суддя. У той час мертві воскреснуть, а живі люди переміняться (1 до коринтян 15:52), “і повиходять ті, що чинили добро, на воскресення життя, а котрі зло чинили, на воскресення Суду” (Івана 5:29).

Мірка Суду – наші справи

Кожна людина обов’язково буде на Суді Божому, “бо мусимо всі ми з'явитися перед судовим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що в тілі робив він, чи добре, чи лихе” (2 до коринтян 5:10). І згідно з цими словами, мірилом оцінки життя кожної людини будуть її власні діла. Після того як людина померла, марно молитись за її спасіння, адже Бог звертатиме увагу на те, що кожен “в тілі робив”, тобто за свого власного життя. Таким чином, кожен відповідатиме лише за себе.

Ісус, закликаючи людей стати Його послідовниками і взяти Його хреста, назвав наступну причину: “Бо прийде Син Людський у славі Свого Отця з Анголами Своїми, і тоді віддасть кожному згідно з ділами його” (Матвія 16:27).

Дуже часто люди вважають себе добрими через те, що не чинять “великих” гріхів – не вбивають, не крадуть тощо. Але для того, щоб знати справжню свою оцінку, потрібно подивитись на себе Божими очима, що можливо зробити тільки через вчення Слова Божого. Апостол Павло писав: “Та через жорстокість свою й нерозкаяність серця збираєш собі гнів на день гніву та об'явлення справедливого суду Бога, що кожному віддасть за його вчинками: тим, хто витривалістю в добрім ділі шукає слави, і чести, і нетління, життя вічне, а сварливим та тим, хто противиться правді, але кориться неправді, лютість та гнів” (до римлян 2:5-8).

Мабуть, мало хто з людей скажуть про себе, що вони противляться правді, та багато хто будуть стверджувати, що вони за правду. Але згідно з словами апостола Павла, противитись правді означає не коритись їй. Якщо людина не кориться правді (правда – це Слово Боже, Івана 17:17), тобто не знає її та не живе згідно неї, то таким чином вона знаходиться в позиції супротивній правді.

Отже, добрі діла – це не просто якісь окремі справи, а ціле життя, присвячене Богу, яке провадиться в гармонії зі Словом Божим. І хоча людина не може врятуватись ділами, тому що вони є обов’язком, а не заслугою (до ефесян 2:8-10), діла є вираженням та підтвердженням щирої віри, угодної Богу.

Ісус сказав: “Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю: те слово, що Я говорив, останнього дня воно буде судити його!” (Iвана 12:48). Не приймати Ісуса означає не жити згідно з Його вченням – Новим Заповітом. Приймати слова Христа Спасителя означає не просто погоджуватись із ними, а знати їх та жити згідно з ними. На останньому Суді життя кожної людини буде порівнюватись з вченням Христа, і таким чином, слово, що говорив Ісус, буде судити нас усіх.

Результат Суду – лише дві дороги

В результаті останнього Суду всі люди будуть поділені на дві групи. “Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй, і всі Анголи з Ним, тоді Він засяде на престолі слави Своєї. І перед Ним усі народи зберуться, і Він відділить одного від одного їх, як відділяє вівчар овець від козлів. І поставить Він вівці праворуч Себе, а козлята ліворуч” (Матвія 25:31-33). Їхня доля у вічності відрізнятиметься. Одній групі людей Ісус скаже: “Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу” (Матвія 25:34). Інша група людей почує від Христа наступне: “Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований” (Матвія 25:41). І в результаті “ці підуть на вічную муку, а праведники на вічне життя” (Матвія 25:46).

Таким чином, усіх людей об’єднує вічність у тому сенсі, що кожна людина має вічну душу, яка не перестане існувати ніколи, а пробуватиме вічно. Роз’єднує людей лише місце, у якому вони будуть знаходитись: одні в місці вічного покарання, назавжди відділені від Бога, а інші у місці вічної втіхи, разом з Господом.

Дуже шкода, що вже в цьому житті більшість людей вибирає дорогу на погибель. Сам Ісус сказав: “Увіходьте тісними ворітьми, бо просторі ворота й широка дорога, що веде до погибелі, і нею багато-хто ходять. Бо тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що знаходять її!” (Матвія 7:13,14). Яку дорогу оберете особисто ви?

Вчення Біблії про Суд Божий можна прийняти, а можна відкинути. Проте це ніяк не змінить біблійної правди: (1) кожен з нас обов’язково буде на Суді Божому; (2) кожен з нас відповідатиме лише за себе, і ми будемо оцінюватись згідно наших справ; (3) існує лише дві можливості: бути засудженим на вічне покарання, або бути виправданими до вічного життя з Богом.

Знання про Божий Суд потрібні для того, щоб мати змогу підготуватись до нього, а не для залякування. Прийміть Божу любов, покоріться Його Слову, і тоді ви матимете “відвагу на день судний” (1 Iвана 4:17), а не “страшливе якесь сподівання суду та гнів палючий” (до євреїв 10:27).

Дмитрий Галюк