«…я
поставлений на оборону Євангелії»
(Фил. 1:16)
απολογία
– грецьке слово, яке має значення
«захист, оборона». У формі дієслова воно
означає «захищати, обороняти, виступати
на захист або оборону».
Оскільки
Євангелія зазнає нападів, змін,
перекручувань тощо, вона має потребу у
захисті. Апостол Павло вбачав свою місію
у проповіді Євангелії (Рим. 1:15,16; Дії
20:20,27), а також й у її захисті (Фил. 1:16).
Через Юду Святий Дух благає нас «боротись
за віру, раз дану святим»
(вірш 3). Тому ми, християни, повинні
стояти в однім дусі, «борючись
однодушно за віру євангельську» (Фил.
1:27). Є лише одна дорога до набуття такої
здібності – тверда віра, збудована на
Божому Слові (1 Пет. 5:8,9; Рим. 10:17).
На
жаль, сьогодення квітне наявністю
різного роду фальшивого вчення. Одне з
них стосується Божества Ісуса Христа.
На відміну від святого Слова Божого,
деякі люди навчають, що Ісус насправді
не є всемогутнім вічним Богом. Але
існують принаймні 7 причин, чому ми
повинні вірити в Божество Ісуса Христа.
1.
Син
Божий є Бог, тому що Біблія Його так
називає.
Уважно
прочитайте Івана 1:1,14; 20:28; 1 Івана 5:20;
Рим. 9:5; Кол. 2:9; Євр. 1:8-10; Дії 20:28; Іс. 9:6.
2.
Син Божий є Бог, тому що Біблія навчає,
що Христос вічний:
Мих. 5:2; Іс. 9:6; Ів. 8:58; 17:5. Порівняйте
Об’явл. 1:8,9,17 з Іс. 41:4; 44:6; 48:12. Вічним є
лише один правдивий Бог. Оскільки Ісус
вічний, то Він є Бог.
3.
Син
Божий є Бог,
тому що Біблія називає Його Творцем:
Івана
1:1-3; Кол. 1:16; Євр. 1:10. Творцем всього є
лише один правдивий Бог. Оскільки Ісус
є Творцем всього, то Він є Бог.
4.
Син
Божий є Бог, тому що Біблія навчає, що
Він прощав гріхи
(Марка 2:5-12). Прощати гріхи може лише один
правдивий Бог. Оскільки Ісус прощав
гріхи і при цьому Він не згрішив жодного
разу, то Він є Бог.
5.
Син
Божий є Бог, тому що Біблія навчає, що
Ісус приймав поклоніння та прославлення,
яких гідний тільки Бог.
Слід зауважити, що людина повинна
поклонятися тільки Богу (Мат. 4:10; Вих.
20:1-6). Поклоніння людей і віддання ними
почестей і слави будь кому, окрім Бога,
є неприйнятним: Дії 10:25; Об’явл. 14:7;
19:10. Ісус приймав поклоніння, але при
цьому Він ні разу не згрішив: Матв. 2:11
(у даному випадку цей уривок приводиться
як такий, що показує дії людей, керованих
Отцем; і ці дії включали поклоніння);
14:33; 28:9,17; Луки 24:52; Івана 9:38,39; Євр. 1:6;
Об’явл. 5:3. Знайючи текст Нового Заповіту,
не можливо не погодитися з тим, що
Христове вчення каже – Ісус достоїн
хвали, честі і слави, і тому Він приймав
їх як при житті в тілі (наприклад, при
в’їзді в Єрусалим перед Своєю смертю),
так приймає і на Небесах (книга Об’явлення).
6.
Син
Божий є Бог, тому що сказане про Єгову
(дії,
атрибути, якості)
повністю відноситься до Ісуса і
виконується в Ньому,
а це говорить про ідентичність Божественної
природи Отця і Сина. Порівняйте Іс. 40:3
з Матв. 3:1-3; Іс. 45:23 з Рим. 14:10,11 і Фил.
2:10,11; Івана 12:37-41 з Іс. 6:8-10; Іс. 35:4,6 з Матв.
11:5; Зах. 12:10 (особливо укр.текст, де Єгова
каже: “будуть
дивитися на Мене”)
з Ів. 19:37; Єр. 17:10 з Об’явл. 2:23; Євр. 1:10 з
Пс. 102:26-28 (в рос. Пс. 101:26-28). Оскільки про
Ісуса говориться як про Єгову, ми доходимо
висновку, що Єгова є Божество, Бог, Який
проявив Себе у Трьох особистостях.
7.
Син
Божий є Бог, тому що Біблія навчає про
єдину сутність, єдину природу Бога Отця
та Ісуса Христа:
Євр. 1:3; Фил. 2:6; Кол. 2:9; Івана 8:58; 10:30.
Дмитрий Галюк