1. Тим подобає нам більше вважати на те, що чували, щоб инодї не відпасти.
2. Бо коли промовлене ангелам слово було певне, і всякий переступ і непослух прийняв праведну відплату,
3. то як нам утекти, що недбали про таке велике спасеннє? котре, почавши проповідувати ся через Господа, від тих що чули, нам стверджене,
4. як сьвідкував Бог ознаками і чудесами, і всякими силами, і роздаваннєм Духа сьвятого, по своїй волї.
5. Не ангелам бо покорив вселенну грядущу, про котру глаголемо;
6. засьвідкував же хтось десь, глаголючи: Що таке чоловік, що памятаєш його, або син чоловічий, що одвідуєш його ?
7. Умалив єси його малим чим од ангелів; славою і честю вінчав єси його, і поставив єси його над ділами рук Твоїх;
8. все покорив еси під ноги його. А впокоривши йому все, нїчого не зоставив невпокореним йому. Тепер же ще не бачимо, щоб усе було йому впокорене,
9. а бачимо Ісуса, малим чим умаленого від ангелів, за муку смерти увінчаного славою й честю, щоб благодаттю Божою за всіх пожив смерти.
10. Подобало бо Тому, про кого все і ким усе, що привів многих синів у славу, починателя спасення їх страданнями звершити.
11. Бо й хто осьвячуе і хто осьвячуеть ся, від Одного всї; з сієї то причини не соромить ся братами звати їх,
12. глаголючи: Звїщу імя Твоє браттю моєму, посеред церкви сьшвати му хвалу Тобі.
13. І знов: Надїяти мусь на Него. І знов: Ось я і дїти, що дав мені Бог.
14. Коли ж дїти стали ся спільниками тїла і кровя, і Він тав само спільником їх, щоб смертю знищити того, що має державу смерти, се єсть диявола,
15. і визволити тих, що з страху смерти через усе життв підневолені були рабству.
16. Справді бо не ангелів приймав, а насінне Авраамове приймав.
17. Звідсіля мусів у всьому подобитись братам, щоб бути милосердним і вірним архиереєм у Божому, щоб очистити гріхи людові.
18. У чому бо сам пострадав, спокушуваний бувши, може і тим, що спокущують ся, помогти.