1. Після ж сього настановив Господь і других сїмдесять, та й післав їх по двоє перед лицем своїм у кожний город і місце, куди мав сам ійти.
2. Рече ж до них: Жниво велике, робітника ж мало: просїть же Господа жнива, щоб випровадив робітників на жниво своє.
3. Ійдїть; ось я посилаю вас, як ягнят між вовки.
4. Не носіть калитки, нї торбини, ні обувя, і нїкого в дорозі не витайте.
5. У котру ж господу ввійдете, перше кажіть: Впокій домові сьому;
6. і коли там буде син упокою, спочине на йому впокій ваш; коли ж нї, до вас вернеть ся.
7. У тім же дому зоставайтесь, ївши й пивши, що в в них: достоєн бо робітник нагороди своєї. Не ходїть од хати до хати.
8. І в которий город увійдете, й приймуть вас, їжте що поставлять перед, вами,
9. і сцїляйте в ньому недужих, і кажіть ім: Наближилось до вас царство Боже.
10. У которий же город прийдете й не приймуть вас, вийшовши на улицї його, скажіть:
11. І порох, що поприлипав до нас із города вашого, обтрушуємо вам; тільки ж се знайте, що наближилось до вас царство Боже.
12. Глаголю ж вам, що Содомлянам дня того одраднїщ буде, ніж городові тому.
13. Горе тобі, Хоразине! горе тобі, Витсаїдо! бо коли б у Тирі та Сидонї стались чудеса, що стали ся в вас, давно б, у веретищі та в попелї сидячи, покаялись.
14. Тільки ж Тирові й Сидонові одраднїщ буде на судї, ніж вам.
15. І ти, Капернауме, що аж до неба підняв ся, аж у пекло провалиш ся.
16. Хто слухав вас, мене слухав; а хто гордує вами, мною гордує; хто ж мною гордує, гордує Пославшим мене.
17. І вернулись сїмдесять назад з радощами, кажучи: Господи, й біси корять ся нам в імя Твоє.
18. Рече ж їм: Видїв я сатану, як блискавку з неба падаючого.
19. Ось даю вам силу наступати на гадюки й на скорпиони, й на всю силу ворожу, й ніщо вам не шкодити ме.
20. Тільки ж бо сим не втішайтесь, що духи вам корять ся; втішайте ся ж більш, що імена ваші написані на небесах.
21. Того часу зрадїв духом Ісус, і рече; Дякую Тобі, Отче, Господи неба й землї, що втаїв се від премудрих і розумних, а відкрив недоліткам. Так, Отче: бо так воно вподобалось, перед Тобою.
22. Усе передане мені від Отця; і нїхто не знав, хто Син, тільки Отець, і хто Отець, тільки Син та кому схоче Син одкрити.
23. І, обернувшись до учеників на самоті, рече: Блаженні очі, котрі бачять, що ви бачите:
24. глаголю бо вам: Що многі пророки й царі хотіли бачити, що ви бачите, та й не бачили, й чути, що ви чуєте, та й не чули.
25. І ось, законник один устав, спокушуючи Його й кажучи: Учителю, що робивши, життє вічне насліджу?
26. Він же рече до него: В законі що написано? як читаєш?
27. Він же, озвавшись, каже: Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всією думкою твоєю, та ближнього твого, як себе самого.
28. Рече ж йому: Право відказав єси. Се чини, то й жити меш.
29. Він же, хотївши справдити себе, каже до Ісуса: Хто ж мій ближній?
30. Підхопивши ж Ісус, рече: Чоловік один йшов з Єрусалиму в Єрихон, і попав ся розбійникам, котрі, обдерши його й рани завдавши, дійшли, зоставивши півмертвого.
31. Случаєм ійшов якийсь священик дорогою цією, і, побачивши його, пройшов мимо.
32. Так само ж і левит, лучившись на те місце, приступивши й подивившись, пройшов мимо.
33. Самарянин же один, ідучи дорогою, прийшов до него й, побачивши його, милосердував ся,
34. і, приступивши, обвязав рани його, ллючи оливу та вино, й, посадивши його на свою скотину, привів його в гостинницю, і пильнував його;
35. а назавтра, одходячи, вийняв два денариї, дав гостинникові, та й каже йому: Доглядай його, і що над се видаси, я, вернувшись, оддам тобі.
36. Хто ж оце з тих трох здаєть ся тобі ближнїм тому, що попавсь між розбійники?
37. Він же каже: Хто зробив милость йому. Рече тоді йому Ісус: Їди й ти чини так.
38. Стало ся ж, як ійшли вони, увійшов Він у в одно село, жінка ж одна, на ймя Марта, прийняла Його в господу свою.
39. А була в неї сестра, звана Мария, котра, сівши в ногах у Ісуса, слухала слово Його.
40. Марта ж зайнялась великою послугою; ставши ж каже: Господи, чи байдуже Тобі, що сестра моя одну мене зоставила послугувати? Скажи ж їй, щоб менї помагала.
41. Озвавши ся ж рече їй Ісус: Марто, Марто, журиш ся та побиваєш ся про многе,
42. одного ж треба. Мария добру частину вибрала, що не відніметь ся від неї.