1. Павло, апостол Ісуса Христа, за велінням Бога, нашого Спасителя, та Ісуса Христа — нашої надії,
2. до Тимофія, справжнього сина у вірі: благодать, милість і мир від Бога, [нашого] Отця і нашого Господа Ісуса Христа!
3. Коли я йшов до Македонії, то просив тебе залишитися в Ефесі, щоби декому ти заборонив навчати чогось іншого,
4. не зважати на байки та на безкінечні родоводи, які викликають більше суперечок, ніж Божого утвердження у вірі.
5. Метою ж повеління є любов від чистого серця, від доброго сумління та нелицемірної віри.
6. Деякі, відступивши від цього, вдалися до пустих балачок,
7. бажаючи бути вчителями Закону і не розуміючи ні того, що говорять, ні того, на чому наполягають.
8. Знаємо, що Закон добрий, коли хто його законно застосовує;
9. знаємо й те, що Закон не даний для праведного, але для беззаконних і нестриманих, безбожних і грішників, несправедливих і нечестивих, для тих, хто зневажає батька й матір, для вбивць,
10. розпусників, мужоложників, викрадачів людей, неправдомовців, клятвопорушників і для всього іншого, що противиться здоровому вченню,
11. за Євангелієм слави блаженного Бога, яка мені була довірена.
12. Дякую Тому, Хто зміцнює мене, — Ісусові Христові, Господу нашому, оскільки, настановивши на служіння, Він відніс мене до числа вірних, —
13. мене, який колись зневажав, переслідував і нападав на Господа! Але я був помилуваний, бо це я робив через незнання, у невірстві.
14. Тож благодать нашого Господа надмірно збільшилася в мені — з вірою та любов’ю, що в Ісусі Христі.
15. Вірним є слово і гідне повного прийняття, що Ісус Христос прийшов у світ, аби спасти грішників, серед яких я — перший.
16. Але я тому був помилуваний, щоб у мені першому Ісус Христос показав усе довготерпіння, як приклад для тих, хто має повірити в Нього для вічного життя.
17. А Цареві віків — нетлінному, невидимому, єдиному, [премудрому] Богові — честь і слава навіки-віків, амінь!
18. Це веління передаю тобі, сину Тимофію, згідно з пророцтвами, які раніше були дані про тебе, аби ти, згідно з ними, боровся доброю боротьбою,
19. маючи віру та добру совість, яку декотрі відкинули і відпали від віри.
20. Серед них — Гіменей та Олександр, котрих я передав сатані, щоб навчилися не хулити Бога.