Коли
тебе критикують
Жінка
готувала сніданок - смажила яєчню для
свого чоловіка. Раптово він з'явився
на кухні. «Обережно...», сказав він,
«ОБЕРЕЖНО, я сказав! Олії додай! Ні! Ти
занадто багато яєць поклала. ЗАНАДТО
БАГАТО! Перевертай їх! ДАВАЙ, ПЕРЕВЕРТАЙ
ЇХ! Треба більше олії. Почекай, а ДЕ ми
візьмемо ЩЕ ОЛІЇ? Вони ж прилипнуть!
Охайніше. Охайніше! Я сказав, ОХАЙНІШЕ!
Ти ніколи не слухаєш мене, коли готуєш!
Ніколи! Перевертай їх! Скоріше! Ти що,
З ГЛУЗДУ З'ЇХАЛА? РОЗУМ взагалі загубила?
Не забудь їх посолити. Ти ж завжди
забуваєш їх посолити. Ось сіль. ПОСОЛИ!
ПОСОЛИ!» Дружина вперлась в нього
поглядом: «Ти що думаєш, я не знаю, як
посмажити пару яєць?». Чоловік дуже
спокійно відповів: «Я просто хотів
показати тобі, що відчуваю я, коли керую
автомобілем, а ти сидиш поруч зі мною».
Критика.
Ми всі через це проходимо. Іноді вона
виправдана, іноді ні. Але нікому з нас
вона не подобається. Нікому не подобається,
коли йому вказують на те, що він зробив
щось не так.
Один
чоловік якось написав: «Оскільки критика
неминуча, ми повинні підніматись вище
неї, для того щоб відчувати себе в нормі.
Людина, яка дуже чутлива до думки інших
– це просто знахідка для розповсюджувача
пліток. Хтось стає схожим на кошеня, що
муркотить, коли його хвалять. Але коли
їх критикують, вони починають ображатися,
розчаровуватися й опускати руки. Вкрай
необхідно, щоб кожен зміг відкрити для
себе принципи ставлення щодо ворожих
думок інших людей, і користуватися цими
принципами вміло та регулярно». Дозвольте
мені запропонувати декілька порад щодо
того, як вам поводитись, коли вас
критикують.
1)
Очікуйте, що інші будуть вас критикувати.
Зрозумійте, що чим більше ви активні,
тим більше вас будуть критикувати.
Дружина одного високопоставленого
британського чиновника поділилась
тим, що в їхній вітальні висить напис:
«Для того, щоб уникнути критики: нічого
не говори, нічого не роби, будь нічим».
Кого ж критикують? Того, хто, засукавши
рукава, займається справою.
2)
Критика
може бути корисною. Навчись з неї.
Визнай, що іноді критикують заслужено.
В ній є частка істини, навіть якщо ця
критика виражена неприємними словами
і коли наші помилки прибільшені. Тому,
коли ми стикаємось з критикою, нам
необхідно поставити собі три запитання.
Це правда? Якщо це так, як я можу здолати
наслідки цієї події? Якщо ні, то як я
можу виключити подібну критику в
майбутньому?
«Ухо,
що навчання життя вислуховує, буде
перебувати між мудрими. Хто напучування
не приймає, той не дбає про душу свою,
а хто слухається остороги, здобуде той
розум»
(Прип. 15:31,32).
3) Після
того,
як
ми отримали хоча б якусь користь від
критики, нам потрібно забути її. Час
від часу люди будуть вас критикувати,
і найкращим фіналом для вас буде
продовження вашого служіння Богу.
Потрібно просто прийняти, що з
несправедливим критиканством нічого
неможливо зробити. В багатьох випадках
буває так: чим більше ви намагаєтесь
відповідати на критику, тим вона
сильнішає. Павло
сказав: «А
для мене то найменше, щоб судили мене
ви чи суд людський, бо я й сам не суджу
себе. Я бо проти себе нічого не знаю,
але цим не виправдуюсь; Той же, Хто
судить мене, то Господь.»
(1 Кор. 4:3-4). Коли нас критикують нехай
Бог допомагає нам бути достатньо чесними
й смиренними, щоб подивитись собі в
серце й змінити необхідне, а також
достатньо милостивими, щоб не помічати
несправедливої критики.
Алан
Сміт
- - - - -
Поклоніння
Богу на твоєму робочому місці
В п'ятому
розділі євангелії від Луки можна знайти
слова Ісуса, звернені до стомлених
працівників. Петро, Андрій, Яків й Іван
заробляли собі на життя виловом та
продажем риби. Як і
інші рибалки, вони займались цією роботою
в нічний час, коли прохолода води сприяла
лову. Тому, як і багатьом іншим рибалкам,
їм було знайоме почуття нічної відсутності
риби.
Під час
проповіді Ісуса вони займались чищенням
своїх сіток. По мірі збільшення кількості
народу у Христа виникає ідея. Він помітив
два човна на березі. Рибалки щойно вийшли
з них, щоб зайнятися чисткою сіток. Він
ввійшов в човен Петра й попрохав його
відпливти трішки від берега. Знаходячись
в човні, Ісус навчав народ (Лук. 5:2-3).
Ісус просто скористався
човном Петра. Він не звертався з проханням
до Петра за цим. Він не заповнював
спеціальних паперів чи просив дозволу,
Він просто увійшов в човен й почав учити.
Ви ж знаєте, Він це може. Усі човни
належать Ісусу. Твій човен – це те місце,
де ти проводиш свій день, заробляючи на
життя, і по великому рахунку, проводиш
своє життя.
Таксі, яке
ти водиш; конюшня, яку ти чистиш;
стоматологічний кабінет, яким ти керуєш;
сім'я, яку ти годуєш й оберігаєш – це
твій човен.
Христос
плескає нас по плечу и нагадує:
«Ти водиш мою вантажівку»
«Ти головуєш в моїй залі
суду».
«Твоя робота знаходиться
на моїй стороні».
«Ти працюєш в моєму крилі
лікарняного приміщення».
Для всіх нас, Ісус каже:
«Твоя робота – моя робота».
Наші дні по середам також
важливі для Нього, як і недільні. Він
змішує просте зі священним. В однієї
домогосподарки над раковиною на кухні
висів напис: «Щоденне священнодійство
відбувається тут». Високий начальник
повісив декоративну тарілку з написом:
«Мій робочий стіл – мій алтар». Обидва
ці приклади вірні. З Богом наша робота
важлива настільки ж, наскільки важливе
наше поклоніння. Дійсно, ми можемо
поклонятись Богу на нашому робочому
місці. Петро, господар човна, пізніше
написав: «Але ви
вибраний рід, священство царське, народ
святий, люд власности Божої, щоб звіщали
чесноти Того, Хто покликав вас із темряви
до дивного світла Свого»
(1 Пет. 2:9). Священик представляє Бога, й
ти, мій друже, представляєш Бога.
Тому, «все,
що тільки робите словом чи ділом, усе
робіть у Ім'я Господа Ісуса»
(Кол. 3:17). Ти заходиш не в робочий кабінет,
ти входиш у святилище. Ти не в школу
йдеш, ти йдеш в храм. Ти можеш не одягати
особливий одяг духовного служителя,
але ти міг би. Твій човен – це місце для
проповіді Божої.
Макс Лукадо
- - - - -
Поетичний куток
- ********
Я, как заблудшая овца,
По горам и пустыням шла.
Сильно пить хотелось
мне,
Но не было воды нигде. -
Но вот,
дорогу указал,
Воды живой Он пить мне
дал,
И раны все мне Он омыл,
Бальзамом душу исцелил. -
Теперь уж
больше не боюсь:
-
Ведет
меня мой Пастырь -
-
Иисус!
Т.
Мороз,
г. Краматорск
|
МОЛИТВА
В минуту жизни
трудную
Теснится ль в сердце
грусть,
Одну молитву чудную
Твержу я наизусть.
Есть сила благодатная
В звучаньи слов живых,
И дышит непонятная,
Святая прелесть в них.
С души как бремя скатится,
Сомненье далеко –
И верится, и плачется,
И так легко, легко...
М.
Лермонтов,
1839 г.
|
- - - - -
Влучне слово
-
«Там,
де ти є,
роби
те, що можеш,
- використовуючи
те, що маєш»
- - - - -
Церква Христова
м. Чернівці