Фармацевт

Один фармацевт обладал завидной репутацией среди своих коллег. Хороший семьянин и удачливый предприниматель, он смог заработать миллионы своим трудом. Однако, движимый жаждой наживы, он начал разбавлять лекарства и был уличен в мошенничестве. Многие пациенты недоуменно спрашивали: “Как такое могло произойти?”.

Подобные вопросы можно было бы задать и в отношении царя Давида. Муж по сердцу Божьему, он воспользовался своим положением, чтобы завладеть чужой женой (2 Цар. 11). А затем подстроил гибель ее законного мужа, Урии, ведшего царевы войны вдали от родного дома.

Глядя на падения известных людей, мы порой чувствуем своеобразное облегчение от того, что мы оказались лучше их. Однако это лишь служит доказательством того, как мало мы себя знаем. Господь включил в библейское повествование рассказ о падении Давида не для того, чтобы мы думали, что мы лучше согрешившего царя, а для того, чтобы предупредить нас о грозящей опасности. Падения других должны побудить нас внимательнее относиться к себе, больше сознавать свою нужду в Божьей благодати. Только зная свои слабости, мы можем больше укрепиться Божьей силой.

Библия – зеркало, отражающее Божий взгляд на нас.

Подарувати надію

Молодий та повний ентузіазму письменник, потребував промінчика надії. Уже не одна людина казала йому, щоб він облишив займатися цією справою. „Опублікувати твої праці – неможливо”, сказав йому один із спеціалістів у цій області, „якщо ти не загальновідома знаменитість, то видавці навіть розмовляти з тобою не будуть”. Інший попередив його: „Написання книги займає дуже багато часу. Ти не захочеш, щоб усі твої думки були опубліковані”.

В результаті, він послухався їх. І погодився з ними, що написання книг – це порожнє та марне, після чого перевів свою увагу на інший вид діяльності. Але якимось чудом, ручка та зошит не залишали його в спокої. Йому більше хотілося писати, ніж читати. Тому він продовжував писати. Скільки ночей він провів на своєму дивані у кутку кімнати, в спробах найкращим чином переставити усі дієслова й іменники? І скільки годин його дружина просиділа з ним? Він займався письмом. Вона вишивала хрестиком. В решті-решт, рукопис книги був закінчений, „сирий” і повний помилок, але був закінчений.

Вона підштовхнула його: „Відправ. Що ти втрачаєш?”

Так і вийшло. Рукопис був відправлений в п'ятнадцять різних видавництв. Під час їх очікування, він писав. Коли він писав, вона вишивала. Не маючи великої надії, але все ж таки сподіваючись. В їх поштову скриньку почали приходити відповіді: „Шкодуємо, але ми не приймаємо рукописів без рекомендацій”. „Ми змушені повернути вам вашу роботу, успіхів вам”. „Ми не приймаємо рукописів від авторів, які не публікувались раніше”.

Я до цих пір зберігаю ці листи, вони лежать серед інших паперів. Щоб їх знайти, потрібен час. Але для того, щоб знайти вишивку хрестиком моєї дружини, часу не потрібно. Для того, щоб побачити її, мені достатньо лише відірвати очі від монітора свого комп’ютера й подивитись на стіну. В рамці вишиті такі слова: “З усіх мистецтв, які підвладні мудрецям, вершиною є – письмо”. Вона передала мені цю вишивку якраз в той момент, коли прийшов п’ятнадцятий лист. В ньому видавець дав позитивну відповідь на видавництво моєї книги. Цей лист також знаходиться в рамці. Яка з цих рамок для мене більш значима? Подарунок від дружини чи лист від видавця? Звичайно, подарунок. Тому що в цьому дарунку вона подарувала мені надію.

Любов це здійснює. Любов протягує гілку оливкового дерева дорогій людині й каже: “Я в тебе вірю”. Любов можна просто описати словами: “Я в тебе вірю”.

Ви самі можете сказати ці слова. Ви подібні до людини, яка тільки що врятувалась від утоплення. Згідно Божої милості ви знайшли дорогу до суші. Вам знайоме почуття, коли вода відступає. І тому, що ви пройшли через цей потоп і вижили для того, щоб про це розповісти, ви повністю готові для того, щоб подарувати надію комусь іншому.

«Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя й Бог потіхи всілякої, що в усякій скорботі Він нас потішає, щоб змогли потішати й ми тих, що в усякій скорботі знаходяться, тією потіхою, якою потішує Бог нас самих» (2 Кор. 1:3-4).

Макс Лукадо

Влучне слово

Влюбленность- это когда не замечаешь недостатков.
Любовь - это когда ценишь достоинства.

* * * * * * *

Щоб дістатись до джерела, потрібно йти проти течії..