Дивлячись в дзеркало

Ви коли-небудь ловили себе на думці, що, дивлячись на інших, думаєте: “Ну, звичайно, я виглядаю молодше, ніж ця людина”? Мені дуже подобається наступна історія про візит однієї жінки до стоматолога.

Я сиділа в кімнаті під час свого першого візиту до нового зубного лікаря. Тут я помітила табличку докторського диплому, що висіла на стіні, на якій (на табличці) було написане повне ім’я лікаря. Раптом я згадала, що високий хлопець з темним волоссям, привабливої зовнішності, з яким я вчилась в середній школі 36 років тому, також носив це ім’я. Можливо, це і був той хлопець, про якого я мріяла у ті часи.

Але коли я побачила справжнього лікаря, я швиденько відкинула цю думку з голови. Цей лисіючий, сивий чоловік, на обличчі якого були глибокі зморшки, виглядав занадто дорослим для однокласника моїх років. Чи може це все ж таки був він?

Після того, як він оглянув мої зуби, я запитала його, чи він вчився у моїй школі. “Так. Так, я навіть грав за шкільну команду”, з гордістю відповів він.

“А коли ви закінчили навчання?”, запитала його я.

Він відповів: “ В 1967. А чому ви запитуєте?”.

“Я була на уроках у вашому класі!”, вигукнула я.

Він пильно подивився на мене. А потім цей миршавий чоловік зі зморшками на обличчі запитав мене: “А що ви у нас викладали?”.

Насправді, так легко помічати чужі промахи, чи не так? Ми помічаємо чиїсь зморшки, чиїсь сиві голови. Більше того, ми помічаємо усі пилинки в очах інших (Матв. 7:3). Одначе, ми не так швидко помічаємо те саме у себе.

Коли я був молодим, я був націлений на те, щоб змінити світ і зробити його кращим. З віком я все більше розумів, що ця мета нереалістична, тому постарався перенацілити своє бажання на те, щоб змінити людей довкола мене. Я подорослішав, і моє волосся трохи посивіло. І я все ще хочу впливати на людей, котрі мене оточують, але врешті-решт я зрозумів, що єдина людина, яку я можу змінити – це я сам. Й змінити в мені потрібно багато.

Яків порівнює читання Слова Божого з поглядом в дзеркало. “Будьте ж виконавцями слова, а не слухачами самими, що себе самих обманюють. Бо хто слухач слова, а не виконавець, той подібний людині, що риси обличчя свого розглядає у дзеркалі, бо розгляне себе та й відійде, і зараз забуде, яка вона є. А хто заглядає в закон досконалий, закон волі, і в нім пробуває, той не буде забудько слухач, але виконавець діла, і він буде блаженний у діянні своїм!” (Якова 1:22-25).

Бажаю нам істинно дивитись в Слово Боже, не як в мікроскоп, досліджуючи життя інших, але як в дзеркало, щоб досліджувати своє серце і своє життя.

Алан Сміт

Удивительно

Каждый день я удостаиваюсь чести читать слова книги Того, Кто создал меня. Каждый день Он наделяет меня мыслями о том, как жить. Если я не делаю того, о чем Он говорит, то Он не сжигает книгу или запрещает мне ее читать. Если я не соглашаюсь с тем, что Он говорит, то молния не поражает меня или ангел не вычеркивает мое имя из списка святых. Если я не понимаю, что Он говорит, то Он не называет меня глупым. Но на самом деле, Он называет меня «сыном», и на следующей странице Своей книги объясняет то, чего я не понял.

Удивительно.

В конце дня, я прохожу по дому, вхожу в спальню трех моих девочек. Наклоняюсь к каждой по очереди и целую в лоб ангелов, которыми наделил меня Бог. Потом, останавливаясь у выхода из комнаты, я задумываюсь: “Как мне, такому несовершенному человеку, Он доверил любить и воспитывать такое сокровище?”.

Удивительно.

Затем я иду и ложусь в свою постель с женщиной, которая умнее чем я, которая заслуживает лучшего мужчину, чем я. Но это та женщина, которая сможет не согласиться со мной и от всего своего сердца сказать мне, что я являюсь лучшим выбором для нее. После того, как я задумываюсь о своей жене и о том, что я проведу с ней всю свою жизнь, я склоняю свою голову и благодарю Бога благодати за благодать и думаю, как это все удивительно.

Я учусь не принимать все эти ежедневные чудеса как должное.

Я узнаю о многом: о том, что транспортные пробки, в конце концов, исчезают; о том, что заход солнца дается нам бесплатно; и то, что большинство самолетов взлетают и прилетают вовремя. Я узнаю, что большинство людей – хорошие люди и также робки, чтобы начать разговор первыми. Я знакомлюсь с людьми, любящими их страну, Бога, церковь, которые готовы умереть за все это. Я понимаю, что если посмотреть, если открыть глаза и понаблюдать, то увижу много причин, ради которых я сниму свою шляпу, обращу свой взор на Источника всего этого, и просто скажу спасибо.

Макс Лукадо

Влучне слово

«Величайшая почесть, которую можно оказать истине, - это руководствоваться ею" (Р. Эмерсон)

"Величайшие истины самые простые" (Л.Н. Толстой)

«Жалок не тот, кто проходит через тяжелые бедствия, а тот, кто не способен перенести ничтожное испытание».

Поетичний куток

О, Боже мой, благодарю

За то, что дал моим очам

Ты видеть мир — Твой вечный храм —

И землю, небо и зарю…

Пускай мученья мне грозят, —

Благодарю за этот миг,

За все, что сердцем я постиг,

О чем мне звезды говорят…

Везде я чувствую, везде

Тебя, Господь, в ночной тиши,

И в отдаленнейшей звезде,

И в глубине моей души.

… … … … … … … … …

Хочу, чтоб жизнь моя была

Тебе немолчная хвала;

Тебя за полночь и зарю,

За жизнь и смерть, — благодарю!

Д. С. Мережковский (1866-1941)

Церква Христова м. Чернівці