Як я можу попасти на Небеса?

Вчитель запитала дітей під час занять в недільній школі: „Якщо я продам свій дім і автомобіль, розпродам усі свої речі і віддам гроші до церкви, чи попаду я за це на небеса?”. „НІ”, відповіли усі діти.

„Якщо я буду прибирати приміщення церкви кожен день, витирати підлогу, утримувати все у чистоті та порядку, чи попаду я за це на небеса?”. І знову діти відповіли: „НІ”.

«Ну, а якщо я буду добре ставитись до тварин, буду роздавати цукерки усім дітям, і буду любити свого чоловіка, чи попаду я за це на небеса?” запитала вчитель дітей ще раз. І знову діти відповіли: „НІ”.

«Але як я зможу попасти на небеса?”. П’ятирічний хлопчик прокричав: „Ви повинні померти!”.

Здібність дітей помічати очевидне просто зачаровує! Дитині вдалось побачити те, що ми часом не помічаємо в своїх спробах мислити глибоко. Але те, що він сказав, правда: „Для того, щоб попасти на небеса, потрібно померти!”.

Тож чому ми так боїмося смерті? Ми, християни, повинні бачити смерть, як двері у те місце, де ми більше всього хочемо бути – Божа присутність (а ви ж саме цього хочете найбільше, правда?). Якщо ми насправді будемо це бачити саме так, то страху не буде, а навпаки, буде очікування зі смакуванням.

Уяви подружжя, яке планує свій переїзд в іншу країну. Багато хто з їх сімей вже туди переїхали. Ця пара провела безкінечні місяці, вивчаючи культуру, мову, з нетерпінням очікуючи того дня, коли вони зможуть переїхати. Цей день приходить, вони переступають трап літака. Чи бояться вони цього перельоту? Ні, бо саме він зможе перенести їх туди, де їм так хочеться бути. Чи буде при цьому сум? Звичайно, по причині того, що вони залишають своїх друзів. Але ніщо не може стримати тієї радості перед тим, що очікує їх попереду. Ради цього вони провели своє життя в підготовці.

Смерті потрібно боятися, якщо вона буде означати для вас залишання всього того, що ви любите. Якщо наша любов до матеріального перевищує любов до Бога, то смерть буде для нас жахливим бар’єром, і в такому випадку її точно ніхто не очікує. Але якщо наше життя пройшло в приготуванні взаємовідносин з нашим Небесним Отцем, тоді смерть буде можливістю потрапити додому.

«Знаємо бо, коли земний мешкальний намет наш зруйнується, то маємо будівлю від Бога на небі, дім нерукотворний та вічний. Тому то й зідхаємо, бажаючи приодягтися будівлею нашею, що з неба, коли б тільки й одягнені ми не знайшлися нагі! Бо ми, знаходячися в цьому наметі, зідхаємо під тягарем, бо не хочемо роздягтися, але одягтися, щоб смертне пожерлось життям. А Той, Хто на це саме й створив нас, то Бог, що й дав нам завдаток Духа. Отож, бувши відважні постійно, та знаючи, що, мавши дім у тілі, ми не перебуваємо в домі Господньому, бо ходимо вірою, а не видінням, ми ж відважні, і бажаємо краще покинути дім тіла й мати дім у Господа» (2 Кор. 5:1-8).

Алан Сміт

- - - - -

А как насчет курицы?

Один молодой парень в разговоре с пожилой верующей женщиной заявил, что он против учения Библии о создании мира. Он пришел к выводу, что вся материя является результатом эволюционных процессов.

Верующая женщина ответила, что у нее не было возможности получить такое образование, как у собеседника, поэтому она хотела бы задать ему несколько вопросов в связи с его убеждениями. Она спросила:

– Что появилось вначале, курица или яйцо? Молодой человек задумался на мгновенье, и ответил:

– Каждый должен знать о том, что курица была первой. Конечно, курица была первой.

– Хорошо, - продолжала женщина, - пожалуйста, расскажите мне, откуда же взялась эта первая курица, если, согласно Вашим убеждениям, она должна была развиться из цыпленка, а цыпленок должен был бы быть высижен из яйца? Как Вы объясните появление первой курицы? Бровь ее собеседника поднялась вверх, и он сказал, что первый его ответ был поспешным.

– Я не совсем хорошо подумал и Ваш вопрос помог мне понять свою ошибку. Несомненно, яйцо было первым. На что женщина отвечала:

– Вы хотите уверить меня, что яйцо курицы появилось без курицы, которая могла бы его отложить? Тогда поясните мне, пожалуйста, как такое стало возможным?

Ее собеседник находился в сильном смущении и растерянности. Мудрая женщина сказала:

- Вы не можете объяснить мне простого существования курицы без Бога, и при этом ожидаете, что я поверю в существование вселенной без Него.

Влучне слово

Чим ближче ми до Христа, тим більше на Нього схожі.

* * * * *

Той, хто свою надію кладе на Бога, не може опинитися в безнадійній ситуації.

* * * * *

В другий прихід Христа можна вірити так само твердо, як і в перший.

Поетичний куток

Повсюду вижу Бога моего,

Он чад своих отец — и не покинет,

Нет, не отвергнет никогда того,

В ком вера в Милосердного не стынет.

Господь, мой Бог — на суше, на водах,

И в шумном множестве, в мирском волненьи,

И в хижине, и в пышных теремах,

И в пристани души — в уединеньи…

Нет места, коего лучом Своим

Не озарял бы Он, повсюду-сущий;

Нет мрака, нет затменья перед Ним:

Всем близок Благостный и Всемогущий.

В. К. Кюхельбекер (1797-1846)

***********

Смотри, смотри на небеса,

Какая тайна в них святая

Проходит молча и сияя

И лишь настолько раскрывая

Свои ночные чудеса,

Чтобы наш дух рвался из плена,

Чтоб в сердце врезывалось нам,

Что здесь лишь зло, обман, измена,

Добыча смерти, праха, тлена,

Блаженство ж вечное — лишь там!

Церква Христова м. Чернівці