Невідомо куди мітили мінометники, але міни попали в дитячий притулок в маленькому в'єтнамському селі, в якому працювала група місіонерів. Усі місіонери і одна чи дві дитини були вбиті одразу, а ще декілька дітей були поранені, в тому числі одна восьмирічна дівчинка.

Сільські мешканці попросили медичної допомоги із сусіднього міста, в якому був зв'язок з американськими військами. Нарешті, приїхали військовий лікар та медсестра з необхідними медичними інструментами. Вони виявили, що стан дівчинки критичний. Якщо не діяти швидко, вона помре від шоку або від втрати крові.

Для переливання крові їм терміново був потрібен донор з тією ж групою, що й у дівчинки. Швидко провівши аналізи, лікар вияснив, що жоден з американців не підходить, проте потрібна кров є у декількох сиріт, котрі не були пораненими.

Лікар розмовляв в'єтнамською впереміш з англійською, а медсестра трохи вивчала французьку в інституті. Говорячи на цій суміші мов, а також допомагаючи собі жестами, вони спробували пояснити наляканій малечі, що, у разі, коли вони не віддадуть дівчинці свою кров замість її втраченої, то вона неодмінно помре. Потім вони запитали, хто хоче допомогти їй і дати свою кров.

У відповідь на це прохання, діти широко відкрили очі і замовчали. Пройшло декілька напружених миттєвостей, допоки, нарешті, маленька тремтяча ручка піднялась уверх, швидко зникла і знову піднялась.

- Дякую, - сказала по-французьки медсестра, - як тебе звати?

- Хань, - відповів хлопчик.

Ханя швидко поклали на кушетку, змастили руку спиртом і ввели у вену голку. Під час цієї процедури Хань лежав непорушно і мовчав.

Але через секунду він раптово стисло приглушено схлипнув, швидко закрив лице вільною рукою.

- Тобі боляче, Хань? - запитав лікар. Хань похитав головою, однак через декілька секунд знову схлипнув і знову спробував стримати свій плач. Лікар знову запитав, чи йому не боляче, але Хань заперечливо похитав головою.

Але скоро рідкі схлипування перетворились в рівномірний тихий плач. Хлопчик сильно зажмурився і засунув кулак в рот, щоб стримувати ридання.

Лікар був збентежений. Щось було не так. В цей час на допомогу прийшла медсестра-в'єтнамка. Побачивши страждання хлопчика, вона швидко запитала його щось по-в'єтнамськи, вислухала його і сказала у відповідь щось заспокійливе.

В ту ж хвилину хлопчик перестав плакати і допитливим поглядом подивився на в'єтнамку. Вона кивнула йому і вираз полегшення з'явився на його обличчі.

Піднявши очі, медсестра тихо сказала американцям:

- Він думав, що він помирає. Він не зрозумів вас. Він подумав, що ви просили його віддати усю свою кров, щоб дівчинка могла жити.

- Але ж чому тоді він погодився на це?! - запитала американська медсестра.

Вєтнамкка повторила запитання хлопчику, і він сказав дуже просто:

- Ми друзі.