Путь в небеса лежит через правильное отношение к настоящему

Счастливы ли мы или, точнее, чувствуем ли мы себя счастливыми? Ведь на самом деле многое зависит от нашего отношения к обстоятельствам, от умения управлять эмоциями. Иногда наши негативные эмоции подталкивают нас грех. Например, гнев создаёт почву для нанесения обид другим, а недовольство порождает ропот. Нельзя позволять нашим эмоциям вредить отношениям с Богом. Но как научиться их контролировать? Как изменить своё отношение к происходящему? Ниже приведена статья о человеке, который мог бы дать нам несколько советов по этой теме.

Джерри всегда был в хорошем настроении и для каждого у него было доброе слово. Когда кто-то спрашивал, как у него дела, он неизменно отвечал: "Лучше быть не может!". У него был уникальный талант администратора ресторана, и целая группа официантов не хотела больше работать ни с кем, кроме него. Все это потому, что у Джерри было удивительное отношение к жизни. Он был прирожденным вдохновителем. Если у кого-то дела не ладились, Джерри всегда помогал увидеть хорошую сторону сложившейся ситуации. Глядя на это, я однажды спросил его:

– Не могу никак понять. Нельзя же быть все время в хорошем настроении! Как тебе это удается?

Джерри ответил:

– Каждое утро, проснувшись, я говорю себе: "Джерри, у тебя сегодня есть выбор: либо быть в хорошем настроении целый день, либо в плохом". Я выбираю хорошее настроение. Каждый раз, когда случается какая-то неприятность, я могу выбрать: быть ли мне жертвой обстоятельств или извлечь из них урок. Я выбираю извлечь урок. Каждый раз, когда кто-то мне жалуется, у меня есть выбор: либо принять эти жалобы, либо указать на положительную сторону случившегося. Я выбираю положительную сторону.

– Да, но это непросто, – запротестовал я.

– Конечно, непросто. Но жизнь действительно состоит из выборов. Если убрать все остальное и докопаться до сути, то любая ситуация – это выбор. Мы выбираем, как отреагировать. Мы выбираем, как люди повлияют на наше настроение. Мы выбираем, в каком настроении оставаться. Короче, мы сами выбираем, как жить.

Слова Джерри заставили меня задуматься. Вскоре мы потеряли связь, но я часто вспоминал о нем, когда мне приходилось в жизни делать выбор.

Как-то Джерри забыл закрыть заднюю дверь в ресторане, и туда проникли грабители. На Джерри было совершено вооруженное нападение. Пытаясь открыть сейф, его рука соскользнула, и один из грабителей в панике стал стрелять. К счастью, Джерри нашли довольно скоро и тут же отправили в травматологический центр. После 18-часовой операции и нескольких недель в реанимационном отделении Джерри наконец выписали из больницы. В его теле все еще сидели осколки.

Я встретил Джерри спустя полгода после этого случая. Когда я спросил его, как он себя чувствует, то услышал в ответ: "Лучше быть не может! Хочешь посмотреть на мои шрамы?". Я не захотел смотреть на раны, но спросил, о чем он думал во время налета.

– Первое, о чем я подумал, это то, как было глупо с моей стороны оставить открытой заднюю дверь. А потом, лежа на полу, я вспомнил, что у меня есть два выхода: либо жить, либо умереть. Я выбрал жизнь.

– Неужели тебе не было страшно? – спросил я.

– Врачи скорой помощи хорошо знали свое дело. Они неустанно повторяли, что со мной все будет в порядке. Но когда меня привезли в операционную, и я увидел выражение лиц хирурга и медсестёр, то мне действительно стало страшно. В их глазах было написано: "Этот человек мертв". Я знал, что надо было что-то предпринять.

– И что же ты сделал?

– Одна сестра спросила, есть ли у меня на что-нибудь аллергия. Я сказал: "Да". Врачи остановились в ожидании ответа, и тогда я набрал воздуха и крикнул: "На пули!" Когда они закончили смеяться, я сказал: "Я выбираю жизнь. Оперируйте так, будто я жив, а не мертв".

Джерри остался жив благодаря умелым рукам врачей и своему изумительному отношению к жизни. От него я узнал, что у нас есть выбор жить полноценно. В конце концов, все дело в отношении к жизни.

А теперь у вас есть выбор:

1. Забыть эту историю.

2. Рассказать ее тем, кто вам небезразличен. Надеюсь, вы выберите второе.

Ш л я х на н е б о

Сер Ернест Розерфорд, президент Королівської Академії та лауреат Нобелівської премії по фізиці, розповів наступну історію, котра служить чудовим прикладом того, що не завжди просто дати єдину правильну відповідь на запитання.

Деякий час назад колега звернувся до мене по допомогу. Він мав намір виставити найнижчу оцінку з фізики одному зі своїх студентів, у той час як цей студент стверджував, що заслуговував вищої оцінки. Обоє, і викладач і студент, погодились зважити на міркування третьої особи, незацікавленого арбітра. Вибір впав на мене. Екзаменаційне запитання звучало так: “Поясність, яким чином можна виміряти висоту будівлі за допомогою барометра”.

Відповідь студента була такою: “Потрібно піднятись з барометром на дах будівлі, спустити барометр вниз на довгій мотузці, а потім витягнути його назад і виміряти довжину мотузки, котра і покаже точну висоту будівлі”.

Випадок був і справді складним, оскільки його відповідь була абсолютно повною та точною! З іншого боку, екзамен був по фізиці, а відповідь містила мало чого спільного із застосуванням знань з цієї області. Я запропонував студенту спробувати відповісти ще раз. Давши шість хвилин на підготовку, я попередив, що відповідь повинна демонструвати знання фізичних законів. Минуло п'ять хвилин, а він так і нічого не написав в екзаменаційному листку. Я запитав його, чи здається він, але студент заявив, що у нього є декілька варіантів вирішення проблеми, він просто вибирає кращий.

Зацікавившись, я попросив молодого чоловіка відповідати, не очікуючи закінчення відведеного терміну. Нова відповідь на запитання була такою: “Підніміться з барометром на дах та киньте його вниз, заміряючи час падіння. А потім використовуючи формулу L = (a*t^2)/2, обчисліть висоту споруди.

Тут я запитав мого колегу, викладача, чи задоволений він такою відповіддю. Той, врешті-решт, здався, визнавши відповідь задовільною. Одначе студент стверджував, що знає декілька відповідей, і я попросив його відкрити їх нам.

“Існує декілька способів виміряти висоту споруди з допомогою барометра”, - почав студент. “Наприклад, можна вийти на вулицю в сонячний день і виміряти висоту барометра і його тіні, а також виміряти довжину тіні будівлі. Потім, вирішивши нескладну пропорцію, визначити висоту самої будівлі”.

“Непогано”, - сказав я. “Є й інші способи?”

“Так. Є дуже простий спосіб, який, я впевнений, вам сподобається. Ви берете барометр в руки і піднімаєтесь по сходах, прикладаючи барометр до стіни та роблячи відмітки. Порахувавши кількість цих відміток та помноживши їх на розмір барометра, ви отримаєте висоту будівлі. Дуже очевидний метод”.

“Якщо ви хочете більш складний споcіб, - продовжував він, - то прив'яжіть до барометра шнурок і розгойдуючи його, як маятник, визначіть величину гравітації у основи будівлі та на його даху. З різниці між цими величинами, в принципі можна обрахувати висоту споруди. В цьому ж випадку, прив'язавши шнурок до барометра, ви можете піднятись з вашим маятником на дах, і розгойдуючи його, вирахувати висоту будівлі по періоду прецесії”.

“Нарешті, серед великої кількості інших способів вирішення даної проблеми, найкращим, напевне, є такий: візьміть барометр з собою, найдіть власника будинку і скажіть йому: "Шановний пане, у мене є чудовий барометр. Він - ваш, якщо ви скажете мені висоту цієї будівлі"”.

Тут я запитав студента — невже він не знає загальноприйнятого вирішення цієї задачі? Він зізнався, що знає, але сказав при цьому, що ситий по горло школою та коледжем, де вчителі нав'язують учням свій спосіб мислення.

Цим студентом був Нільс Бор (1885-1962), відомий фізик, майбутній лауреат Нобелівської премії.

Для тих, хто погано знає фізику, скажу, що загальноприйнятий спосіб вирішення цієї задачі є такий: потрібно виміряти тиск внизу будівлі та на її даху і за допомогою простої формули вирахувати її висоту.

З цієї історії ми бачимо, що вирішити задачу можна було декількома способами. І кожен з них був би правильним. Шлях же на Небеса тільки один — через спасаючу кров Ісуса Христа. Біблія говорить нам: “І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали” (Дiї 4:12).

Щоб пройти цим шляхом, потрібно...

• увірувати в Бога, в Євангелію та в Ісуса, як в свого особистого Спасителя (Євр. 11:6; Мар. 16:15,16; Ів. 3:16);

• покаятись у всіх своїх гріхах (Лук. 13:3,5; Дії 17:30);

• сповідувати свою віру (Рим. 10:9,10; Дії 8:37);

• охреститись водним хрещенням на прощення гріхів (Дії 2:38).

Де ти зараз перебуваєш на цьому шляху?

Удивительная Книга

Века уходят, поколения меняются — БИБЛИЯ остается неизменной.

Империи… династии восстают и падают — она пребывает.

Агностики и глупцы цинично высмеивают ее — она неуязвима.

Атеизм мечет громы и молнии — она несокрушима.

Невежество и лженаука отрекаются от нее — она незаменима.

С веками ценность ее не уменьшается, а увеличивается.

Она является откровением Божиим для всех народов.

Она содержит в себе сокровища вечной мудрости.

Она разрешает великие проблемы жизни и смерти.

Она снимает маску с самого ловкого лицемера.

Она направляет взор самого грешного человека к Небу.

Она стоит выше всех окружающих ее вековых наслоений.

Она отвечает на каждый вопрос души.

Она — источник, воды которого всегда чисты и обильны.

Она согревает сердца, застывшие в мирском эгоизме.

Она пробуждает совесть спящих во грехе.

Она возвышает и облагораживает послушных ее истинам.

Юность ли обращается к ней — она руководит.

Старость ли нуждается в «посохе» — она поддерживает.

Голодная ли душа ищет пищи — она насыщает.

Слабость ли взывает к ней — она облекает в силу.

Она указывает нам на нашу страшную задолженность пред Богом.

Она размягчает каменное сердце грешника и сокрушает душу.

Она приводит нас ко Христу и возрождает к вечной жизни.

Читай ее и будешь мудр.

Исполняй ее требования и будешь свят.

Доверься ее словам и будешь СПАСЕН!

(Из журнала “Вера и жизнь”)

Допомога розбитим серцям

«А тепер залишаються віра, надія, любов, оці три. А найбільша між ними любов!» (1 Кор. 13:13)

Коли я запитую людей, хто їм допоміг у важкий період життя, жоден не згадує якого-небудь доктора філософії з найпрестижнішої семінарії або відомого богослова. І дійсно, кожен з нас може допомогти тому, хто в біді.

Ніхто не може запропонувати готового рецепту на всі випадки життя. Поспілкуйтесь зі страждаючими – і побачите, що тут не вгадаєш. Хтось буде розхвалювати друга, який веселим базіканням допоміг забути про хворобу, а інший би образився такому «легковажному» підходу. Хтось потребує прямої, чесної розмови, а когось така бесіда остаточно вжене в депресію.

Отже, не існує якоїсь магічної формули для зцілення кожної душі. Розбиті серця просто потребують любові. Якщо справді прагнете допомогти людям, ви це відчуєте. Джин Вайнер, засновниця руху карликів, сказала: «Люди, що багато постраждали через нещастя або хвороби, жадають одного – сповненого любов’ю серця, серця, яке не кине їх напризволяще і подарує надію». Проявляти таку любов важко, іноді навіть болісно. Але Павло нагадує, що справжня любов «усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!» (1 Кор. 13:7).

Щоб зцілити розбиті серця, Господь часто використовує пересічних людей – це в Його стилі. Людям, які зазнали болю, потрібна не наша мудрість чи знання. Все, що їм потрібно, - це наша любов.

Філіп Янсі

Квитки в нiкуди

Ми й досі зберігаємо квитки в нікуди. Коли треба було повертатись додому з нашої місіонерської подорожі до Ямайки, виникли проблеми з авіакомпанією, яка нас обслуговувала. Написане в квитках втратило свій сенс – ми ніяк не могли залишити Монтего Бей. Знову й знову ми чули теж саме: «Ваш рейс відмінено». Ми чесно купили квитки, не шахраювали, але компанія все одно неспроможна була виконати свою обіцянку й доставити нас в США. Ми змушені були чекати ще майже добу, аж поки якийсь літак не забрав нас додому.

Уявіть тепер таку ситуацію: ви подорожуєте до небес, але потім з’ясовується, що ваш квиток недійсний. Якщо ви повірили у хибне вчення, то дістанетесь до небесних брам лише для того, щоб почути жорстку відмову: «Ви не можете увійти і перебувати у вічності з Богом».

Апостол Петро запевняє, що спасіння можна отримати тільки через Ісуса – більш нікого (Дії 4:12). Христос сказав: «Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене» (Ів. 14:6). Дійсні квитки до небес будуть лише у тих, хто поклав свою надію на Ісуса Христа і на Його смерть на хресті, де він сплатив борг за наш гріх.

Деякі пропонують інші шляхи. Але їхні квитки недійсні. Щоб бути впевненим, що ви дійсно попадете на небеса, довіртеся Ісусу. Тільки Він є правдива путь.

Давид Бренон

Поетичний куток

ЕСЛИ ДУМАТЬ…

Если думать только хорошее,
Если видеть только прекрасное,
Легче будет с житейской ношею
По дорогам далеким странствовать.

Если тучи на небе черные,
Если думы на сердце серые,
Вспомни ткань из лучей парчовую,
Вспомни почки на ветках первые.

Если люди полны враждебности,
Если планы у них враждебные,
Вспомни очи, полные нежности,
Вспомни руки Христа милосердные.

Если рвы пред тобой широкие,
Если горы непроходимые,
Вспомни: Ангелы светлоокие
Сохранят тебя невредимым.

Если смерть над тобою скалится,
Если дух замирает в теле,
Вспомни: имя Христово славится,
Если славишь Его на деле.

В человеке ищи хорошее,
В каждом сердце ищи прекрасное,
И не трудно с житейской ношею
По земле тебе будет странствовать.

В. Кушнир

- - - - -

Церква Христова м. Чернівці