Поклоніння іконам – із неба, чи від людей? (5)
5. У якості доказів Божественного походження ікони вказуються випадки, у яких за допомогою ікон, чи з ними самими, відбувалось щось, що може бути проявом лише Божої дії. Наприклад, розповідають про явище плачу ікон, або про те, як ікони рятували цілі міста під час воєн, зцілювали від фізичних і духовних хвороб тощо.
По-перше, у більшості випадків ми маємо справу просто з легендами, і нічого більше. По-друге, крім Православної церкви, існують й інші релігійні організації, що використовують подібний арґумент як доказ Божого благовоління до їхньої практики і вчення. Наприклад, у харизматичному русі дуже широко практикують свідчення про зцілення від хвороб. І усі змушені визнати, що крім масового самообману іноді відбувається і щось, що виходить за ці межі. Православні священики пояснюють такі чудеса дією сатани. І тим самим визнають, що сатана діє і може бути джерелом того, що людям здається Божим чудом. Це дійсно так (2 до Коринтян 11:13-15). Апостол Іван у книзі Об’явлення написав, що для сатани можливо робити великі знамення, так що і вогонь зводити з неба на землю перед людьми, і чудеса чинити. І служить це все для зваби живучих на землі (Об’явлення 13:12-14).
Якщо це так, необхідно задуматися над таким питанням – хіба сатана не має сили змусити плакати зображення? Якщо Православна церква в особі своїх священиків говорить «ні», то давайте звернемо увагу на той факт, що щось подібне відбувається й у католицизмі, який для православ'я є єретичним і відступницьким.
Ми закликаємо всіх шукачів чудес (1 до Коринтян 1:22) разом із шанувальниками плачучих ікон не забувати сказане апостолом Павлом про те, що буде час, коли по дії сатани буде сильний прояв знамень і чудес фальшивих (2 Фес. 2:9,10).
6. Нерідко можна почути, що ікона нібито допомагає православній людині зосередитися під час молитви до Бога. Але зверніть увагу, що не все, що допомагає людині виражати своє відношення до Бога, є дозволеним. Для деяких людей танці є придатним засобом виразити свою повагу і почуття під час поклоніння Богу. Чи є це прийнятним? Звичайно ж, ні, і по тій простій причині, що такі дії не уповноважуються Божим Словом.
Крім того, бажаючи ввести в поклоніння щось таке, що на людську думку є більш досконалим, ніж Божий план, люди, таким чином, затверджують, що Бог щось зробив гірше, ніж міг, не передбачив кращого варіанта. Цим самим люди “поправляють” Бога. Але написано: “…все, що Бог робить, воно зостається навіки, до того не можна нічого додати, і з того не можна нічого відняти, і Бог так зробив, щоб боялись Його!” (Екклезіястова 3:14). Намагаючись удосконалити Божий намір для людей щодо поклоніння Йому, люди порушують Господню волю мати шанувальників у дусі й правді (Івана 4:23,24) і підносять себе вище Нього.
Висновок
Прагнення ввести ікони, тобто щось видиме і відчутне, свідчить про язичеські уявлення і недостатню віру. Адже віра пов'язана з невидимим (до Євреїв 11:1). Апостол Петро писав християнам про Ісуса: “Ви Його любите, не бачивши, і віруєте в Нього, хоч тепер не бачите, а вірувавши, радієте невимовною й славною радістю, бо досягаєте мети віри вашої спасіння душам” (1 Петра 1:8,9). Саме віра, породжена нетлінним Словом Божим (до Римлян 10:17; Івана 20:31), заповнює розрив між видимим і невидимим, між матеріальним світом і духовним світом. Очима віри ми повинні бачити живого Бога кожен день нашого життя, кожної миті нашого існування.
Вчення Божого Слова, історичні факти і духовний досвід багатьох щирих віруючих підтверджують, що порушення Божої волі щодо поклоніння зображенням та іншим видам ідолів спотворює справжнє представлення про Бога, приводить людину до неправильного поклоніння, руйнує гармонійні відносини з Творцем. Мабуть з цієї причини у апостола Павла “кипів його дух, як бачив це місто, повне ідолів” (Дії 17:16). Він бачив, що люди поклоняються не справжньому Богу, тому говорив: “Бог, що створив світ і все, що в ньому, бувши Господом неба й землі, проживає не в храмах, рукою збудованих, і Він не вимагає служіння рук людських, ніби в чомусь Він мав би потребу, бо Сам дає всім і життя, і дихання, і все. І ввесь людський рід Він з одного створив, щоб замешкати всю поверхню землі, і призначив окреслені доби й границі замешкання їх, щоб Бога шукали вони, чи Його не відчують і не знайдуть, хоч Він недалеко від кожного з нас. Бо ми в Нім живемо, і рухаємось, і існуємо, як і деякі з ваших поетів казали: Навіть рід ми Його! Отож, бувши Божим тим родом, не повинні ми думати, що Божество подібне до золота, або срібла, чи до каменю, твору мистецтва чи людської вигадки” (Дії 17:24-29).
Апостол Павло Святим Духом пояснив людям, що Бога неможливо уподібнити чому-небудь, не можна Його зобразити людським вимислом і рукою. І далі він закликав їх, залишивши свої омани, покаятися перед Богом, тому що на суді кожна людина буде відповідати перед Господом – кому вона поклонялась і служила, – зображенням, чи живому Богу? “Не зважаючи ж Бог на часи невідомости, ось тепер усім людям наказує, щоб скрізь каялися, бо Він визначив день, коли хоче судити поправді ввесь світ через Мужа, що Його наперед Він поставив, і Він подав доказа всім, із мертвих Його воскресивши” (Дії 17:30,31).
Слово Боже закликає нас до духовного поклоніння. Священне Писання беззастережно забороняє поклонятися не тільки зображенням Божої подоби, але навіть зображенню Самого Творця, якби людині й удалося Його зобразити. Написано: “Але наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців. Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись” (Івана 4:23,24). Бог - Істота духовна. Поклоніння Богу повинне бути духовним. Таких духовних шанувальників Бог шукає Собі. Яка разюча ясність! Яка чарівна простота! Помітимо, що тільки такі духовні шанувальники і догодять Богу, і що тільки вони одні знайдуть у поклонінні Йому задоволення своїй безсмертній душі.
Якщо ви ще не “навернулись до Бога від ідолів, щоб служити живому й правдивому Богові” (1 до Солунян 1:9), знайдіть час, щоб більш детально дослідити питання про свій порятунок у вічності. Наука Ісуса Христа, Новий Заповіт, містить у собі Божу волю щодо кожної людини, у тому числі і про порятунок душі. Необхідно відзначити, що кожна людина нашої планети має потребу в Спасителі Ісусі Христі. Причина цієї потреби – власні гріхи людей. Кожна людина грішить, а результатом гріха є духовна смерть (до Римлян 6:23), тобто поділ з Богом тут, на землі, і також у вічності (Об’явлення 20:11-15; 21:1-8; Матвія 25:46). Ми не можемо досягти вічного життя завдяки своїм добрим ділам, але лише винятково завдяки Божій милості і любові, як написано: “Бог же, багатий на милосердя, через Свою превелику любов, що нею Він нас полюбив, і нас, що мертві були через прогріхи, оживив разом із Христом, спасені ви благодаттю… Бо спасені ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий, не від діл, щоб ніхто не хвалився” (до Ефесян 2:4,5,8,9). Але для того щоб одержати Божий дарунок спасіння, усякій людині необхідно покоритися Богу, тому що тільки слухняні Йому будуть врятовані (до Євреїв 5:8,9) і лише для них є місце в Царстві Божому: “Не кожен, хто каже до Мене: Господи, Господи! увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі” (Матвія 7:21).
Покора, про яку говорить Новий Заповіт, обумовлюється на самому початку необхідністю чути Євангелію Христа. Винятково лише з Божого Слова ми можемо знати усе, що нам необхідно, для того щоб одержати прощення гріхів і упорядкувати своє життя. Результатом слухання повинна бути віра: “Тож віра від слухання, а слухання через Слово Христове” (до Римлян 10:17). Зверніть увагу – віра повинна народжуватися Божим Словом, але не переданнями людськими. Далі Бог очікує від людей покаяння, як написано: “Не бариться Господь із обітницею, як деякі вважають це барінням, але вам довготерпить, бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття” (2 Петра 3:9). Ісус сказав, що усі, хто не покаються у своїх гріхах, загинуть (Луки 13:3). Покаятися означає на підставі знань, отриманих зі Священного Писання, змінити своє мислення і своє життя, після чого з Божою допомогою намагатися жити праведно, щоб приносити плоди святості. Крім цього, кожен, хто увірував і бажає з'єднатися з Богом, повинний бути готовим сповідати свою віру (до Римлян 10:9,10; Дії 8:37). І, нарешті, щоб одержати прощення гріхів, усяка людина, що увірувала, повинна усвідомлено охреститися водним хрещенням для прощення гріхів (Дії 2:38; Марка 16:16).
У цьому світі більшість людей живуть «як усі», багато чого роблячи по звичці, за традиціями, у тому числі й поклоняються іконам. Однак кількість ніколи не була критерієм істини. Більш того, один раз Ісус сказав: “Увіходьте тісними ворітьми, бо просторі ворота й широка дорога, що веде до погибелі, і нею багато-хто ходять. Бо тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що знаходять її!” (Матвія 7:13,14).
який шлях для своєї душі оберете ви?
Дмитрий Галюк