Мир вам и дому вашему
Поиск по сайту:
Зміцнюй віру 374 10.04.2010
зміцнюй віру

Я помилився

Чоловік, виходячи з продуктового магазину, дуже здивувався, коли жвава і гарна молода жінка привітала його словами: «Добрий вечір!» Її обличчя сяяло від радості, і вона зберігала свою посмішку аж до того моменту, як він вимовив: «А ви хто?» Він не міг пригадати, чи знайомий з нею, чи ні. Після чого вона одразу ж усвідомила свою помилку і вибачилася: «Прошу вибачити мені. Коли я вас побачила, мені здалося, що ви батько одного з моїх дітей». Після чого вона продовжила свій шлях і увійшла всередину магазину. Чоловік стояв просто ошелешений. Це було більше ніж просто здивування, він подумав про себе: «Куди котиться світ?! Така вродлива жінка і навіть не пам'ятає, як виглядає батько її дітей». Проте він був задоволений, що зміг нагадати їй одного з її минулих залицяльників. Також, він понадіявся, що ніхто не почув її помилки, нібито він батько одного з її дітей. Перебуваючи все ще трохи не в собі, він підійшов до своєї машини. Звичайно ж, він так і не зрозумів, що ця дівчина була просто... вчителькою другого класу.

Ви коли-небудь помилялись подібним чином? Ви йдете по магазину або по вулиці, і бачите нібито знайому вам людину, ви вигукуєте її ім'я, та ще й привітно махаєте їй рукою, а потім розумієте, що це зовсім і не та людина. Ми можемо помилятися.

Зі мною таке відбувалося і на духовному рівні. Я судив про людей при першій зустрічі, що вони зарозумілі, і лише згодом розумів, що вони сором'язливі. Я судив про людей, що вони дратівливі, і тільки потім дізнавався про ті труднощі, через які вони проходять, і що змушувало їх бути настільки короткими зі мною. Я судив про людей, що вони «безнадійні грішники» і лише потім, з часом, бачив смиренне серце і дух, і як вони прагнули бути відданими Богу.

Мені здається, всього цього якраз і не могли зрозуміти фарисеї в часи Ісуса. Вони дивились лише на зовнішнє, але не могли зазирнути всередину, у пошуках людського серця. Вони не дуже то і хотіли близького знайомства з усім «іншим людом», щоб зрозуміти їх проблеми та випробування, їх серця.

«Бо Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце» (1 Сам.16: 7, рос. 1 Цар. 16:7).

Алан Сміт

- - - - -

Пісок в черевиках, або слова, що руйнують шлюб

Кілька років тому в США всі газети писали про чоловіка, який зробив щось незвичайне. Він перетнув всю країну пішки, подолавши відстань від Нью-Йорка до Каліфорнії. Це приблизно п'ять тисяч кілометрів. Коли він досяг Каліфорнії, журналісти розпитували його про подорож. Вони запитали, чи доводилося йому думати, що він не дійде до мети. «Багато разів», - відповів він. Вони зацікавилися, що саме могло зупинити його і змусити припинити подорож. І він розповів: «Це не був напружений рух в містах; це не були гучні сигнали і скрипучі гальма таксі і вантажівок. Це не були нескінченні спуски і підйоми, яким, здавалося, немає кінця. Не могли зупинити мене покриті снігом скелясті гори і пекуче сонце пустелі, але невпинно, знову і знову, мене дратував... пісок в моїх черевиках!»

Сьогодні, дорогі друзі, ми поговоримо про пісок, який потрапляє і в наше взуття. Звичайно ж, я не маю на увазі пісок, гальку або землю, що в буквальному розумінні потрапляють нам в черевики. Я хочу поговорити про інший вид піску, який дратує не менше, ніж справжній, і дія якого, врешті-решт, більш руйнівна.

Цей пісок я назву піском критичності. Я впевнений, що він заподіює більший збиток сім'ям і шлюбним союзам, ніж будь-який інший фактор.

Коли я говорю про невдачі в сімейному житті, я маю на увазі не тільки шлюби, що закінчуються розлученням, але і багато шлюбів, які далекі від того, чим вони повинні бути згідно з Божими намірами.

Чи відповідає твій шлюб тим уявленням про нього, які були у тебе на самому початку? Чи відповідає твій шлюб Божим стандартам? Якщо ні, то, можливо, причина в наявності піску в твоїх черевиках або у взутті твого чоловіка, дружини? Можливо, причина в піску критичності?

Отже, давайте розглянемо проблему критичності з різних точок зору. Спочатку розглянемо її у взаєминах дітей і батьків. Це дуже важливо, тому що ускладнення, що виникли в дитинстві, пізніше посилюються в шлюбі.

Народжується немовля. Воно б'є ніжками, махає руками, кричить, вимагає уваги. Незабаром маленька людина починає вчитися говорити. І найчастіше дитина повторює такі слова: «Мамо, подивися! Подивися, мамо! Тату, дивися, це кролик! Я сам його намалював! Тобі подобається, тату?» Ці типові для дитини слова виражають одну з найглибших потреб людського серця: потребу в схваленні з боку інших людей, потребу у визнанні. Будь це трирічна дитина або підліток, мотиви їх однакові – вони хочуть визнання і схвалення з боку інших і, особливо, від членів своєї сім'ї.

Сімнадцятирічний хлопець говорить батькам: «Я вас терпіти не можу! Я вас більше бачити не хочу!» І в цей момент він дійсно не хоче їх більше бачити. Пригнічені батьки задаються питанням: Що трапилося? Що ми зробили не так? У чому наша помилка? Ми так прагнули дати йому якнайкраще зі всього можливого, у чому ж справа?

Дорогі друзі, хіба це не сумно? У чому ж їх помилка? Мова про пісок в туфлях! Хлопцю просто набридло постійне тертя, незатихаюча критичність. Ви коли-небудь замислювалися над тим, наскільки по-різному ми ставимось до гостей і до своїх власних дітей? Хоча ми говоримо про дітей як про дари від Бога, що увійшли в нашу сім'ю, але поводимося з ними зовсім по-іншому. Наприклад, що відбувається, коли наш гість проливає каву на килим? «Та, нічого! Не турбуйтеся! – і з посмішкою ми починаємо витирати пляму. – Нічого страшного, це старий килим. До речі, від кави не залишається плям! Це могло б з будь-яким трапитися, зі мною теж таке іноді буває!»

Думаю, що вам знайома така ситуація.

Ну, а що відбувається, коли Петрик на своїх нетвердих ногах заходить на кухню і... Ой! Розбилась тарілка (сувенір, чашка і т. п.)! Дитині прочитується лекція, і увага загострюється на трьох пунктах. Перший пункт стосується його минулого, другий – його характеру, і третій – його перспектив на майбутнє. Звучить це приблизно так: «Кожного разу одне і те ж! Ти ні до чого не можеш доторкнутися, щоб не упустити на підлогу! Який ти незграбний! Нічого не можеш зробити, як слід. І що тільки далі буде?!»

«Я вас терпіти не можу!» - говорить підліток батьку з матір'ю. Що вони зробили? У чому їх помилка? Вони помилилися в тому, що не усвідомили одну з найглибших потреб серця. Ними не було виражено визнання, схвалення, подяки.

З часом дитина виросте і одружиться. І він сподівається, що в шлюбі ця глибока, підсвідома потреба в схваленні буде задоволена. Всі свої надії на щастя в майбутньому, в своїх мріях, дівчина покладає на чоловіка, хлопець – на дружину. Вони сподіваються, що якщо цього не було в рідній домівці, то вони знайдуть визнання і схвалення в шлюбі.

Нерозумна та людина, яка думає, що шлюбне свідоцтво дає право вишукувати недоліки. Так, дружини, ви можете добиватися, щоб ваші чоловіки витирали ноги перш ніж увійти до будинку. Наприклад, ви можете сказати наступне: «Знову сліди на підлозі! Я цілий день займалася прибиранням. Хіба так важко запам'ятати, що треба витирати ноги? Ти завжди приводиш кімнату в безлад!» Так, нарешті, ви можете «видресирувати» чоловіка і думатимете, що добилися свого. Але ви не усвідомлюєте, що в стократному розмірі отримаєте своє назад, і навіть не знатимете, звідки все це береться. І в один з днів ви запитаєте: «Як він смів так вчинити? Що я зробила? У чому я помилилася? Я так прагнула бути хорошою дружиною. Я завжди була вірною!» Насправді ж, протягом багатьох років ви з незмінною вірністю вказували пальцем на кожен недолік вашого чоловіка! У нього в туфлях досить піску, щоб наповнити цілу вантажівку. Безумовно, це ж саме торкається і чоловіків, які постійно критикують своїх дружин.

Друзі, дозвольте мені дати вам хорошу практичну пораду, як уникнути крайнощів в критиці. У розмові з чоловіком або з дітьми відмовтесь від слів "ніколи" і "завжди". "Ти ніколи не прибираєш за собою! Ти завжди пізно приходиш з роботи! Ти ніколи не готуєш їжу вчасно! Ти завжди забуваєш робити уроки"! Ви розумієте, що я маю на увазі? Уникайте цих слів, і у вас не буде піску в туфлях!

Але чи досить просто уникати критичності? Біблія говорить: “Що тільки правдиве, що тільки чесне, що тільки праведне, що тільки чисте, що тільки любе, що тільки гідне хвали, коли яка чеснота, коли яка похвала, думайте про це!” (Фил. 4:8). Чи типово це для ваших взаємин з дружиною, з чоловіком, з дітьми? Чи шукаєте ви добра, або ж вишукуєте недоліки? О, якими могли б стати наші сім'ї, якби в них було більше місця для любові і прощення, якби в них бачили добре, а не тільки взаємні недоліки.

Один щасливий чоловік виразився так: "Ти увійшла в мою душу і знайшла там доброту, якої раніше ніхто не бачив"!

Як часто трапляється протилежне! Чоловіки і дружини проникають в душі одне одного і знаходять там погане, якого ніхто інший не бачив! Але ж ні з ким іншим ти не чиниш так! Ти не займаєшся постійною критикою своїх друзів, інакше у тебе не було б друзів! Проте найбільш близькі тобі люди чомусь стають об'єктом найбільш суворої критики! Ми повинні змінити свою поведінку. Ми повинні звільнитися від цієї поганої звички, перш ніж вона і нас погубить, і тих, кого ми любимо.

В Ефес. 4 апостол Павло багато говорить про мову і про її роль в нашому житті. У 29-му вірші дана хороша порада: "Нехай жадне слово гниле не виходить із уст ваших, але тільки таке, що добре на потрібне збудування, щоб воно подало благодать тим, хто чує".

Читаючи цю останню частину розділу, ви помітите, що Павло знову і знову вдається до певного методу навчання. По-перше, він дає заперечне повеління, потім позитивну пораду і, нарешті, вказує на причину. Ось заперечне повеління, чого ми не повинні робити: “жадне слово гниле не виходить із уст ваших”. Це відмова від критики, або будь-яких інших слів, що пригнічують дух людини. Потім, позитивна порада, що ми повинні робити замість критики: "але тільки таке, що добре на потрібне збудування". Нам слід проявляти чутливість до потреб людини, з якою ми розмовляємо, і переконатися, що сказане нами допомагає їй допомагає та напучує. І, нарешті, причина такої поради: "щоб воно подало благодать тим, хто чує". Наша мова має бути засобом для передачі і вираження благодаті. Ви коли не-будь замислювалися над цим? Дорогий друже, чи поширюєш ти благодать на оточення - вдома, на роботі, в церкві?

У Посланні до Галатів Павло дає нам ще одну дуже корисну пораду, яка допомагає зрозуміти характер духу, в якому нам слід виправляти інших, коли таке виправлення потрібне: "Браття, як людина й упаде в який прогріх, то ви, духовні, виправляйте такого духом лагідности, сам себе доглядаючи, щоб не спокусився й ти! Носіть тягарі один одного, і так виконаєте закона Христового" (Гал. 6:1- 2).

Отже, ми бачимо, що ключ до серця людини - лагідність, а також йдеться про те, щоб носити тягарі один одного. Так робив Ісус. Замість того, щоб вказати нам на наші недоліки, Він узяв їх на Себе, підніс на хрест тягар нашої провини і прийняв покарання за наші гріхи. Ісус Христос приймає самого занепалого грішника, якщо той прийде до Нього і попросить прощення і спасіння. Такий дух прихильності повністю змінює людей. Христос - Друг грішників. Він не вишукує недоліки грішників, а змінює їх серця.

Друзі, якби ми тільки могли засвоїти і запам'ятати, що любов покриває безліч гріхів, точно так, як і наші гріхи покриті любов'ю Христа. Давайте визначимо мету навчитися, заради Христа, приймати інших. Тоді ми зможемо побачити, як покращає спілкування в наших сім'ях і в наших церквах. Адже в цьому воля Божа для кожного з нас.

Я досі пам'ятаю, як моя мама незадовго до своєї смерті сказала мені: "Джон, пам'ятай, що найголовніше в житті - це хороші взаємини між людьми. Від них залежать наші стосунки з Богом". Це слова жінки, яка ніколи не вдавалася до недоречної критики і завжди знаходила сказати щось хороше і підбадьорююче кожному, хто з нею стикався. Це моє найбільше бажання - жити згідно з цією порадою моєї мами. Хай допоможе Господь кожному з нас жити так, щоб ми більше не сипали пісок в чужі туфлі!

- - - - -

Что означает принять Иисуса как своего личного Спасителя?

Приняли ли вы Иисуса Христа как своего личного Спасителя? Перед тем, как вы дадите ответ, позвольте объяснить этот вопрос. Прежде всего, необходимо разобраться, кто такой Иисус Христос, что значит «личный» и «Спаситель».

Кто такой Иисус Христос? Многие признают Иисуса Христа хорошим человеком, великим учителем и даже Божьим пророком. Это действительно характеризует Иисуса, но не определяет, Кем Он был в действительности. В Библии сказано, что Иисус является Богом в плоти, Богом, Который стал человеком (см. Иоан. 1:1,14). Бог сошел на землю, чтобы учить нас, исцелять, исправлять, прощать… и умереть за нас! Иисус Христос есть Бог, Создатель и Всемогущий Господь. Приняли ли вы такого Иисуса?

Кто такой Спаситель, и почему мы нуждаемся в Нем? В Библии сказано, что мы все согрешили, и нет ни одного праведного (Римлянам 3:10-18). Из-за нашего греха мы заслуживаем Божий гнев и наказание. А единственно справедливым наказанием за наши грехи, совершенные против вечного и безграничного Бога, будет безграничное наказание (Римлянам 6:23; Откровение 20:11-15). Именно поэтому мы нуждаемся в Спасителе!

Иисус Христос сошел на землю и умер вместо нас. Его смерть как Бога во плоти стала безграничной платой за наши грехи (2 Коринфянам 5:21). Он умер, чтобы понести наказание за наши проступки, и чтобы нам не пришлось этого делать (Римлянам 5:8). А воскресение Христа из мертвых доказало, что Его смерти было достаточно, чтобы заплатить за наш грех. Именно поэтому Иисус – наш единственный Спаситель (Иоанн 14:6; Деяния 4:12)! Верите ли вы в Иисуса как вашего Спасителя?

Является ли Иисус вашим «личным» Спасителем? Большинство людей рассматривает христианство как посещение церкви, выполнение ритуалов и воздержание от определенных грехов. Но этого недостаточно. Настоящее христианство – это личные отношения с Иисусом Христом. Принятие Христа как личного Спасителя означает, что мы верим в Него лично. Никто не может спастись верой других и никто не получит прощение только за хорошие поступки. Единственный путь к спасению – это лично принять Иисуса как своего Спасителя, веруя, что Его смерть заплатила за ваши грехи, а Его воскресение гарантирует вам вечную жизнь (Иоанна 3:16). Является ли Иисус вашим личным Спасителем?

- - - - -

Влучне слово

Свобода не в том, чтобы делать то, что хочешь, а в том, чтобы не делать того, чего не хочешь.

* * * * *

Не стоит обижаться на людей за то, что они не оправдали наших ожиданий. Мы сами виноваты, что ожидали от них больше, чем следовало.

- - - - -

Поетичний куток

Шаги услышу в шорохе дождя,
Увижу их в кружащихся снежинках,
Жизнь нам дана, и изо дня
Мы в день идём, похожи на пушинки.
Влечёт куда-то ветер перемен,
Вперед-назад бросает без оглядки,
И кажется, что в жизни смысла нет,
сами с собой играем будто в прятки.
Пытаемся забыться мы во сне,
Тревоги смутные терзают наши души,
А утром вновь в извечной суете
Стремимся добежать до жизни лучшей.
Но всё напрасно. Я остановлюсь -
Нет больше силы продолжать боренья,
Я Бога в каждом разгляжу вокруг,
И просто встану перед Ним я на колени.
Кто ты без Бога, у себя спроси,
Ведь Он один, кому весь мир подвластен,
Лишь у Него спасение души,
В Его руках всегда ты безопасен.
Не веришь мне? Ну что ж, тебе решать,
Но знай, без Бога не пойду я дальше,
И помни, тебя Бог будет ждать,
В Его любви ни капли фальши.
- - - - -

Церква Христова м. Чернівці


  << Вернуться

1549320 (+261)
22
3
14, 5
(С) 2018, Церковь Христа (Христова) г. Киев.
Комментарии, замечания, пожелания и предложения адресуйте нашему вебмастеру