Мир вам и дому вашему
Поиск по сайту:
Зміцнюй віру 394 16.02.2011
зміцнюй віру

“Бо річ добра зміцняти серця благодаттю” (Євр. 13:9)

Благословение или побор

Я хочу поговорить о том, каким Бог задумал служение финансового и материального даяния. В Библии да и в мире - это называется благотворительностью или спонсорством. Но для того, чтобы мы более ясно понимали, чем является для Бога то, что мы делаем, принося Богу свои пожертвования или помогая кому-то материально, я назвал это служением. Потому что таковым оно и является. Бог призвал всех Своих детей, верующих в Иисуса Христа, к служению Ему. Я думаю, что большинство христиан понимает, что служением Богу является прославление и поклонение в церкви, участие в хлебопреломлении или причастии, проповедь Божьего слова и свидетельство об Иисусе. Когда же речь идёт о деньгах и материальных ресурсах, то это кажется чем-то, никак не относящимся к служению Богу. Это некая необходимость, из-за которой служителям приходится как-то упрашивать и уговаривать людей жертвовать, а людям в церкви приходится как-то на это реагировать и что-то давать. Но если мы осознаем, что наше даяние Богу является частью нашего служения Ему, то мы будем делать это совсем по-другому. Давайте прочитаем слова апостола Павла, который писал об этом: «Посему я почел за нужное упросить братьев, чтобы они наперед пошли к вам и предварительно озаботились, дабы возвещенное уже благословение ваше было готово, как благословение, а не как побор» (2 Кор. 9:5).

Как мы видим из этого стиха, Бог задумал финансовое служение, впрочем, как и все другие виды служения Ему, как благословение. Это очень важно нам понимать, если мы действительно хотим служить Ему. Удивительно, что многие христиане не понимают, что если они не радуются и не наслаждаются служением Богу, то это Ему не угодно. Если мы славим Бога, поклоняемся и молимся Ему, боясь, что Он как-то нас накажет, если мы не будем этого делать, то такое служение не нужно ни Ему, ни нам. Бог хочет, чтобы мы служили Ему с радостью и любовью к Нему, а не в раболепском страхе.

В этом месте Писания Бог показывает нам очень важный принцип того, что нужно делать, чтобы сбор пожертвований или любая форма даяния, к которой нас призывает Бог, была для нас благословением. Апостол Павел послал служителей, своих соработников, чтобы они подготовили церковь в Коринфе к сбору пожертвований для Иерусалимской церкви. Он пишет о том, что это служение будет для Коринфян благословением, а не побором, если они заранее приготовят свои сердца и свои пожертвования. То же самое относится и к нам. Если мы хотим, чтобы наше приношение не сопровождалось спонтанными необдуманными решениями и противоречивыми мыслями и чувствами, то нам лучше заранее подумать и помолиться о том, куда и сколько нам нужно давать.

Некоторые верующие думают, что давать "от сердца" или "с искреннем сердцем", это значит давать спонтанно, в зависимости от настроения и состояния души. Это выглядит духовно, но на самом деле таковым не является. Потому что большинство наших дел, в том числе и относящихся к служению Богу, мы заранее планируем. Например, я заметил, что те люди, которые говорят: "Я приду на служение, если получится", чаще всего не приходят, и потом, вообще, перестают ходить в церковь. Они не планируют свою духовную жизнь и поэтому идут на поводу у своей плоти. То же самое относится и к нашему финансовому служению: нам нужно молиться об этом и планировать заранее, сколько мы хотим отдать Господу.

Чтобы помочь избавиться от несерьёзных, недуховных представлений о даянии, я хочу привести ещё один пример. Многие люди в мире, и, к сожалению, в церкви думают, что настоящая любовь - это сильное чувство, которое может неожиданно, спонтанно прийти в сердце человека. Об этом пишут романы, стихи и песни, снимают целые сериалы... Но настоящая любовь - это больше, чем сильные чувства. Это служение, это посвящение. Прочитайте об этом 1-ое Послание Коринфянам 13 главу. И если говорить о любви двух молодых людей, которые любят друг друга, то по Божьему замыслу, они должны не просто водиться спонтанными чувствами, а обдумать свою дальнейшую жизнь и заключить друг с другом брачный завет, чтобы потом строить друг с другом отношения, основанные на настоящей любви, скреплённой заветом. То же самое нам нужно отнести и к служению Господу. Мы также знаем, что отношения с Ним не строятся на спонтанных чувствах и переживаниях. Да, Он может давать нам ощутить и пережить Его присутствие, мы можем временами переживать сильную любовь к Нему. Но в отношениях с Ним также есть завет и посвящение. В этом суть водного крещения.

Наше служение Ему финансами и материальными ресурсами будет для нас благословением, когда мы осознаём своё посвящение Господу, когда мы желаем и настраиваем своё сердце на то, чтобы возблагодарить Его и выразить Ему свою любовь нашими приношениями. Кто-то может сказать: "Да, но у меня нет сильного желания что-то давать Господу". Что ж, Он не будет заставлять Вас это делать. Всё начинается с того, что мы посвящаем себя тому, чтобы любить Его. И если этого посвящения у нас нет, если мы продолжаем торговаться с Богом, ожидая пока Он не решит все наши проблемы, то мы на опасном пути. Поэтому, когда мы не чувствуем желания служить Ему, когда для нас время пожертвования или упоминание об этом где-либо, звучит, как просто сбор средств или побор, то нам нужно пересмотреть свои отношения с Богом. Нам нужно решить, хотим ли мы служить Ему, любим ли мы Его, или же мы просто хотим как-то попасть на Небеса, оставаясь при этом такими же бунтовщиками и эгоистами, какими мы были до того, как пришли к Господу.

Давайте помолимся: Отец Небесный, мы благодарим Тебя за то, что Ты так сильно любишь нас. Благодарим за то, что Ты хочешь, чтобы наше служение Тебе во всём, в том числе и деньгами, было для нас благословением. Помоги нам увидеть в этом служении радость общения с Тобой и участие в Твоём Царстве. Дай нам мудрость и понимание того, насколько важно для Тебя и для нас это служение. Открой наши умы и сердца, чтобы видеть как, кому и сколько мы призваны давать. Слава Тебе за то, что Ты восполняешь наши нужды, и помогаешь нам в решении наших жизненных проблем! Во имя Иисуса Христа. Аминь.

Пусть Бог благословит Вас!

Сергей Поляков

- - - - -

Порожній стілець

Дочка одного літнього чоловіка попросила місцевого пастора прийти до них, щоб помолитися з її батьком. Коли той прибув, то побачив чоловіка, який лежав у ліжку, а його голову підпирали дві подушки. Поряд з ліжком стояв порожній стілець. Пастор подумав, що старому сказали про його прибуття. "Напевно, Ви чекали мене", - сказав він. "Ні, хто Ви"? - запитав старий. Пастор повідомив йому своє ім'я і потім додав: "Я побачив порожній стілець і подумав, що Ви знали, що я збирався зайти до Вас".

"Ах так, стілець", - промовив прикутий до ліжка чоловік. "Вам не буде важко причинити двері?" – пошепки запитав він пастора. Той, спантеличений, виконав прохання.

"Я ніколи нікому про це не говорив, навіть моїй дочці", - повідомив чоловік. "Але за усе своє життя я так і не навчився молитися. У церкві я часто слухав проповідника, коли він говорив про молитву, але це проходило повз мої вуха". "Я залишив будь-яку спробу навчитися молитися", - продовжував літній чоловік, - "доки одного дня, чотири роки тому, мій кращий друг не сказав мені: «Джоні, молитва - це просто. Це коли ти розмовляєш з Ісусом. Ось що я тобі пропоную: сядь на стілець, постав перед собою порожній стілець і у вірі побачиш Ісуса на стільці. Це не щось примарне, адже Він обіцяв: 'Я буду з вами завжди'. Потім просто поговори з Ним, так само як ти розмовляєш зі мною зараз»".

"Так от, я спробував це, і мені так сильно сподобалося, що я роблю це по кілька годин щодня. Хоча я обережний. Якби моя дочка побачила, як я розмовляю з порожнім стільцем, у неї був би нервовий розлад або вона змусила б мене лікуватись у психіатричній лікарні".

На пастора ця розповідь дуже вплинула і він підбадьорив старого продовжувати в тому ж дусі. Потім він помолився з ним і повернувся в приміщення церкви. Через два дні подзвонила дочка цього старого, щоб повідомити пастора, що її батько нині помер.

"Він помирав спокійно"? - запитав пастор.

"Так, коли я збиралася йти з будинку о другій години, він покликав мене до свого ліжка, сказав мені, що любить мене і поцілував в щоку. Коли я повернулася назад з магазину за годину, то вже знайшла його мертвим. Але було щось дивне в його смерті. Швидше за все, що якраз перед тим, як батько помер, він нахилився і поклав свою голову на стілець поряд з ліжком. Що Ви на це скажете"?

Пастор утер сльозу з очей і сказав: "Я бажав би, щоб усі ми могли зробити це".

- - - - -

Незрівнянний Христос

Більше дев'ятнадцяти століть тому жив Чоловік, народжений проти законів природи. Цей Чоловік жив у бідності і був вихований в безвісності. Він мало подорожував і всього один раз перетнув кордон своєї батьківщини - під час втечі в Єгипет, ще немовлям.

У Нього не було ні впливу, ні багатства. Родичі Його були люди скромні, без кваліфікації та освіти. У дитинстві Він вразив царя, в юнацтві Він спантеличував лікарів, в зрілості Він управляв природою, ходив по хвилях, наче по бруківці, і утихомирював море. Він зціляв цілі натовпи без ліків і не брав жодної плати за Свої послуги.

Він не написав жодної книжки. Але всі бібліотеки нашої країни не вмістять книг, написаних про Нього. Він не написав жодної пісні. Але Він дав тему для стількох пісень, скільки не дали всі композитори, разом узяті.

Він ніколи не заснував жодної школи. Але всі школи світу не можуть похвалитися такою кількістю учнів, як у Нього.

Він ніколи не командував армією, не закликав солдатів, не стріляв з гвинтівки. Але ні в одного державного діяча ніколи не було стільки добровольців, які за Його наказом змусили б стількох бунтівників скласти зброю і здатися без єдиного пострілу.

Він ніколи не займався психіатрією, але зцілив більше розбитих сердець, ніж всі лікарі світу. Кожного тижня по всьому світу завмирають оберти коліс торгівлі і промисловості, і натовпи людей приходять на молитовні збори, щоб віддати Йому данину любові і поваги.

Де імена колишніх гордих правителів Греції та Риму? Де імена вчених, філософів і богословів минулого? Але ім'я цієї Людини звучить все частіше й частіше. Час проклав вже майже двадцять століть між Його смертю на хресті і нашим поколінням, проте Він до цих пір живий. Ірод не зміг вбити Його, а могила - утримати.

Він стає на найвищому п'єдесталі небесної слави, коронований Богом. Йому підкоряються ангели, поклоняються святі, і біси бояться Його - живого, близького Христа, нашого Господа і Спасителя.

- - - - -

Поетичний куток

Послання

Летить життя порожняком:
Ні доброти, ні злості.
Ти шкірою — неначе слон,
Хоч в тебе людські кості.

Тебе ніхто не зачіпа
І ти не зачіпаєш,
І тільки тим ти дорожиш,
До чого потяг маєш.

Та в ньому цінності нема,
Твій потяг тобі шкодить,
І зводить інколи з ума
Фальшива насолода.

Хоч ти й не слухаєш мене,
Кажу тобі я знову:
Без Господа життя сумне,
Нечиста навіть мова.

Є справжні друзі, як брати,
Ти з ними подружися,
Живого Бога щоб знайти,
До Нього притулиться,

Йому подяку принести
За всі Його творіння,
Із Ним лихе перемогти
І в Нього взять спасіння.

Не будь для Господа чужим,
В гріхах своїх покайся.
Коли ти будеш жити з Ним,
Одержиш вічне щастя.

Для всього є в людини час,
Якщо вона не мертва.
Щоб свят новий в тобі почавсь,
Ходи  постійно в церкву.

Михайло Михайлюк

* * * * *

Песни

У меня от песен рвется грудь!
Сколько их, пересчитать нет силы.
Пой, душа, пока уста поют,
Пой от первых дней и до могилы.

Пой о том, чем до краев полна,
Пой во всеуслышанье о Боге!
В нашей жизни песня есть одна,
Что для жизни вечной будит многих.

Пой, душа, о том, что обрела
Ночью тихой под небесным сводом, —
Про любовь, что жизнь тебе дала,
Одарила счастьем и свободой.

Там, где песнь звучит, дышать легко.
Злые люди не имеют песен.
Пой, душа, не тихим голоском,
Громко пой о том, как Бог чудесен!
Пой и никогда не умолкай,
Пусть течет рекой живая песня.
Кто-нибудь услышит невзначай
И отыщет путь к стране небесной.

- - - - -

Церква Христова м. Чернівці


  << Вернуться

1552379 (+44)
28
1
18, 9
(С) 2018, Церковь Христа (Христова) г. Киев.
Комментарии, замечания, пожелания и предложения адресуйте нашему вебмастеру