1 Коринфянам 13 глава

(Рождественская версия)

Если я украшаю мой дом ветвями ели, гирляндами и лампочками, но не понял смысла явления в этот мир Сына Божьего, то я не больше, чем декоратор.

Если я работаю с утра до вечера на кухне, готовя килограммы тортов, пирожных и особенных угощений, приглашаю гостей за идеально накрытый стол, но при этом в моём сердце нет радости о рождении Иисуса, то я не больше, чем повар.

Если я работаю в благотворительных организациях, пою песни в домах престарелых и все свои сбережения отдам на благотворительные цели, но при этом не имею любви к своей семье, то все это бессмысленно.

Если я украшаю елку блестящими ангелочками и звездочками, участвую в тысяче праздников и пою в хоре, но не принял в свое сердце Иисуса, тогда я не понял, в чем главный смысл рождения Христа.

Любовь к Иисусу прерывает работу на кухне для того, чтобы обнять ребенка.

Любовь оставляет украшение квартиры, чтобы поцеловать жену.

Любовь дружелюбна, несмотря на стресс и нехватку времени.

Любовь не завидует красивому дому других и цвету подобранных салфеток.

Любовь не кричит на детей, потому что они мешаются под ногами, наоборот, она благодарна, что они есть, и что они могут мешаться под ногами.

Любовь дает не только тем, которые могут дать обратно. Наоборот, с огромной радостью она одаривает именно тех, которые в ответ ничего подарить не могут.

Любовь все терпит, все покрывает, всего надеется, все переносит.

Любовь никогда не перестает.

Подарки забудутся и истреплются, торты будут съедены, рождественская елка высохнет. Но подарок Божьей благодати во Христе Иисусе останется навсегда!

Доктрина завжди практична

У моїй бібліотеці є книга духовного лідера одного псевдо християнського культу. У ній стверджується, що чітко вибудувана доктрина і систематичне богослов'я суперечать духу служіння Христа.

Ідея про те, що Христос проти доктрин, лежить в основі цього культу. Але яка ще інша ідея може бути настільки далеко від істини? Слово «доктрина» просто означає «вчення». І безглуздо стверджувати, що Христос проти вчення. У центрі Його Великого Доручення - веління вчити (Матвія 28:18-20).

На жаль, прихильники культів не самотні у своїх антидоктринальних настроях. Деякі християни євангельського спрямування дотримуються майже тих самих поглядів. Оскільки вони вважають доктрину чимось суто теоретичним, то нехтують нею як непотрібною, спірною, небезпечною або просто непрактичною річчю.

Люди часто запитують мене, чому я так багато уваги приділяю доктрині. Час від часу хто-небудь відкрито говорить мені, що в моїх проповідях повинно бути поменше доктрини і побільше практики.

Звичайно, практичне застосування необхідно. Я не хочу применшувати його важливості. Але якщо у сучасній проповіді і є недолік, то він полягає в тому, що в ній дуже багато уваги приділяється відносинам, псевдо психології і відірваним від життя питанням, і недостатньо - здоровій науці.

Різниця між доктринальною та практичною істиною надумана, адже доктрина - практична! Насправді, немає нічого більш практичного, ніж здорове вчення.

Якщо пастор перестане проповідувати здорове вчення, то він відречеться від першорядного обов'язку пресвітера: триматися «вірного слова згідно з наукою, щоб мав силу й навчати в здоровій науці, і переконувати противних» (Титу 1:9). Ми або вчимо істині, або вчимо омані, або не вчимо зовсім.

Опора на істину

Практичні поради, вигадки для привернення уваги та різні ілюстрації не мають великого значення, якщо вони не опираються на божественні принципи. Благочестива поведінка не може розвиватися у відриві від істини Божого Слова. Перш ніж проповідник закличе виконувати якийсь обов’язок, він повинен приділити час доктрині. Він повинен побудувати свою проповідь навколо богословських тем і вивести принципи з тексту. А потім вже цю істину можна застосовувати.

Послання до римлян - прекрасний біблійний приклад цього. Павло переходить до практичних настанов тільки після одинадцяти глав богослов'я.

Він здійснює сходження на неймовірну висоту Божих істин, досягаючи вершини в 11:33-36: "О глибино багатства, і премудрости, і знання Божого! Які недовідомі присуди Його, і недосліджені дороги Його! Бо хто розум Господній пізнав? Або хто був дорадник Йому? Або хто давніш Йому дав, і йому буде віддано? Бо все з Нього, через Нього і для Нього! Йому слава навіки. Амінь".

Потім у розділі 12 він відразу переходить до практичних висновків з вчення перших одинадцяти розділів. Ні в одному тексті Писання відповідальність християн перед істиною не показана так ясно, як у Римлян 12:1-2.

Спираючись на одинадцять розділів глибоких доктрин, Павло закликає кожного віруючого до найвищого ступеня духовного поклоніння - представити себе в живу жертву Богові. Доктрина виробляє відданість Христу – найбільшу практичну дію. І вся решта Послання до римлян пояснює різні способи практичного вияву відданості людини Христу.

Павло дотримується цього ж правила в посланнях до Галатів, Ефесян, Филип'ян, Колосян і 1 Солунян. Спочатку мова йде про доктрини. І на цій підставі він вибудовує практичне застосування, вказуючи на логічний перехід за допомогою слова «тож» (Рим. 12:1; Гал. 5:1; Ефес. 4:1; Фил. 2:1; Кол. 3:1) або "А далі" (1 Сол. 4:1).

Ухилення від істини

У 1 до Тимофія 4:1-3 описується, що відбувається, коли люди залишають фундамент біблійної істини: «А Дух ясно говорить, що від віри відступляться дехто в останні часи, ті, хто слухає духів підступних і наук демонів, хто в лицемірстві говорить неправду, і спалив сумління своє, хто одружуватися забороняє, наказує стримуватися від їжі, яку Бог створив на поживу з подякою віруючим та тим, хто правду пізнав».

Брехня, лицемірство, придушене сумління і помилкова релігійна практика - все це корениться в невірній доктрині.

Ніяка діяльність у церковному служінні не може бути важливішою, ніж правильне розуміння і ясне проголошення здорової науки. У 1 і 2 посланнях до Тимофія і в Посланні до Тита Павло доручає двом молодим людям нести служіння. Центральна тема цих послань - як важливо триматися здорового вчення.

Павло закликає Тимофія: «Як будеш оце подавати братам, то будеш ти добрий служитель Христа Ісуса, годований словами віри та доброї науки, що за нею слідом ти пішов» (1 Тимофія 4:6). «Уважай на самого себе та на науку, тримайся цього. - продовжує Павло, - Бо чинячи так, ти спасеш і самого себе, і тих, хто тебе слухає!» (вірш 16).

У Тита 2:10 говориться, що ми будемо «прикрашати науку Спасителя нашого Бога» тим, як ми живемо. Для затвердження здорової науки набагато більше важить те, що ми робимо, ніж те, що ми говоримо. Ось чому так жахливо, коли пастор, викладач семінарії чи взагалі християнський служитель морально падає. Цим він заявляє, що всі його вчення - всього лише інтелектуальна вправа.

Слухання істини

Істинне вчення змінює поводження, коли вплітається в тканину повсякденного життя. Але щоб доктрина чинила такий вплив, спочатку її потрібно зрозуміти. Що в служінні дійсно важко, так це ясно і точно передавати істину. У порівнянні з цим втілити практичне застосування досить легко.

Жоден віруючий не може застосовувати істину, яку не знає. Хто не розуміє, що саме Біблія говорить про шлюб, розлучення, сім'ю, виховання дітей, дисципліну, гроші, борги, роботу, служіння Христу, вічну нагороду, допомогу бідним, турботу про вдів, підпорядкування владі та інші питання, той не зможе застосовувати цього.

Хто не знає, що Біблія говорить про спасіння, не може спастись. Хто не знає, що Біблія говорить про святість, не в силах впоратися з гріхом. І тому такі люди не можуть повною мірою отримувати благословення і жити для Божої слави.

Джон Мак-Артур

Какой ты христианин?

У одного крестьянина, имевшего большую семью, сгорел весь хлеб. В соседней деревне добрые люди собрали для него несколько десятков пудов зерна и, погрузив мешки на телегу, отправили пострадавшему.

Узнав об этом, крестьянин вышел за дверь своего дома и стал ожидать прибытия телеги. Вскоре послышался сильный грохот — стук тележных колёс. Крестьянин был уверен, что это приближается к его дому ожидаемая им подвода с зерном. Через несколько минут телега остановилась рядом с крестьянином. Но, увы, она оказалась пустой, потому так и гремела по дороге. Её хозяин только спросил крестьянина о причине пожара, уничтожившего весь его хлеб, и поехал дальше. Это была не та телега, которую он ожидал с такой надеждой.

Телега с хлебом подъехала к его дому совсем без шума, потому что была нагружена доверху. Со слезами радости и благодарности снял с неё крестьянин мешки с зерном и смог спасти от голодной смерти себя и своё семейство.

Эти две телеги напоминают собою два типа христиан. Одни из них слишком шумят, но не дают сердцам ничего, кроме пустоты. Другие же тихо и кротко несут своё служение, подносят окружающим обилие Хлеба Жизни. И тогда из уст спасённых несётся слава Иисусу!

Скажи, христианин, кто ты: много «шумящий» об Иисусе Христе или без лишнего шума дающий людям Хлеб Жизни?

Сучасна притча

Недовольный

Один человек всегда и всем был недоволен. Уродила мелкая картошка, он говорит:

– Картошка такая мелкая, как горох, почти весь урожай приходится свиньям отдавать, а самим есть нечего.

На следующий год уродилась крупная картошка. Сосед ему говорит:

– Посмотри, сосед, какой чудесный урожай в этом году, какой крупный картофель!

– А что хорошего, даже свиньям дать нечего...

Довольный

Один верующий брат имел репутацию всегда довольного человека. Однажды ему пришлось проездом остановиться на ночлег у одной семьи, которая не раз слышала об этом благодарном человеке. Желая убедиться в его благодушии, хозяева решили испытать его. Они накормили его и отвели в комнату для ночлега, в которой стояла лавочка и табуретка. Брат помолился и лёг спать. На утро хозяевам не терпелось узнать, за что же он будет теперь благодарить.

– Ну, как спалось, брат?

– Слава Богу, – говорит тот, – у меня два бока, устал один бок, я на другой лёг, так и поспал...

Поетичний куток

Eсли ищешь Христа, не смотри на людей,
Самых лучших и самых хороших,
А потом не вини их, Христовых детей,
Что они на Него не похожи.

Если к Богу идешь, о людей не споткнись,
И для них не явись преткновеньем.
Если ищешь Христа, то смотри только ввысь,
И избегнешь греха осужденья.

Eсли хочешь смотреть на людей, как Христос,
Тот, кто все покрывает любовью,
То цени их ценою Иисусовых слез,
На Голгофе смешавшихся с кровью.

Чтоб бревном не казался ничтожный сучок,
На чужие ошибки, обиды
Ты смотри только с горних, голгофских высот,
С этих высей их вовсе не видно.

* * * * *

Состраданью нельзя научить.
Кто-то дарит любовь, кто-то – боль.
Невозможно других изменить,
Ведь у каждого в жизни есть роль.

Постарайся не думать о тех,
Кто в восторге, когда ты в слезах,
Для кого, словно нож, твой успех,
И насмешка у них на устах.

Удержись, не срывайся на крик.
Не судись, не борись, не дерись.
Постарайся не видеть их лик.
Просто с грязью людскою смирись.

Снисходительным будь к подлецам,
Возмущенье гони от себя,
За советом иди к мудрецам.
А иначе раздавят тебя.

Разве можно так долго страдать?
Важно подлость чужую забыть.
Хватит душу в борьбе истязать!
Нужно боль и обиду простить.

А иначе захватит беда.
Раздраженье нельзя победить,
Не уйти от него никуда.
Постарайся в борьбе уступить.