“Бо річ добра зміцняти серця благодаттю” (Євр. 13:9)

Все не так…

Якось у суді слухали справу про розлучення. Перед винесенням вердикту суддя запитав у дружини:

- Ви, напевно, дуже страждали від його жорстокості?

- О, ні. Він завжди був терплячим і спокійним.

- Може він мало заробляв?

- Та ні, нормально. Вистачало.

- А-а-а... мабуть, він не любив дітей і не турбувався про них?

- Він виконував кожне їхнє бажання.

- У нього з'явилася коханка?

- Він завжди був мені вірним.

- Але чому ж Ви хочете розлучитися, якщо він все це робить?!

- Робити-то він робить, але бачили б Ви, з яким виразом обличчя!

Для стороннього спостерігача ця історія може здатися смішною, але давайте задумаємося: що стає причиною руйнування шлюбу? Що змусило страждати цю жінку і всю її сім'ю? Відповідь очевидна: хронічне невдоволення.

Можливо, і серед ваших знайомих є такі «життєрадісні» люди, для яких все в цьому світі відбувається не так: дощ іде невчасно, сонце світить занадто яскраво, зарплата дуже маленька, кефір вже не той, та й взагалі, – в усьому винен наш уряд.

Що б ви не робили, догодити таким людям неможливо. Адже вимоги їх настільки завищені, що, напевно, і в ангелів вони могли б угледіти якісь вади (занадто підозріло правильні, наприклад).

Як же знайти підхід до таких буркунів?

Перша складність полягає в тому, що ці люди вважають винними у своїх проблемах когось, але аж ніяк не самих себе! На кожну проблему або помилку вони знайдуть тисячі правдоподібних пояснень, чому це сталося і хто в цьому винен.

Якщо, наприклад, у чоловіка поганий настрій, не все в порядку на роботі, то, будьте впевнені, він знайде що сказати, помітивши в мийці дві брудні чашки. І в цьому не буде ні краплі провини його сварливої натури, адже винні, як завжди, дружина і начальник. Так само роблять і деякі батьки щодо своїх дітей: як би ідеально дитина не поводила себе, завжди знайдеться те, чим можна її вколоти.

Є одна чудова приказка: «Коли на вулиці постійно похмуро, помий вікна!» Якщо людина «заражена» невдоволенням або сварками, то перше, що варто зрозуміти, - більшість проблем знаходяться всередині неї!

Друга складність - це те, що звички бурчати і скандалити за будь-якого приводу дуже важко позбутися, адже це вже стало частиною мислення і характеру. Що робити? Найкраще - розвивати позитивне мислення. У кожній ситуації шукайте позитивні моменти.

Ось, наприклад: ви всією сім'єю сидите за столом і вечеряєте. Раптом зникає світло. За старою звичкою можна почати нервувати і псувати всім і без того неідеальний настрій. Але існує й інший вихід. Ви можете запалити свічки і продовжити вечерю в романтичній обстановці, тим самим зберігши мир і піднявши настрій вашим домашнім. Робіть так само і в інших ситуаціях.

Звичайно, простіше зірватися і все зруйнувати. Але спалах гніву пройде, і ви залишитеся самі на руїнах сімейного вогнища або дружби.

Отже, що ще можна порадити? Частіше посміхайтеся: посмішка може миттєво розрядити напружену атмосферу. Більше думайте про те, що у вас є, ніж про те, чого немає. Згадайте бідняка, який скаржився Богу на відсутність взуття, поки не зустрів чоловіка, який не мав ніг!

Будьте вдячними за все, що вам дав Господь. Частіше читайте Біблію, адже саме там є багато дивних історій, які здатні втішити і підбадьорити в найважчий день. І пам'ятайте: ваше життя цінне для Бога, не варто витрачати його на сварки і невдоволення. Живіть повноцінно, так як і задумав Бог!

Недовольные люди

Попал человек в рай. Смотрит, а там все люди ходят радостные, счастливые, открытые, доброжелательные. А вокруг всё как в обычной жизни. Походил он, погулял, понравилось. И говорит архангелу:

- А можно посмотреть, что такое ад? Хоть одним глазком!

- Хорошо, пойдём, покажу.

Приходят они в ад. Человек смотрит, а там вроде бы на первый взгляд всё так же как в раю: та же обычная жизнь, только люди все злые, обиженные, видно, что плохо им тут. Он спрашивает у архангела:

- Тут же всё вроде так же, как и в раю! Почему они все такие недовольные?

- А они думают, что в раю лучше.

Поетичний куток

Жить нужно так, как будто бы вчера
Там, на кресте, Христос сказал «Свершилось».
Как будто бы вчера за нас Он умирал,
Как будто бы вчера спасенье даровал
Толпе, которая над Ним глумилась,
Как будто бы вчера…

Жить нужно так, как будто бы сегодня
Воскрес из мертвых Он и победил.
Как будто бы сегодня гроб холодный
Оставил Он, и пленник стал свободным,
Как будто бы сегодня Он ожил,
Как будто бы сегодня…

Жить нужно так, как будто завтра
Придет Он вновь на землю с высоты,
Спаситель и Творец, и нашей жизни Автор
Придет забрать Своих. Быть может завтра
Услышим трубный звук мы все — и я, и ты,
Быть может завтра…

Вера Кушнир

Всё пройдет

Когда мне тяжело, печаль к земле гнетет,
И слезы удержать нет сил и нет желанья,
И кажется конца не будет испытаньям,
Я говорю себе тихонько: всё пройдет…

Когда ж от радости душа моя поет,
Безоблачны все дни и все спокойны ночи,
И бьется жизнь в груди так сильно, что есть мочи,
Я, чтоб смирить себя, твержу. что всё пройдет.

Да, в этом жизнь. Мы знаем наперед,
Что есть всему конец, предел всему положен.
И как бы ни был путь порою темен, сложен,
Иль легок, весел, знаем: всё пройдет.

Пишите чаще

Ходите чаще в гости к старикам,
Их писем не кладите в долгий ящик…
Ах, эти письма… Каждая строка
В них просит между строк: «Пишите чаще!»

А вы живете в сутолоке дел,
А вы живете, не желая верить,
Что вдруг они в один тяжелый день
Неслышно за собой прикроют двери…

О, как вам будет память нелегка
Об этих днях — плывущих и летящих.
Ходите чаще в гости к старикам,
Ходите чаще!

Церква Христова м. Чернівці