Невоспетые

Одна из его картин называется "Невоспетые". На ней изображены четыре механика, которые готовят к вылету бомбардировщик. Все это происходит где-то глубоко под полетной палубой авианосца в Тихом океане во время второй мировой войны. Бледные, сосредоточенные, испачканные в смазке люди трудятся, чтобы самолет был "в форме" к вылету на боевое задание.

Мы тоже, может быть, делаем какую-то незаметную частичку великого дела церкви благовестия или научения. Если бы в церквях не было добровольных помощников-энтузиастов, вряд ли бы общины делали столько, сколько делают.

Апостол Павел завершая свое письмо верующим в Риме, вспоминает несколько человек, о которых больше нигде в Писании ничего не сказано. К примеру, Павел говорит о Фиве и называет ее "помощницею многим" (Рим. 16:2). Фива, и другие такие, как она, очень много значили для жизни и труда молодой церкви.

Вы работаете где-то глубоко "под полетной палубой"? Помните, что ваше служение Христу очень и очень важно. Даже если никто за ваш тяжкий труд не скажет "спасибо", можете быть уверены, что в один прекрасный день вас за него вознаградит Господь (Кол. 3:23,24).

Віданність ходінню

Така наполегливість нагадує мені одну людину на ім’я Енох. Буття 5:18-24 – це невеличкий абзац про його життя, але він сяє, мов той діамант посеред списку людських життів та смертей. У цьому розділі, де лунає сумна пісня похоронних дзвонів, де вісім разів зустрічається фраза "та й помер він", світить промінь надії, бо ходив Енох з Богом.

Що ж означають ці слова? Вони вказують на близькі стосунки Еноха з Богом – він буквально не відходив від Нього ані на крок. Також, це говорить про незаперечний послух, який в тій нечестивій культурі Енох виявляв Богу. Господь нагородив його за таку вірність – взяв живим на небо. В Його творінні останнє слово залишається не за смертю.

Життя Еноха нагадує, що для всіх нас цілком можливо насолоджуватись близькими стосунками з Господом вже тут, на землі. Давайте присвятимо себе щоденному, постійному ходінню з Ним, і воно закінчиться постійним перебуванням у Його присутності в небесах.

Марвін Уїльямс

Отримати те, що ми просимо

Чоловік запитав дружину: "Що б ти хотіла на день народження?" Вона сказала: "Я б хотіла, щоб знову було десять".

Вранці на її день народження, він розбудив її раніше і вони пішли в парк розваг. Він катав її на кожній каруселі і вони відвідали кожен атракціон в парку – "Дорога смерті", "Американські гірки", "Кімната жаху". Через п’ять годин, похитуючись, вона вийшла з парку, в голові запаморочилось, а в середині все переверталось.

Вони пішли в МакДональдс, де вона взяла подвійний Біг Мак з картоплею фрі та полуничний коктейль. Потім в кіно подивилися «Зоряні війни» - з’їли ще більше гамбургерів, попкорну, солодощів та залили усе кока-колою. Нарешті, похитуючись, вони дістались додому і вона звалилася в ліжко.

Чоловік нахилився і запитав її: "Ну як, люба, це було, як у десять?" Відкривши одне око, вона застогнала: «Насправді, я мала на увазі розмір сукні".

Ця історія нагадує мені те, що сталося з Іваном і Яковом. Вони прийшли до Ісуса з проханням. Ісус сказав: "Чого ж хочете, щоб Я вам зробив?" (Мар. 10:36).

"Вони ж відказали Йому: Дай нам, щоб у славі Твоїй ми сиділи праворуч від Тебе один, і ліворуч один!" (Мар. 10:37).

Ісус пояснив їм, що вони не знають насправді чого просять. Він запитав їх: "Чи ж можете ви пити чашу, що Я її п'ю, і христитися хрищенням, що Я ним хрищуся?" (Мар. 10:38).

І що вони відповіли? "Звичайно!" Однак те, що вони мали на увазі (престиж, влада і слава), це зовсім не те, що мав на увазі Ісус (переслідування, страждання і служіння). Ісус дав їм саме те, чого вони просили, але це було не те, що вони сподівалися отримати, коли просили!

Так часто те ж саме відбувається і в моєму житті. Бог відповідає на мої прохання і молитви, але таким чином, що я і не завжди можу здогадатись - не завжди в приємний спосіб, не завжди так, як вибрав би я, але завжди так, як Він вважає за найкраще.

Алан Сміт