Боже співробітництво (3)

6. “Обмін проповідниками”

Напевно, ви погодитесь з моїми спостереженнями: я помітив, коли трапляється, що у зібранні проповідує брат з іншої громади, увага і зацікавленість подвійні. Брати та сестри у таких випадках дуже задоволені, кажуть що це корисно для них. Якщо це приносить духовну користь, давайте будемо планувати запрошувати до себе тих, хто може наставляти братів та сестер.

7. Місіонерство

Ця область є широким полем для співпраці церков. Трапляються різноманітні ситуації, внаслідок яких виникає потреба у місіонерстві в масштабах України. Наприклад, людина приїздить кудись у відрядження і там навертається до Бога, а потім повертається додому, де крім неї християн немає. Або дитина Божа переїздить на інше місце проживання, а там громади Церкви немає. Або ж у якійсь місцевості внаслідок вивчення Біблії через листування знаходиться людина або навіть декілька, які зацікавлені у вивченні Слова.

В усіх таких випадках було б чудово мати можливість, щоб у певній місцевості тривалий час постійно проводити роботу з проповіді Євангелії. Одній громаді зробити це буде нелегко, проте спільними зусиллями можна досягти бажаного результату.

Приклади саме з послання до Филип’ян є класичними прикладами співпраці у області місіонерства: християни у Филипах підтримували апостола Павла, коли він проповідував Євангелію в інших містах імперії.

8. Організація та проведення дебатів з представниками деномінацій

Користь від такого заходу могла б бути дуже цінною. Особливо у випадку, якщо б до цього залучались засоби масової інформації. По-перше, це давало б можливість проповідувати Євангелію для широкого загалу. По-друге, це давало б змогу людям побачити помилки у вченнях деномінацій.

Організація такого заходу може здаватись неможливою через новизну та необхідність ретельної і клопіткої підготовки. Але якщо взятись за цю роботу разом, усвідомлюючи величезну можливу користь, то це не буде видаватись чимось нереальним.

9. Участь у роботі Біблійної школи або організація таких шкіл в інших місцях

При громаді церкви Божої на Гарматній існує Біблійна школа. Її місія – підготовка в належній мірі братів для проповіді Євангелії. Тому приймання участі у цій роботі буде сіянням насіння, яке пізніше дасть плоди через проповідь братів-студентів.

Яким чином можна приймати участь у роботі школи? Заохочувати братів у помісних громадах до цієї важкої праці, матеріально підтримувати студентів, навіть хоча б частково.

Проблемне запитання

Можливо, воно вже з’являлось у вашій голові: “Де взяти фінанси, щоб втілити в реальність усі ці заходи?” У мене є кілька причин, пов’язаних з питанням фінансування діяльності церков, щоб сказати “шкода”.

По-перше, дуже шкода що у свідомості багатьох християн живе переконання, яке можна передати трьома словами відомого героя: “Заграница нам поможет”. Існує загроза, що віра матиме лише споживацький характер. Ми будемо називатись церквами до тих пір, поки з Америки чи ще звідкись хтось нам допомагає – платить за приміщення, купує виноградний сік тощо. Не така вже рідкість, коли незалежно від того, як кому ведеться, для участі у зборі коштів на служінні християнами заготовлюється “чергова” 1 гривня. Доводилось зустрічатись із щирим подивом членів Церкви, коли вони дізнавались про те, що хтось справді жертвує, а не відзначається однією гривнею. “Навіщо, – питали вони, – адже американці дадуть скільки треба”. Молю Бога, щоб ви не були такими.

Християнство – це не чиясь жертва й допомога. Кожному з нас особисто треба вчитись жертвувати, у тому числі і грошима. Уявіть собі, що всі члени вашої громади жертвують для Бога щонайменше, – підкреслюю, – щонайменше 10%. Це б змінило фінансові можливості вашої громади?

Прошу зрозуміти мене правильно – я не встановлюю якісь норми для пожертвувань. Ніхто не має права встановлювати фіксовані відсотки у цій справі. Але якщо в конфесіях це роблять неправильно, і ми справедливо критикуємо їх за це, давайте ми, Церква Божа, будемо чинити вірно – жертвувати щедро, добровільно і щиро (2 Кор. 9:6,7).

По-друге, шкода що часто ми забуваємо просту річ – все у Божих руках. Прочитайте наступні слова: “Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою” (Фил. 4:6). Якщо ми прагнемо щось зробити для Бога, давайте будемо віддавати все у Його руки. Чи не має Він сили дати нам те, про що ми просимо, якщо на те є Його воля? Вірмо і пам’ятаймо, що Бог “може зробити значно більш над усе, чого просимо або думаємо” (Ефес. 3:20). Давайте будемо покладатись на Божу любов, могутність і мудрість. Божа любов забезпечує Його небайдужість до нас. Божа могутність забезпечує реальність Його допомоги. Божа мудрість забезпечує доцільність Його дії. Та забуваючи про це, ми можемо впадати у зневіру стосовно конкретних речей, і тоді уподібнюємось тим десятьом, які ходили з Калевом та Ісусом Навином розвідувати землю (Чис. 13). Ходімо вірою!

Зрештою, молімось щоб більше заробляти, аби мати змогу більше давати для Божого діла. Будемо робити це з вірою і щиро – результат не забариться.

Врешті-решт, і “заграница” допоможе, якщо ми будемо бачити в цьому Божу руку, якщо ми будемо щиро прагнути приносити плоди у Царстві Христовому.

Небезпека співпраці

У будь-якому виді діяльності до певних речей потрібно проявляти пильну увагу, тому що завжди існує певна небезпека. Це актуально також стосовно співпраці церков. Що може бути небезпечним? На що слід звернути увагу? Коротко зазначу три речі.

По-перше, стосунки повинні базуватись на взаємній любові, довірі і повазі. Уявіть, що одна громада при розгляданні можливості співпраці з іншою вже наперед планує, що та буде керуватись невірними мотивами, багато її членів будуть невірними. Наскільки успішним і тривалим буде співробітництво?

Уявіть собі наступне. До однієї з українських церков тривалий час приїздить місіонер з іншої країни. Потім трапляється, що він більше дізнається про реальне життя християн в нашій державі й дає таку оцінку: “Виявляється, ви справжні християни”. Якою була б ваша реакція на таку ситуацію? Що це було за співробітництво?! (Даний приклад не є вигаданий).

По-друге, приймаючи рішення про співпрацю, слід пам’ятати принцип автономності окремих громад. Згідно Нового Заповіту Ісуса кожна громада є незалежною і повинна керуватись вченням Ісуса та уповноваженими особами (Фил. 1:1). Це означає, що співробітництво має свої обмеження. Незважаючи на те, хто кому допомагає, ніхто не має права встановлювати диктат й тиранію, нав’язувати свої рішення. Принцип: “хто платить, той замовляє музику” не допустимий у справі співробітництва! “Діотрефізму” (3 Ів. 9) немає жодних виправдань.

По-третє, слід звернути увагу на небезпеку створення нових структурних одиниць. У Своєму Слові Бог дав нам зразок (2 Тим. 1:13), який регулює діяльність в усіх сферах життя, в тому числі також і що стосується співпраці церков. Згідно цього зразка діло Господнє – це робота Церкви. Нехай Церква цим займається. Небезпека в тому, що можна легко наслідувати приклад сучасного релігійного світу, де на практиці з метою реалізації певних програм співробітництва створюються нові структури і встановлюється якась влада, що часто веде до встановлення контролю над окремими громадами тощо.

Висновки

“Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь завжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марнотна у Господі!” (1 Кор. 15:58). Цими словами Святий Дух закликає нас бути багатими на духовні речі! Безперечно, співпраця між церквами (або навіть окремими християнами у межах однієї громади) сприятиме такому збагаченню. У нас є підстави для співробітництва – це спільність у Христі Ісусі. Метою співпраці є мета життя кожної Божої дитини – догоджання Богові, принесення щедрих плодів для зростання Його слави. Діло Господнє включає в себе такі сфери: проповідь, захист та зміцнення Євангелії, а також доброчинність. І саме в цих сферах церкви можуть співпрацювати.

Давайте будемо шукати шляхи для реальної співпраці на ниві Божій, будьмо співробітниками Богові та одне одному!

Дмитрий Галюк