Боже співробітництво (2)
Ще однією сферою, у якій церкви можуть співпрацювати, є ствердження Євангелії (1:7). Шлях до цього ствердження – наше духовне зростання, зміцнення у вірі.
Біблійний семінар, який нещодавно проводився церквою Христовою на Гарматній (м. Київ), є прикладом співробітництва церков у ствердженні Євангелії. В листі-запрошенні, розісланому іншим громадам Церкви, були такі слова: “Надеемся, что этот семинар послужит укреплению Церкви Божией и будет способствовать духовному росту детей Божиих в Украине”.
Благодійність, доброчинність (рос. “благотворительность”) є практичною площиною християнського життя, видимим вираженням невидимої віри. Звичайно, церкви також можуть співпрацювати й у цій сфері. Адже Церква призначена Богом творити добрі діла (Ефес. 2:9,10). Ними виявляємо характер Бога, Його доброту. Ототожнення Ісусом Своїх учнів із світлом і сіллю (Матв. 5:13-16) стосуються саме практичного боку християнського життя. Добрі діла у поєднанні з проповіддю Слова є найкращим засобом проголошення досконалості Отця (1 Пет. 2:9).
Доброчинність є корисною для самої Церкви. Павло, який отримав допомогу від церкви з Филип, радів цій підтримці і хвалив филип’ян. Причини своєї радості він пояснив так: “Кажу це не тому, щоб шукав я давання, я шукаю плоду, що примножується на річ вашу” (4:17). З цих слів бачимо, що допомога филип’ян була корисною для них самих, була одним з плодів, за примноження яких раніше молився апостол (1:11). Звернімо увагу, що в очах Божих діло филип’ян було “пахощами запашними”, “жертвою приємною” (4:18).
Отже взагалі, громади Церкви можуть співпрацювати у сферах проповіді, захисту й ствердження Євангелії, а також поєднувати зусилля для участі в спільних справах доброчинності. Далі пропонуються вашій увазі конкретні види співпраці.
Методи, засоби або види співпраці Церков
Якщо говорити про необхідність співпраці громад Церкви Господньої та її сучасний стан, то слід зазначити, що для українських громад в цьому є особлива потреба! Які причини такої потреби? Назвемо принаймні дві. По-перше, це суттєве обмеження в людських ресурсах – в Україні громади Церкви Божої не є численними, і кількість членів у громадах також не велика. По-друге, фінансові ресурси також вкрай обмежені. Співпраця на ниві Божій дасть змогу зробити можливості більш широкими і діяльність Церкви більш ефективною, тому об’єднання зусиль для участі в Євангелії може бути дуже плідним. Шкода, але як видається, на даний момент рівень співпраці між громадами є слабким. Через ці причини усім, хто читатиме дану статтю, пропонується обговорити у своїх громадах можливість співпраці з іншими громадами Церкви.
Які ж конкретні заходи ми можемо організувати? У якому виді може виражатись співробітництво між церквами?
1. Молитва
Без сумніву, щире молитовне життя вимагає великих зусиль, але молитва є сильним і дуже дійовим засобом! Можливо, ми часто не цінуємо молитву через те, що вона нам нічого не вартує фінансово – щоб за щось молитись, не треба платити гроші.
Та зверніть увагу на тему молитви у посланнях Павла. Він заповідає молитись, заохочує до цього, розповідає про своє молитовне життя: просто стверджує, що молиться за щось, часто передає зміст молитов, нерідко прямо у листі записує молитву, тобто молиться.
Зверніть увагу у посланні до Филип’ян на наступні уривки: 1:3,4,9-11,19; 4:6,7,19,20. Я впевнений, усі ці слова є доказом того, що Павло не вірив у силу молитви. Якщо ви ще раз перечитали попереднє речення, вирішивши, що не вірно щось зрозуміли, або просто має місце помилка при друкуванні, то це не так. Павлові слова про молитву насправді дають підстави для висновку, що він не вірив у силу молитви – він знав про це напевне! У зв’язку з цим зверніть особливу увагу на 19-й вірш 1-го розділу. Не будемо нехтувати й ми цією силою. Давайте будемо молитись за потреби наших церков.
Звичайно, щоб мати змогу молитись одні за одних, громадам Церкви потрібно мати зв’язки, щоб знати про певні потреби. Для цього можна організувати щось на зразок газети, у якій б друкувались об’яви, новини від церков, розповіді про їхнє життя тощо, і розсилати її усім зацікавленим.
2. Євангелізація
“Євангелізація”, “лекції з вивчення Біблії”, “заняття для невіруючих” “кампанія” – цими та подібними виразами часто називають організовані заходи, пов’язані з проповіддю Євангелії неспасеним людям. Впевнений, що всі громади, або принаймні переважна більшість, мають досвід таких заходів.
А тепер уявіть, що для участі в таких заняттях до вашої громади приїхали 10-15-20 проповідників, а напередодні за цю справу молились у 10-15-20 громадах. Як ви гадаєте, чи було б це корисним для Господнього діла?
3. Створення, видавництво і розповсюдження відео та аудіо матеріалів, літератури (книги, буклети, заочні курси)
Користь хороших матеріалів, які допомагають нехристиянам пізнавати Бога, а християнам сприяють духовному зростанню, переоцінити важко. Тому цінним та ефективним буде поєднання зусиль громад у цьому напрямку. Навіть просте інформування про те, що у когось з’явився новий буклет, чи повідомлення про джерело, де можна придбати хороші матеріали, буде корисним.
4. Заходи для дітей
Діти християн мають бути майбутнім Церкви. Ані краплини сумніву не маю, що вам так само, як і мені, дуже приємно чути звістки про те, що сини і дочки братів та сестер стають Божими синами та дочками, братами та сестрами своїх батьків. Та здається, що наставляння наших дітей в Божій науці лишає бажати ліпшого. Нерідко діти братів і сестер по вірі не прилучаються до християнського життя.
Організація якихось заходів, щось на зразок дитячих таборів відпочинку, може значною мірою зацікавити тих дітей, які ще не зацікавлені, наблизити більше до Бога серця тих, в яких вже посіяне зерно Слова.
Можна, наприклад, організувати виїзд дітей на природу на якийсь термін. На цей період можна було б приготувати для них програму по вивченню Біблії. Звичайно, все це вимагає ретельної підготовки та є дуже відповідальним, але ця праця надзвичайно корисна і це діло реальне, якщо у його втіленні в життя будуть приймати участь різні громади.
5. Організовані зустрічі християн (семінари, конференції) з різноманітною тематикою
Мабуть важко буде знайти брата чи сестру, які б приймали участь у таких заходах, та не винесли з того нічого корисного для своєї віри. Такі зустрічі сприяють поглибленню знань Слова Божого, встановленню та зміцненню особистих знайомств. Все це в результаті слугує укріпленню та зміцненню Церкви, адже “все тіло, складене й зв'язане всяким допомічним суглобом, у міру чинности кожного окремого члена, чинить зріст тіла на будування самого себе любов’ю” (Ефес. 4:16). Як бачимо, Тіло Христове, Церква, складається з окремих членів і зростає (як духовно так і кількісно) за рахунок і в міру чинности кожного окремого члена. Тому будь-які зустрічі для членів громад Церкви Господньої, організовані з метою спільно вивчати Слово та мати спілкування, збільшують цю міру і сприяють збудуванню.
Можна організовувати семінари, основною метою яких було б більш тісне знайомство громад, установлення особистих контактів. Під час таких заходів можна дати можливість кожній громаді розповісти свою історію заснування та сучасне життя, поділитись досвідом тощо.
Ще один аспект, чому це було б корисним, полягає в тому, що такі знайомства дадуть змогу християнам більше служити одне одному (1 Пет. 4:11). Наприклад, я знаю що у Краматорську є брат, який схожий на євангеліста Луку в тому, що має подібну професію – він лікар. Мені відомо, що навіть з інших міст до нього приїздять діти Божі, щоб лікуватись. Слава Богу! Якщо ми будемо більше знати одне одного особисто, знати життєві потреби, то це дасть нам змогу служити одне одному.
Також можна організовувати зустрічі для молоді. Це давало б молодим братам та сестрам більше можливостей для самореалізації, стимулювало б до більшої активності у ділі Господньому. Окрім цього, такі зустрічі сприяли б вирішенню проблеми, про яку вголос майже не говорять, але яка існує – створення сімей.
Дмитрий Галюк