Людське безумство

Зустрілись двоє давніх друзів, які вже давно не бачили один одного. Після того як згадали минуле, заговорили про теперішнє своє життя. Один жалівся, що не має хорошої роботи, пристойної зарплати, що йому важко навіть оплачувати свою квартиру з трьох кімнат. Тоді товариш запропонував:

– А ти продай свою квартиру, отримаєш за неї великі гроші.

– Але ж де я житиму?!

– Та знімеш найкращий номер в готелі і живи на широку ногу.

– М-м-м-м, я навіть не думав про таке… Але ж це ідея. Дякую за мудру пораду, я так і зроблю!

А як би ви оцінили таку пораду, чи насправді вона мудра? Я впевнений, що багато б людей у відповідь на таку “мудру” пораду запитали б: “А що далі? Що буде після того, як скінчаться гроші?”

Безперечно, усі люди, які мають здорову психіку, можуть усвідомлювати нерозумність такого вчинку. Доказ цього полягає в тому, що насправді ніхто так не чинить і не радить іншим. У людей вистачає розуму, щоб дивитись в майбутнє, оцінювати можливі наслідки простих й очевидних речей та приймати правильні рішення.

Незважаючи на це, є вагомі підстави для парадоксального твердження – люди чинять ще гірше і ще нерозважливіше! Більшість людей заслуговує на те, щоб називатись нерозумними і безумними саме тому, що вони не дивляться в майбутнє, не запитують себе: “А що далі?” Тільки продають ці люди не квартири в обмін на життя в готелі, а викидають на смітник свої душі, обмінюючи спасіння і вічне життя на погибель та вічні муки.

Людина чинить безумство, якщо не вірить в Бога

“Безумний говорить у серці своїм: Нема Бога!” (Пс. 14:1, рос. 13:1; 53:2, рос. 52:2). Біблія називає людину, яка не вірить в Бога, безумною. Але чому? Ми можемо легко зрозуміти причину такої оцінки. Справа в тому, що існує достатньо доказів існування Бога. Наприклад, існування світу є доказом, що існує його Творець. Уявіть собі, що хтось із ваших знайомих заявляє вам, що не вірить у те, що у вас колись був прапрадід. Які докази його існування ви зможете представити? Довідку з відповідної установи? Можливо, але найперший доказ існування вашого прапрадіда полягає в тому, що існуєте ви. Тому, коли хтось відкидає цей доказ, та інші, то цим заслуговує називатись нерозумною людиною.

Не одна людина на цій землі колись промовляла: “Ви мені хоч сто разів скажіть, що Бог є, а я тисячу разів відповім, що його немає”. І цим людина лише тисячу разів стверджувала своє безумство.

Отже, якщо людина не вірить в існування Бога, то вона чинить так само “мудро”, як і та, яка продає своє житло та йде жити в готель.

Людина чинить нерозумно, якщо не сприймає Біблію як Слово Боже

Сприймати Біблію як Слово Боже означає, по-перше, вірити, що ця Книга дана нам Богом, а по-друге, жити згідно написаного в цій Книзі.

Що стосується першого, існує достатньо вагомих доказів для віри в те, що Біблія є посланням людині від Бога. Кожна людина, яка забажає щиро й без упередження ознайомитись з такими підставами, зможе пересвідчитись в їх об’єктивності та правдивості висновку, який базується на них. І якщо людина не вірить в те, що Біблія є Божим Словом, то вона є так само безумною людиною, як і та, котра не вірить в Бога.

Що стосується другого, то Сам Ісус назвав ту людину розумною, котра знає науку Божу та живе згідно неї. А людина немудра це та, яка не виконує слів Христа. Переконайтесь в цьому, прочитавши Матвія 7:24-27: “Отож, кожен, хто слухає цих Моїх слів і виконує їх, подібний до чоловіка розумного, що свій дім збудував на камені. І линула злива, і розлилися річки, і буря знялася, і на дім отой кинулась, та не впав, бо на камені був він заснований. А кожен, хто слухає цих Моїх слів, та їх не виконує, подібний до чоловіка того необачного, що свій дім збудував на піску. І линула злива, і розлилися річки, і буря знялася й на дім отой кинулась, і він упав. І велика була та руїна його!”

Уявіть, що ваш сусід купив якусь річ, наприклад, комп’ютер. Та через деякий час він викинув його на смітник через те, що не зміг навчитись користуватись ним. Він навіть не спробував прочитати інструкцію, щоб отримати знання, необхідні для роботи з комп’ютером. Чи вчинив би ваш сусід розумно? Заперечна відповідь очевидна.

Можна сказати, що життя людини – це та річ, яку потрібно правильно використати. Адже кожна людина має певне призначення від Творця (Дії 17:24-31; Євр. 11:6). Біблія – це свого роду інструкція, яка допомагає людині навчитись правильно користуватись своїм життям. Вона дає знання про Бога, про Його волю, допомагає пізнати Всевишнього. Прожити життя без того, щоб збудувати його на Слові Божому, означає просто викинути це життя на смітник.

Людина чинить нерозумно, якщо не приходить до Ісуса

Син Божий запрошує: “Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм. Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!” (Мат. 11:28-30). Це запрошення актуальне для кожної людини, і Господь хоче, щоб кожна людина відгукнулась на нього. Без сумніву, людина, яка не приходить до Ісуса, чинить нерозумно. Причин стверджувати так багато. Ось декілька з них.

Людина, яка не приходить до Ісуса, не отримує спасіння. Біблія навчає, що всі люди є грішними (Рим. 3:23), а тому всі мають потребу в спасінні від гріхів. Також Святе Письмо дуже ясно проголошує існування одного і тільки одного шляху спасіння – через Христа, про Якого сказано, що “нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали” (Дiї 4:12). Якщо ж людина не приходить до Христа, то цим вона відкидає єдину можливість отримати життя вічне, губить свою безцінну душу, що є справжнім безумством.

Як правило, коли одні люди бажають добра іншим, вони в першу чергу бажають доброго здоров’я, дуже часто при цьому зазначаючи, що це найголовніше. Як ви гадаєте, чи погодилась би людина отримати величезні багатства з умовою, що разом з тим багатством вона отримає важку хворобу? Гадаю, мало хто на це погодиться: адже навіщо тоді те багатство, яка користь з нього? За гроші можна купити ліки, але не здоров’я.

Так само Ісус запитує, пропонуючи йти вслід за Ним: “Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною. Бо хто хоче спасти свою душу, той погубить її, хто ж за Мене свою душу погубить, той знайде її. Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?” (Мат. 16:26). Якщо людина не матиме ніякої користі від багатства, не маючи доброго здоров’я, то тим більше, вона не матиме ніякої користі від багатства навіть при гарному здоров’ї, якщо вона не має спасіння. Адже багатство і здоров’я категорії тимчасові, а спасіння або погибель вимірюються вічністю.

Було б дуже корисно кожній людині відповісти на запитання: що є такого цінного на цьому світі, від чого вона не могла б відмовитись, щоб отримати життя вічне? Або ради чого людина згодилась б піти на вічну муку?

Людина, яка не приходить до Ісуса, не отримує спокою душі. Спокій серця, внутрішній мир, це та річ, яка потрібна всім, і до чого, так чи інакше, прагнуть всі люди. Проблема в тому, що переважна більшість обирає такі засоби досягти спокою душі, які насправді або збільшують неспокій, або приносять фальшивий спокій, лише його ілюзію. Єдиний шлях отримати справжній спокій серцю – Ісус. Тому якщо людина не йде цим шляхом, то чинить немудро.

Людина, яка не приходить до Ісуса, відкидає найкращу допомогу і захист. Всевишній обіцяє піклуватись про задоволення матеріальних потреб Своїх дітей (Мат. 6:24-34). Він обіцяє завжди бути поруч з ними (Євр. 13:5), полегшувати їх випробування (1 Кор. 10:13), рятувати їх від спокуси (2 Пет. 2:9). Всемогутній запевняє, що опікується святими, тому закликає покласти на Нього всі їхні турботи (1 Пет. 5:7). Ці обітниці та запевняння стосуються усіх тих, хто прийшов до Ісуса (Ефес. 1:3). Тому людина, яка, бажаючи захисту й допомоги, не приходить до Христа, залишається без найкращої допомоги, яка лише може бути, а отже, достойна називатись безумною.

Людина, яка не приходить до Ісуса, не сприяє спасінню своїх рідних та близьких. Бажання добра для рідних та близьких людей є нормою. Коли грішна душа навертається до Бога, вона всіма силами і прийнятними засобами (а найперше власним прикладом) намагається вплинути на всіх людей, в тому числі й на близьких, щоб ті також “спробували, що добрий Господь” (1 Пет. 2:3). Це найбільше, що тільки може зробити доброго одна людина для іншої. І навпаки, у разі, коли грішник відмовляється від Христа, то тим самим він не тільки не допомагає своїм рідним наблизитись до Бога, але й сприяє їхній погибелі. Тому людина, яка не приходить до Ісуса, чинить нерозумно.

Людина, яка не приходить до Ісуса, добровільно вибирає погану компанію. Чи знаєте ви людей, які є злими, брехливими, лицемірними, жадібними, підлими, егоїстичними і тому подібне? Як сильно ви хочете мати спільність з такими людьми? Чи шукаєте ви їхнього товариства? Людина, яка засуджує якості, перераховані вище, але не приходить до Ісуса, вибирає собі саме таку компанію. При чому таке товариство є вічним. Адже людина без Христа буде знаходитись у вічності з самим сатаною (Мат. 25:41) та з тими, кого засуджує тепер (1 Кор. 6:9,10; Об’явл. 21:8).

Сказати чесно, я ніколи не чув, щоб хтось із людей зважився продати своє житло та йти жити в готель на ті гроші. Це говорить про те, що люди можуть нормально мислити і розуміти, що є мудрість, а що є безумство. Тому я закликаю особисто вас вибрати справжню мудрість! Вірте – Бог є, а Біблія – це Його Слово, необхідне нам для знання про справжнє щасливе життя. Якщо ви ще не з Ісусом, прийдіть до Нього та отримайте в Ньому спасіння і знайдіть спокій своїй душі. Прийміть від Господа найкращу допомогу та захист. Поки ще є час, сприяйте спасінню своїх рідних та близьких. Виберіть бути у вічності з Богом та усіма святими. Пам’ятаймо: “Страх Господній початок премудрости” (Прип. 1:7).

Дмитрий Галюк