Мир вам и дому вашему
Поиск по сайту:
Та чи ж існує Бог насправді? (8) 15.04.2009
[ Бог, Божество | Спасение ]

Та чи ж існує Бог насправді? (8)

Предыдущая часть К началу статьи

13. Церква – це доказ того, що Бог є.

У світі створено багато споруд, різних за призначенням, вони свідчать про те, що людей цікавило, або що їм було необхідно. Вавілонська вежа і Єгипетські піраміди, храми і бастіони фортець, палаци, різні архітектурні комплекси, величезні монументи або щось специфічне, наприклад: гідроспоруди – усе це будувалось як таке, у чому люди мають потребу. Серед довгого переліку відокремимо культові споруди. Навіщо вони необхідні? Для задоволення релігійних потреб людей. І чим же вони є для одних і для інших, коли на це подивитись з різних боків? У одних це, як вони говорять, викликає потяг до небесного, просвітління душі і очищення. Тобто собори, храми, церкви, лаври, монастирі та їх служителі - для когось це те, що поєднує людину з Богом. Для інших це інше. У часи СРСР із школи навчали дітей, а потім усе життя на протязі багатьох років і кількох поколінь людина чула про те, що царизм, використовуючи церкву, століттями гнобив народ. «Релігія – це опіум для народу», вигукували найрозумніші. А коли згадували про благодійність церкви, то менше говорили про добрі вчинки, а багато про те, що вона виховувала темряву і однією рукою давала, а іншою більше забирала. Атеїзм вдерся до багатьох країн саме з-за того, що церква була інструментом держави для контролю над життям людей. У її діях насправді було багато такого, що не співпадало з вченням Христа і було несправедливим з точки зору Бога. Багато ви бачили, щоб державна церква давала людям Біблію, слово Боже, благаючи вивчати її і жити за нею? Уже тільки одне те, що католицизм і православ'я - ворожі одне одному, говорить про їх суть. Згадайте хоч би приїзд папи римського Іоанна Павла другого в Україну, реакція православ'я була досить агресивною. Люди щось знають, щось бачать, щось чують і пам'ятають, і в цілому говорять те, що думають, та під впливом або тиском державної влади чи обставин життя які тільки переконання не змінювалися. Мабуть колись забудуть те, що зветься в історії кривавим воскресінням, або Варфоломіївською ніччю.

Безліч міст прикрашені культовими спорудами. Собори, церкви і храми є прикрасою багатьох краєвидів. Але що бачать люди, про що вони думають, коли десь у мальовничому пейзажі золотом яскраво виблискують куполи церкви? Для одних це лише краса, для когось історія, або мистецтво, для декого - це політика і ідеологія (підґрунтя, на якому тримається державна міць) і навіть бізнес, а для багатьох іноді сяйво купола чи хреста на ньому нагадує, що є Бог. Уявіть, річка, пагорб, у розкішній зелені стоїть прикраса місцевості – храм; і якими мають бути люди, щоб при погляді на це ніхто ніколи не згадав про Бога. Звичайно воно височить, блищить і дзвенить не лише для цього, але властивості людей, життєвий досвід і різні впливи поєднуються у розумі багатьох так, що іноді при погляді на храм виникає думка про Бога.

Якщо культова споруда лише тільки однією специфічністю свого устрою викликає у когось думку про Господа, то існує ще щось набагато більше і сильніше у своїй дії, що спрямовує людину до Бога, або свідчить, що Бог є. Ще раз: якщо храм лише зовнішнім виглядом комусь нагадує, або свідчить, що Бог існує, то існує ще щось, що має метою переконувати, що Бог є, і набагато ефектніше ніж будівельна споруда. То що ж це? Це справжні християни, які у святому Письмі, Біблії, і називаються храмом, собором, церквою, це не споруда з цегли або каменю, а люди. Ось як про цих людей-християн, Церкву Божу, і їх вплив на світ, пише апостол Петро: «Але ви вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власності Божої, щоб звіщали чесноти того, хто покликав вас із темряви до дивного світла свого… поводьтесь поміж поганами добре, щоб за те, за що вас обмовляють вони, немов би злочинців, побачивши добрі діла, славили Бога в день відвідання» (1 Пет. 2:9-11). Одна з цілей існування Церкви Христової – це звіщати, свідчити, переконувати світ, що Бог існує. Яким чином? Праведним життям. Для чого? Щоб ті, хто безбожники, навернулися до віри, щоб у день суду вони були помилувані і разом із іншими спасенними славили Бога. Ще уривки про те, як церква засвідчує існування Бога або дає доказ, що Він є, далі будуть, але зараз про те, що церква – це люди.

Необхідно говорити, що церква – то християни, а не культова споруда, тому що багато релігійних людей про це не знають, і багато християн, що знають про це, але не вміють використовувати уривки із слова Божого, які підтверджують ідею, що церква – то люди, церква то віруючі, які живуть за вченням Біблії. «…а Церква ревно молилася Богові за нього» (Дії 12:5) (за нього – за Петра). Там люди молилися, будівля цього не може робити, а названі вони церквою. І ось уривок, де християни називаються храмом: «Або яка згода поміж Божим храмом та ідолами? Бо ви храм Бога Живого, як Бог прорік: Поселюсь серед них і ходитиму, і буду їм Богом, а вони будуть народом Моїм!» (2 Кор. 6:16). Це, між іншим, для того, щоб світ бачив, що Бог є, і серед кого Він перебуває. А Синодальний переклад про євреїв, що приєднались до людей, вірних Богу, містить у собі такий запис: «Но вы приступили... к торжествующему собору и церкви первенцев, написанных на небесах…» (Євр. 12:22,23). Тут йдеться про собор, але собор тут – це не культова споруда, а духовна спільнота Божих дітей.

Церква «від віків», тобто ще до створення всього, була в задумах у Бога (Ефес. 3:9-11). Про її виникнення йшлося у древніх пророцтвах, і одне з них говорить про неї, як про царство, що Бог поставить, і воно навіки не зруйнується (Дан. 2:44). І у такому вигляді вона зображена апостолом Іваном, де християни перемагають світ гріха, і це можуть побачити безбожники (1 Ів. 5:4,5). І ще одне з призначень церкви: щоб у ній славився Бог (Ефес. 3:21), і це не в споруді, а в зібранні християн, чи в житті християн, що також має бачити світ. Хтось зауважить: те, що християни вірять в Бога, про Якого йдеться в Біблії, служать і поклоняються Йому, ще зовсім не доводить, що той Бог існує. Древні римляни, окрім верховного божества Юпітера, служили, як і греки, багатьом богам, але це ще не є доказом того, що Діана – богиня, покровительниця полювання, чи Діоніс – бог, покровитель виноробства, дійсно існують. Аналогічно можна говорити про інших видуманих богів у культурах різних народів, де поклонялися рептиліям чи кішкам. Помилковість видуманих релігій і богів з часом стає явною, але справа у тому, що про істинного Бога небесного і про Його вимоги до людини може знати кожен, та це вже тема іншого уроку. А зараз йдеться про те, що Церква насправді є свідченням Божого існування.

Ісус говорив про істинних віруючих, а зараз це стосується християн церкви: «Ви світло для світу. Не може сховатися місто, що стоїть на верховині гори. І не запалюють світильника, щоб поставити його під посудину, але на свічник, - і світить воно всім у домі. Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі» (Мат 5:14-16). І ще Ісус сказав: «Ви сіль землі»; чи бачили б люди християн такими, якби вони такими не були? Але чому вони такі? Бо коряться Богу, і що в результаті? Світ, дивлячись на них, може визнавати, що Бог є.

Повеління, адресоване християнам церкви у Филипах, звучить так: «щоб були ви бездоганні та щирі, невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду, що в ньому ви сяєте, як світла в світі» (Фил. 2:15). І знов у такий спосіб показано, чому вони такі, і хто вони чи чиї вони, ці віруючі. Вони такі, бо слухаються небесного Отця, вони такі, тому що вони діти Божі. Їх життя є свідченням світу, що існує Бог, і вони намагаються залишатися такими, навіть коли увесь світ до них ворожий. Тертуліан писав, що кров перших християн була насінням церкви. Готовність цих віруючих вести жертовне життя і навіть вмирати за віру пригортали чиюсь увагу і примушували багатьох визнавати, що за цим є щось дійсно значне. Вони не зраджували віру Христову і не відрікалися від свого Бога, коли їх переслідували, ображали, гнобили, знущалися, катували і навіть вбивали, і це для когось ставало переконливим свідченням, що Бог є, а віра в Нього - це найдорожче, що мають люди, і в результаті кількість віруючих примножувалась.

Звичайно, про когось з людей, які є членами церкви Христової, можна сказати, що це так звані християни. Їх мислення, слова і вчинки іноді далеко не святі, а про деяких, як і в давні часи говорив Ісус, можна визнати з болем у серці, що то вовки у овечій шкірі. Таке є каменем спотикання для невіруючих, у котрих з погляду на це може укорінюватися думка: «Хіба є Бог?», коли віруючі поводяться як злодії. Та ті, хто дійсно присвятив себе Господу, свідчать своїм життям, що праведність, якої вони тримаються, має небесне походження.

Апостол Павло порівнював життя християн з листом: «якого всі люди знають і читають» (2 Кор. 3:2) і далі він додає: «Виявляєте ви, що ви – лист Христів». Щось для когось виявляється або щось робиться очевидним, і всі можуть знати – у світі існують люди, які є унікальними саме тому, що такими хоче їх бачити Бог.

Цікава річ, що через церкву Бог показує Свою мудрість істотам потойбічного духовного світу, «щоб тепер через Церкву була оголошена початкам та владам на небі найрізніша мудрість Божа» (Ефес. 3:10). Коли за межами матеріального світу через Церкву проголошується мудрість Господня, хіба не має потреби у тому, щоб і наш світ дізнавався через Церкву про Божу мудрість. Насправді це відбувається і в день суду, безбожники не зможуть сказати: ми не знали, не бачили, не чули.

Потрібно зважити ще на таке, Ісус сказав: «По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою» (Ів. 13:35). Гідні стосунки між християнами – це свідчення для світу того, чиї вони учні і чиї вони духовні діти. Приклад: коли віруючі Македонії допомагали християнам Єрусалиму, що терпіли голод, Павло так записав про це: «що серед великого досвіду горя вони мають радість рясну, і глибоке їхнє убозтво збагатилось багатством їхньої щирости» (2 Кор. 8:2). Вони самі були дуже бідні, але світ бачив щось дивне, як вони жертовно служили людям і Богу. Коли християни стають більш відомі світу, це також робить більш відомим їх віру і того, кому вони служать і поклоняються. Не зважаючи на те, що в світі існує багато релігій, є лише одна істинна віра і Церква, джерелом і творцем якої є один істинний Бог. Наявність такої віри і Церкви є свідченням того, що Бог існує. Нехай Господь благословить Вас розумом, силою і бажанням доводити світу що Він є.

Предыдущая часть К началу статьи

Анатолий Шкрябин


  << Вернуться

1600037 (+337)
29
5
18, 6
(С) 2018, Церковь Христа (Христова) г. Киев.
Комментарии, замечания, пожелания и предложения адресуйте нашему вебмастеру