Скабр чи мотлох?

Багато років тому назад, одна жінка зайшла в антикварний магазин. В цьому магазині вона знайшла старе піаніно, в яке одразу закохалась. Воно було виготовлене з прекрасного червоного дерева, а передня панель інструмента була прикрашена різьбою. З внутрішнього боку на кришці піаніно був нанесений малюнок з розмаїттям найдрібніших деталей. Там також були вказані серійний номер та ім'я виробника. Це піаніно було виготовлене в 1901 році і воно звучало так тепло та насичено! Жінка подумала, що все, що потрібно інструменту, це тільки настройка.

Отже, вона купила його, привезла додому і запросила майстра, щоб він настроїв піаніно. Йому не знадобилось багато часу, щоб визначити, що в інструмента була “залита” кілкова дека. Майстер пояснив жінці, що старі інструменти “вмирають”, коли у них висихає кілкова дека, котра не може довго утримувати струни натягнутими. І якщо хтось хоче продати піаніно в такому стані, він заливає деку спеціальним розчином біля струнних кілків, щоб дека набухла. Іноді це ненадовго подовжує життя старому інструменту, але, у даному випадку, це просто зруйнувало його.

Жінка так сильно засмутилась та розгнівалась, що виставила це піаніно на вулицю з написом: "250 кг дров: безкоштовно". Те, що колись здавалось їй скарбом, перетворилось на мотлох.

З вами відбувалось щось подібне? Ви знаходите те, що вам дуже подобається, вам здається, що це робить ваше життя кращим. Але невдовзі, після отримання того, що ви шукали, ви знаходите, що місце цій речі в купі сміття. В скількох з нас є кутки в гаражах, підвалах, горищах, де ми зберігаємо так звані скарби? Газонокосарка, куплена з рук, яка не здатна зрізати ані травинки. Набір кухонного приладдя, без якого, як вам здавалось, кухня ніяк не зможе обійтись. А може це ваша колекція магнітофонних записів на плівці в бобінах — це вже так точно скарб!

Ми женемось у житті за багатьма речами, надіючись отримати прекрасний скарб. Ми витрачаємо своє життя на гонитву за “речами”. Але виникають такі моменти, коли ми змушені зупинитись і запитати самих себе: “Те, що у мене є — це дійсно скарб чи це просто мотлох?” Апостол Павло був одним з тих, хто був змушений відповідати самому собі на таке запитання. Його рішення було таким: “Але те, що для мене було за надбання, те ради Христа я за втрату вважав. Тож усе я вважаю за втрату ради переважного познання Христа Ісуса, мого Господа, що я ради Нього відмовився всього, і вважаю все за сміття, щоб придбати Христа” (Фил. 3:7,8).

Павло каже: “Одного часу у мене були речі, котрі я вважав важливими. Але я зважив та оцінив усе, що мав, і прийшов до такого висновку: все це мотлох у порівнянні з тим, що у мене є в Христі”.

Що це були за “речі”? В перших віршах третього розділу послання до Филип'ян Павло викладає свої переваги та привілеї юдейського лідера. Апостол каже: “Якщо ви подивитесь на мене, то одразу зрозумієте — ось іде людина, у якої є все: слава, престиж, влада. У нього є все, про що може мріяти людина”.

Але давайте перечитаємо ще раз: “що для мене було за надбання, те ради Христа я за втрату вважав”. Він ще раз переоцінив все, що було важливим для юдея, і прийшов до висновку, що нічого важливого в цьому не було. “Тож усе я вважаю за втрату ради переважного познання Христа Ісуса, мого Господа, що я ради Нього відмовився всього, і вважаю все за сміття, щоб придбати Христа” (Фил. 3:7,8).

Зараз я розумію, що речі, важливі для нас, не схожі на ті речі, котрі були важливими для Павла. Але так чи інакше, це всього лише “речі”.

Можливо, нам подобається жити в палаці нашої мрії. Можливо, новий одяг чи прикраси приводять нас в захоплення; можливо це новий комп'ютер або новий автомобіль. А може це наші нагороди, котрі красуються на стіні. Але, коли ми візьмемо усі ці речі і порівняємо з нашими благословеннями в Ісусі Христі, ми побачимо, що все це — купа сміття, і нам необхідно це усвідомлювати.

Подивіться навколо себе. Що ви бачите - скарби чи мотлох?

Алан Сміт