1. І я, браттє, не міг промовляти до вас, яко до духовних, а яко до тїлесних, яко до малолїтків у Христї.
2. Молоком поїв вас, а не стравою; ще бо не змогли (знести того), та ще й тепер не можете, ще бо ви тїлесні.
3. Коли бо між вами зависть та сварня, та незгода, то хиба ж не тілесні ви й хиба не чоловічим робом ходите?
4. Коли бо каже хто: Я Павлів; другий же: Я Аполосів; то хиба ж не тілесні ви?
5. Хто ж Павел і хто Аполос? Та же ж вони тільки слуги, через котрих ви увірували, і як кому дав Господь.
6. Я посадив, Аполос поливав, Бог ж зростив.
7. Тим то ніщо й той, хто садить, і хто поливає, а хто зрощує - Бог.
8. Хто ж садить і хто поливає, сї одно, кожний же прийме нагороду свою по своїм труді.
9. Бо ми Божі помічники, ви Боже поле, Божа будівля.
10. По благодаті Божій, даній мені, яко мудрий будівничий, положив я основину, инший же будує. Нехай же кожен дпвить ся, як він будує.
11. Иншої бо підвалини ніхто не може положити окрім тієї, що положена, котра єсть Ісус Христос.
12. Коли ж хто будує на сій підвалині з золота, срібла, дорогого каменя, дерева, сїна, очерету, -
13. кожного діло буде явне; день бо (Господень) покаже, тим що в огні відкриеть ся, і яка в кожного робота, огонь випробує.
14. Коди робота встоїть, хто вибудував - прийме нагороду.
15. Коли робота згорить, понесе шкоду, сам же спасеть ся, тільки так, як через огонь.
16. Хиба не знаєте, що ви храм Божий, і Дух Божий живе в вас ?
17. Коли хто зруйнує Божий храм, зруйнує його Бог: бо храм Божий сьвят, котрий єсте ви.
18. Нехай ніхто себе не обманює. Коли хто між вами здасть ся мудрим у віку сьому, нехай буде дурним, щоб бути премудрим.
19. Бо премудрість сьвіта сього - дурощі у Бога, писано бо: Спіймає премудрих в хитрощах їх.
20. І знов: Господь знає думки мудрих, що вони марні.
21. Тимже нїхто нехай не хвалить ся в людях; все бо ваше:
22. Чи то Павел, чи Аполос, чи Кифа, чи сьвіт, чи життє, чи смерть, чи теперішнє, чи будуче, - все ваше,
23. ви ж Христові, а Христос Божий.