1. І я, прийшовши до вас, браттє, прийшов не з високим словом або премудростю, звіщаючи вам сьвідченнє Боже.
2. Бо я надумавсь, не знати нічого між вами, тільки Ісуса Христа, та й Його рознятого.
3. І був я в вас у слабосиллї, в страсї і в великій трівозї.
4. І слово мов, і проповідь моя не в переважливих словах людської премудрості, а в явленню духа і сили,
5. щоб віра ваша була не в мудрості людській, а в силі Божій.
6. Премудрість же промовляємо між звершеними, та премудрість не віка сього, анї князів віка сього, що зникають,
7. а промовляємо премудрість Божу тайну, закриту, котру Бог призначив перш віків на славу нашу,
8. котрої ніхто з князів віка сього не пізнав; бо коли б пізнали, то Господа слави не розпяли б.
9. Нї, яко ж писано: Чого око не видїло, нї ухо не чуло і що на серце чоловікові не зійшло, те наготовив Бог тим, хто любить Його.
10. Нам же Бог відкрив Духом своїм; бо Дух усього досліджує, навіть і глибокостей Божих.
11. Хто бо з людей знає, що в чоловіку, окрім духа чоловічого, що в ньому? Так і що в Бозї, нїхто не знає тільки Дух Божий.
12. Ми ж не духа сьвіта прийняли а Духа, що від Бога, щоб знали, що нам дароване від Бога.
13. Се промовляємо не ученими словами людської премудрости, а навченими Духом сьвятим, духовні (речи) духовним (словом) подаючи.
14. Душевний же чоловік не приймає, що єсть Духа Божого; дурощі бо воно йому, і не може зрозуміти, бо се духовно треба розбірати.
15. Духовний же розбірає все, він же від нїкого не розбираєть ся.
16. Хто бо зрозумів ум Господень, щоб ясувати його ? Ми ж ум Христів маємо.