1. І ходив Ісус після сього по Галилеї; не хотів бо по Юдеї ходити, що шукали Його Жиди вбити.
2. Було ж близько Жидівське сьвято кучок.
3. Казали ж до Него брати Його: Зійди звідсїля, та й іди в Юдею, щоб і ученики Твої виділи діла Твої, що робиш.
4. Ніхто бо тайно нїчого не робить, шукаючи сам знаним бути. Коли таке робиш, то покажи себе сьвітові.
5. Бо й брати Його не вірували в Него.
6. Рече тодї їм Ісус: Пора моя ще не прийшла; ваша ж пора всякого часу готова.
7. Не може сьвіт ненавидіти вас, мене ж ненавидить; бо я сьвідкую про него, що діла його лихі.
8. Ви йдїть на се сьвято; я ще не пійду на те сьвято, бо пора моя ще не сповнилась.
9. Се сказавши їм, зіставсь у Галилеї.
10. Як же пійшли брати Його, тодї й Він пійшов на сьвято, не явно, а якби потай.
11. Жиди ж шукали Його в сьвято, й казали: Де Він?
12. І було багато говірки про Него в народі: инші казали, що Він добрий; инші ж казали: Ні, а зводить народ.
13. Та ніхто явно не говорив про Него задля страху перед Жидами.
14. Як же було в половинї сьвята, ввійшов Ісус у церкву, та й навчав.
15. І дивувались Жиди, кажучи: Як Він писання знає, не вчившись?
16. Озвав ся до них Ісус і рече: Моя наука не єсть моя, а Пославшого мене.
17. Коли хто хоче волю Його чинити, знати ме про науку, чи від Бога вона, чи я від себе глаголи).
18. Хто від себе говорить, слави своєї шукає; хто ж шукає слави Пославшого Його, Той правдивий, і неправди нема в Йому.
19. Хиба не Мойсей дав вам закон? а ніхто з вас не чинить закону. Чого шукаєте мене вбити?
20. Озвавсь народ і каже: Біса маєш; хто шукає вбити Тебе?
21. Відказав Ісус і рече їм: Одно діло зробив я, і всі дивуєтесь.
22. Мойсей дав вам обрізаннє (не, що від Мойсея воно, а від батьків); то й у суботу обрізуєте чоловіка.
23. Коли обрізаннє приймає чоловік у суботу, щоб не був зламаний закон Мойсеїв, чого на мене ремствуєте, що всього чоловіка уздоровив у суботу?
24. Не судіть по виду, а праведний суд судїть.
25. Казали тодї деякі з Єрусалимців: Чи не се Той, що шукають убити Його?
26. ось явно говорить, і нїчого Йому не кажуть. Чи справді не взнали князі, що Він справді Христос?
27. Тільки ж ми Його знаємо, звідкіля Він; Христос же, як прийде, ніхто не знати ме, звідкіля Він.
28. Покликне тодї в церкві Ісус, навчаючи й глаголючи: І мене знаєте, й знаєте, звідкіля я! а від себе не прийшов я, єсть же правдивий Пославший мене, котрого ви не знаєте.
29. Я ж знаю Його, бо я від Него; й Той мене післав.
30. Шукали тодї, щоб схопити Його, та ніхто не зняв на Него руки, бо ще не прийшла година Його.
31. Многі ж з народу увірували в Него, й казали: Що, як прийде Христос, чи більші сих ознак робити ме, які Сей зробив?
32. Почули Фарисеї, що народ поговорював таке про Него, й післали Фарисеї та архиєреї слуги, щоб схопили Його.
33. Рече їм тодї Ісус: Ще малий час я з вами, й пійду до Пославшого мене.
34. Шукати мете мене, та й не знайдете; й де я, ви не зможете прийти.
35. Казали тодї Жиди між собою: Куди Він хоче йти, що ми не знайдемо Його? Чи не між розсипаних Геленян хоче йти та навчати Геленян?
36. Що се за слово, що каже: Шукати мете мене, та й не знайдете? і: Де я, ви не можете прийти?
37. В останній же великий день сьвята став Ісус, та й покликнув, глаголючи: Коли хто жаждує, нехай прийде до мене, та й пє.
38. Хто вірує в мене, як рече писаннє, ріки води живої з черева його потечуть.
39. Се ж глаголав про Духа, що мають прийняти віруючі в Него; ще бо не був (на них) Дух сьвятий, бо Ісус ще не прославив ся.
40. Многі ж з народу, почувши се слово, сказали: Се справді пророк,
41. инші казали: Чи з Галилеї ж Христу приходити?
42. Чи не глаголе ж писаннє, що з насіння Давидового й з Витлеєма села, де був Давид, Христос прийде?
43. Тодї повстало роздїленнє в народі через Него.
44. Деякі ж з них хотіли схопити Його; тільки ж ніхто не зняв на Него рук.
45. Прийшли тодї слуги до архиєреїв та Фарисеїв, і казали їм вони: Чом не привели Його?
46. Відказали слуги: Ніколи так не говорив чоловік, як Сей чоловік.
47. Відказали тодї їм Фарисеї: Чи й вас не зведено?
48. Хиба хто з князїв увірував у Него, або з Фарисеїв?
49. А сей народ, що не знає закону, проклятий.
50. Каже Никодим до них, котрий приходив у ночі до Него, бувши один з них:
51. Чи закон наш судить чоловіка, коли не вислухає його перше й не знає, що робить?
52. Озвались вони й казали йому: Чи й ти з Галилеї єси? Пошукай і подивись, що пророк з Галилеї не встає.
53. пійшов кожен до дому свого.