1. Слово Господнї до Єремії, що було в справі посухи.
2. Упала в жалобу Юдея, а брами її ослабіли, насупилися на землі, і знявся крик Єрусалиму.
3. А вельможі її своїх слуг посилають по воду, вони йдуть до криниці й води не знаходять, їхній посуд порожній вертаїться... Засоромляться та зашаріють вони, і свої голови понакривають.
4. Тому, що земля стала спрагла, бо дощу не було на землі, засоромилися рільники, свої голови понакривали.
5. Навіть ланя на полі породить сарнятко та й кине, бо немаї трави...
6. Навіть дикі осли поставали на голих горах, вітер втягують, мов ті шакали, і меркнуть їм очі, бо немаї трави...
7. Якщо проти нас свідчать наші провини, о Господи, то зроби ради Ймення Свого, бо намножились наші відступники, ми Тобі нагрішили!
8. О надії Ізраїлева, о Спасителю в часі недолі, нащо будеш Ти в Краї, як той чужаниця, й як той подорожній, що намета лише на ночліг розтягаї?
9. Нащо будеш Ти, мов людина остовпіла, немов той силач, що не може спасти? Таж Ти в нашій середині, Господи, Ймення ж Твої на нас кличеться, не залишай нас!
10. Так говорить Господь до народу цього: Так люблять вони волочитись, а не стримувати своїх ніг, тому то не маї Господь уподобання в них, Він тепер їхню провину згадаї, і їхній гріх покараї!
11. І промовив до мене Господь: Не молись за народ цей на добре йому:
12. Як вони будуть постити, Я не послухаю їхніх благань, а коли принесуть цілопалення й дар, Я їх не прийму, бо Я повигублюю всіх їх мечем, і голодом, і моровицею!...
13. А я відказав: О Господи, Боже! Ось пророки говорять до них: Ви не будете бачити меча, і не буде вам голоду, правдивий бо мир в цьому місці вам дам!
14. Та промовив до мене Господь: Ці пророки неправду Іменням Моїм пророкують: Я їх не посилав, і не наказував їм, і їм не говорив! Вони вам пророкують невірні видіння та чари, нікчемність й оману свого серця...
15. Тому так промовляї Господь на пророків, які пророкують Іменням Моїм, хоч Я не посилав їх, та що кажуть вони: Меч та голод не буде в цім Краї: від меча та від голоду згинуть пророки такі!
16. А народ, що таке пророкують йому, розкиданий буде по вулицях Єрусалиму від голоду та від меча, і не буде кому поховати його, вони й їхні жінки, й їхні сини та їхні дочки, і виллю на них їхнї зло!
17. І ти скажеш до них оце слово: Хай заходять удень та вночі мої очі слізьми, і нехай не затихнуть, бо дівчина, доня народу мого, буде побита великим нещастям, дуже болючим ударом!
18. Якщо вийду на поле ось побиті мечем, й якщо вийду до міста ось помлілі із голоду, і навіть пророк та священик шмигляють по краю, якого не знають...
19. Чи насправді покинув Ти Юду? Чи й Сіоном гидуї душа Твоя? Чому вразив Ти нас і немаї нам ліку? Ми чекаїмо миру й немаї добра, і часу вздоровлення та ось тільки жах!...
20. Знаїмо, Господи, нашу безбожність, вину наших батьків, бо ми проти Тебе згрішили,
21. та не відкидай нас ради Ймення Свого, не безчесть трону слави Своїї, пам'ятай, не зламай заповіту Свого із нами!
22. Хіба є між марними божками поганів такі, що спускають дощі? І чи небо саме даї зливу? Чи ж не Ти Господь Бог наш? Тому то на Тебе надіїмось ми, бо Ти це все чиниш!