1. І сталось, що Він у суботу ввійшов був до дому одного з фарисейських старшин, щоб хліба спожити, а вони назирали за Ним.
2. І ото перед Ним був один чоловік, слабий на водянку.
3. Ісус же озвався й сказав до законників та фарисеїв: Чи вздоровляти в суботу годиться чи ні?
4. Вони ж мовчали. А Він, доторкнувшись, уздоровив його та відпустив...
5. І сказав Він до них: Коли осел або віл котрогось із вас упаде до криниці, то хіба він не витягне зараз його дня суботнього?
6. І вони не могли відповісти на це.
7. А як Він спостеріг, як вони собі перші місця вибирали, то сказав до запрошених притчу:
8. Коли хто покличе тебе на весілля, не сідай на першому місці, щоб не трапився хто поважніший за тебе з покликаних,
9. і щоб той, хто покликав тебе та його, не прийшов і тобі не сказав: Поступися цьому місцем! І тоді ти із соромом станеш займати місце останнє...
10. Але як ти будеш запрошений, то приходь, і сідай на останньому місці, щоб той, хто покликав тебе, підійшов і сказав тобі: Приятелю, сідай вище! Тоді буде честь тобі перед покликаними з тобою.
11. Хто бо підноситься буде впокорений, а хто впокоряється той піднесеться.
12. А тому, хто Його був покликав, сказав Він: Коли ти справляєш обід чи вечерю, не клич друзів своїх, ні братів своїх, ані своїх родичів, ні сусідів багатих, щоб так само й вони коли не запросили тебе, і буде взаємна відплата тобі.
13. Але, як справляєш гостину, клич убогих, калік, кривих та сліпих,
14. і будеш блаженний, бо не мають вони чим віддати тобі, віддасться ж тобі за воскресіння праведних!
15. Як почув це один із отих, що сиділи з Ним при столі, то до Нього сказав: Блаженний, хто хліб споживатиме в Божому Царстві!
16. Він же промовив до нього: Один чоловік спорядив був велику вечерю, і запросив багатьох.
17. І послав він свого раба часу вечері сказати запрошеним: Ідіть, бо вже все наготовано.
18. І зараз усі почали відмовлятися. Перший сказав йому: Поле купив я, і маю потребу піти та оглянути його. Прошу тебе, вибач мені!
19. А другий сказав: Я купив собі п'ять пар волів, і йду спробувати їх. Прошу тебе, вибач мені!
20. І знов інший сказав: Одружився ось я, і через те я не можу прибути.
21. І вернувся той раб і панові своєму про все розповів. Розгнівавсь господар тоді, та й сказав до свого раба: Піди швидко на вулиці та на завулки міські, і приведи сюди вбогих, і калік, і сліпих, і кривих.
22. І згодом раб повідомив: Пане, сталося так, як звелів ти, та місця є ще.
23. І сказав пан рабові: Піди на дороги й на загороди, та й силуй прийти, щоб наповнився дім мій.
24. Кажу бо я вам, що жаден із запрошених мужів тих не покуштує моєї вечері... Бо багато покликаних, та вибраних мало!
25. Ішло ж з Ним багато людей. І, звернувшись, сказав Він до них:
26. Коли хто приходить до Мене, і не зненавидить свого батька та матері, і дружини й дітей, і братів і сестер, а до того й своєї душі, той не може буть учнем Моїм!
27. І хто свого хреста не несе, і не йде вслід за Мною, той не може бути учнем Моїм!
28. Хто бо з вас, коли башту поставити хоче, перше не сяде й видатків не вирахує, чи має потрібне на виконання,
29. щоб, коли покладе він основу, але докінчити не зможе, усі, хто побачить, не стали б сміятися з нього,
30. говорячи: Чоловік цей почав будувати, але докінчити не міг...
31. Або який цар, ідучи на війну супроти царя іншого, перше не сяде порадитися, чи спроможен він із десятьма тисячами стріти того, хто йде з двадцятьма тисячами проти нього?
32. Коли ж ні, то, як той ще далеко, шле посольство до нього та й просить про мир.
33. Так ото й кожен із вас, який не зречеться усього, що має, не може бути учнем Моїм.
34. Сіль добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим приправити її?
35. Ні на землю, ні на гній не потрібна вона, її геть викидають. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!